Рішення № 103130339, 11.02.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21174/21

провадження № 2/753/915/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) (далі - Голосіївський ВДВС, виконавча служба, відповідач) про скасування арешту з належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 10620427 згідно постанови № 380/4 від 15 грудня 2010 року ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що з 19 грудня 2003 року їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . В 2021 році при спробі зареєструвати сина у вказаній квартирі позивачу стало відомо про наявність арешту на належної їй квартиру № 12 , накладеного на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві. При цьому, власником майна яке обтяжується вказано невідому позивачу особу - ОСОБА_2 .

Позивач звернулась до виконавчої служби з заявою про зняття арешту з належного їй майна, однак їй було повідомлено, що виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на вказану квартиру не виявлено, матеріали виконавчого провадження підлягають знищенню після 3-х років зберігання.

Оскільки позивач не має жодного відношення до виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на належну їй частину квартиру, що порушує її права як власника на вільний розсуд розпоряджатися нею, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 9 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 7 грудня 2021 року, однак у встановлений судом строк не подав заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, тому справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 17 грудня 2003 року позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу квартири (а.с. 5).

Право власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 19 грудня 2003 року за реєстровим № 8638, що підтверджується відміткою на зворотному боці договору купівлі продажу квартири від 17 грудня 2003 року та інформаційною довідкою комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 30 вересня 2021 року КВ-2021 № 40550 (а.с.5, 6).

6 серпня 2021 року відділом з питань реєстрації місця проживання Дарницької РДА відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання сина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 з підстав накладення арешту на вказане майно (а.с.7).

Так, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про арешт спірної квартири, який накладений на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві № 380/4 від 15 грудня 2010 року, власником квартири вказана ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 270192166 від 12 серпня 2021 року (а.с.4).

Позивач звернулась до виконавчої служби із заявою про зняття арешту накладеного в межах виконавчого провадження, оскільки майно на яке його накладено належить їй, а не боржнику ОСОБА_2 , однак листом від 21 серпня 2021 року № 10620427 їй відмовлено у вчиненні таких дій (а.с. 8).

З вказаного листа Голосіївського ВДВС вбачається, що перевіркою АСВП виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт та винесено вищезазначені обтяження нерухомого майна, не виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ураховуючи, що станом на дату винесення постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні, квартира АДРЕСА_1 їй не належала на праві власності, та перебувала у власності позивача ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, і накладений виконавчою службою арешт на цю квартиру порушує її права як власника майна щодо вільного володіння, користування та розпоряджання належною їй квартирою, то суд вважає за необхідне позов задовольнити та зняти арешт накладений постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві № 380/4 від 15 грудня 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про скасування арешту майна, задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановою № 380/4 від 15 грудня 2010 року відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), код ЄДРПОУ 34999976, адреса: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 22/15.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гусак О.С.