Ухвала суду № 103126308, 08.02.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8583/20

Провадження № 2/635/1407/2022

УХВАЛА

08 лютого 2022 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Бардіна Іллі Сергійовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дітей, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

представник ОСОБА_1 – Бардін Ілля Сергійович, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1059025 від 13 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, вимоги за яким уточнив та остаточно просить встановити йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом забезпечення матір`ю ОСОБА_2 безперешкодних побачень батька ОСОБА_1 з дітьми в такому порядку: з 10:00 кожної першої та третьої суботи кожного місяця до 18:00 кожної першої та третьої неділі кожного місяця, без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання чи знаходження батька та з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; кожної другої та четвертої неділі кожного місяця з 10:00 до 20:00 кожної другої та четвертої неділі кожного місяця без присутності матері дітей з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно взимку у період канікул з 10:00 05 січня кожного року до 20:00 15 січня кожного року без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання чи знаходження батька та з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно влітку у період канікул протягом чотирнадцяти днів в будь-який період з 01 липня до 31 липня кожного року, без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно навесні у період канікул, строком не менше 4 днів без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно восени у період канікул, строком не менше 4 днів без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно у дні народження батька 18-го квітня з 10:00 до 20:00 наступного дня (19 квітня) без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно у непарний рік у дні народження дітей (з усіма разом або з кожним окремо) з 10:00 дня, що передує дням народження до 20:00 наступного дня після дня народження дітей без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно у непарний рік в перший день Пасхальних вихідних без присутності матері, з 16:00 першого дня Пасхальних вихідних до 20:00 останнього дня Пасхальних вихідних з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; щорічно у непарний Новий рік без присутності матері, з 12:00 30 грудня до 20:00 05 січня з ночівлею дітей за місцем проживання батька чи знаходження батька з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; у разі хвороби дітей забезпечити побачення батька з дітьми у присутності матері за місцем проживання чи знаходження дітей без обмеження батьку часу відвідування; зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у вихованні, спілкуванні та побаченнях з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 лютого 2022 року представник позивача - ОСОБА_5 електронною поштою та в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи подав суду заяви про забезпечення позову та просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні та побаченнях з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом забезпечення матір`ю ОСОБА_2 безперешкодних побачень батька ОСОБА_1 з дітьми в такому порядку: з 12:00 кожної першої та третьої суботи кожного місяця до 20:00 кожної першої та третьої суботи кожного місяця, без присутності матері дітей та з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, гуртків, місць проживання батька, тощо, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей; кожної другої та четвертої неділі кожного місяця з 10:00 до 20:00 кожної другої та четвертої неділі кожного місяця без присутності матері дітей з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, гуртків, місць проживання батька, тощо; кожної другої та четвертої неділі кожного місяця з 12:00 до 18:00 кожної другої та четвертої неділі кожного місяця без присутності матері дітей з можливістю відвідування батьком із дітьми будь-яких місць громадського відпочинку, гуртків, місць проживання батька, тощо; кожної п`ятниці кожного місяця у період з 19:00 до 21:00 забезпечити безперешкодне спілкування позивача з дітьми засобами телефонного зв`язку та/або за допомогою відео зв`язку через Інтернет (VIBER, SKYPE, ZOOM, WHATSAPP, FACEBOOK тощо). В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що позивач більше року не бачив своїх дітей та протягом цього часу фактично відбувається психологічне насильство над дитиною, яке має назву «відчуження одного з батьків», а порушене право позивача - не поновлено. Ураховуючи матеріали справи та вже подані позивачем докази можна однозначно дійти до висновку, що ОСОБА_1 завжди піклувався про фізичний та духовний розвиток своїх дітей, постійно забезпечував їх необхідним навчанням, медичним доглядом, здійснював свої права та виконував у повному обсязі його батьківські обов`язки, які ґрунтуються на повазі до прав дитини та їх людської гідності, дбайливо відносився до дітей, до їх фізичного здоров`я, до їх задовільного психічного стану, створив належні умови для проживання, виховання та розвитку природних здібностей дітей, фактично виховував дітей із почуттям любові, доброти, гармонії, що фактично зумовило наявність значного психологічного зв`язку дітей із батьком. На час відсутності матері на території України діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дуже часто залишались із батьком. Більше шести місяців позивач намагався врегулювати спір мирним шляхом та мав надію, що його страждання та страждання дітей закінчяться, але відповідач лише «імітувала» бажання врегулювати спір з метою відкладення судових засідань та перешкоджання позивачу у спілкуванні із дітьми. На неодноразові прохання позивача про можливість спілкування з дітьми за допомогою засобів відео-зв`язку чи телефону відповідач усіляко відмовляла та не вчинила жодної дії спрямованої на забезпечення безперешкодного спілкування батька із дітьми. Зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у побаченнях із дітьми. Позивач не може самостійно реалізувати своє право на побачення з дитиною, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову порушує його право на підтримання регулярного контакту з дитиною в період до набрання чинності судовим рішенням по суті. Відповідач постійно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, спрямовані на те, щоб донька та син забували свого батька. Як вбачається з матеріалів справи поновлення права позивача у разі не вжиття заходів забезпечення позову буде або неможливо, або істотно ускладнено тим, що діти забудуть свого батька. При вирішенні клопотання просив врахувати постанови Верховного Суду та практику ЄСПЛ.

При цьому, обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та ефективним, а тому заява позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками вказаного судового процесу.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Дослідивши матеріали заяви, оглянувши матеріали цивільної справи, суд, приходить до наступного.

Позивач подав до суду позов та просить встановити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми шляхом забезпечення відповідачем безперешкодних побачень та вказує порядок таких побачень.

Висуваючи вимоги про забезпечення позову, позивач просить зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у вихованні, спілкуванні та побаченнях з дітьми, шляхом забезпечення відповідачем безперешкодних побачень з дітьми та вказує порядок таких побачень.

Враховуючи вищевикладене, суд, не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову та зобов`язання відповідача усунути перешкоди у вихованні, спілкуванні та побаченнях з дітьми шляхом забезпечення відповідачем безперешкодних побачень у визначений позивачем у клопотанні час, оскільки такі заходи забезпеченням позову за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, хоча і як вказав представник позивача, не у повній мірі, оскільки їх перелік є значно вужчим, а обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову є предметом розгляду справи по суті.

На посилання представника позивача про необхідність врахування постанов Верховного Суду є необхідними зазначити, що предметом спору по справі № 760/15413/19 та № 490/1087/21 було вирішення питання про визначення місця проживання дитини, по справі № 761/25101/20 та № 752/6099/20 було вирішення питання про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, тому в забезпечення позову судом визначався порядок спілкування з дитиною, що за змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог і при цьому спір по суті не вирішувався.

Враховуючи, що позивач в забезпечення позову заявив вимоги, які за змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, але в меншому обсязі, суд на підставі ч. 10 ст. 150 ЦПК України залишає без задоволення заяву позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149,150 ЦПК України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

заяву адвоката Бардіна Іллі Сергійовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя О.М. Пілюгіна