Ухвала суду № 103125829, 09.02.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4720/21

Провадження № 1-кп/643/551/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олійника О.О.,

секретар судового засідання – Свешнікової О.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Богдашевського П.С.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Сунцова В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Крутька С.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

перекладача – Таміма Джорджеса,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021220470000207 від 21.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21 березня 2021 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених продовжувався ухвалами Московського районного суду м. Харкова.

Прокурором подано та підтримано у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 діб.

Прокурор стверджував, що відносно ОСОБА_1 продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відносно ОСОБА_2 продовжує існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор посилається на наявність наступних ризиків щодо поведінки ОСОБА_2 а саме: можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_2 , не працевлаштований, законного джерела доходів не має. Також прокурор посилається на ризик переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_2 офіційно на території України ніде не зареєстрований, міцних соціальних зв`язків за місцем свого мешкання не має, є уродженцем ФР Нігерія, ніде не працює, що свідчить про відсутність законних джерел отримання доходів, підозрюється у вчинення злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, тобто відноситься до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, на підставі сукупності ризиків, які можуть виникнути в ході судового розгляду, щодо обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу обраного у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, оскільки будь-які інші запобіжні заходи не забезпечують виконання обвинуваченому покладених на нього обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат Крутько С.С. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_2 має фактичне місце проживання у АДРЕСА_1 , де мешкав разом зі своїми земляками, які будуть йому допомагати. У минулих засіданнях, захисник зазначив, що адреса ОСОБА_2 була встановлена в ході досудового розслідування, що знайшло своє відображення в обвинувальному акті, в якому зазначена фактична адреса його місця проживання. Також, захисник Обім Е.С. стверджував, що обвинувачений законно перебуває на території України, а його родичі будуть йому допомагати у разі перебування ОСОБА_2 під домашнім арештом, однак вони не можуть зняти йому житло у м. Харкові, у зв`язку із пандемією коронавірусу.

Також, захисник повідомив, що провадження продовжується тривалий час, ОСОБА_2 розкаявся, зробив для себе висновки.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника адвоката Крутька С.С.

Суд вислухавши думки учасників процесу та дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , дійшов наступного висновку.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочато, потерпілі та свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачений ч. 2 ст. 187 КК, у якому ОСОБА_2 обвинувачується, є тяжким, пов`язаний із погрозою застосування насильства, вчинений із корисливих мотивів, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі з корисливих мотивів, у зв`язку відсутністю законних джерел доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У минулих судових засіданнях, на уточнюючі запитання суду, ОСОБА_2 повідомив, що працював неофіційно у кол-центрі, а також в айті сфері, неодружений, дітей не має.

Суд зазначає, що під час допиту обвинувачених, останні повідомили суд, що у ОСОБА_2 статился проблеми із грошима, ОСОБА_1 йому допомагав грошима, а потім і шляхом допомоги у вчинення кримінального правопорушення, отже суд вбачає, що за відсутності законних джерел до існування, ОСОБА_2 може вдаватися до вчинення нових кримінальних правопорушень з метою забезпечити себе грошима.

ОСОБА_2 просив суд відпустити його під домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він проживає разом із друзями.

Будь-яких нових доказів, які б не досліджувались у минулих судових засіданнях, щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2 , сторона захисту не надавала. Доводи захисника проте, що землякі та родичі ОСОБА_2 будуть йому допомагати, у разі якщо суд змінить йому запобіжний захід, не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено.

Триває судовий розгляд кримінального провадження, було задоволено клопотання сторони захисту про виклик в якості свідків понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь у проведенні слідчих дій, дані свідки не допитані у судовому засіданні. Однак, дані свідки повістки не отримують, після чого, сторона захисту заявила клопотання про доручення органу досудового розслідування встановити місцезнаходження даних свідків, яке було задоволено судом та видана ухвала суду про доручення Харківському районному управлінню № 2 ГУНП у Харківській області встановити місцезнаходження цих свідків, яка наразі не виконана.

Але, суд враховує доведеним ці ризики у поєднанні з обставинами, що враховуються при обранні/продовженні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України. ОСОБА_2 є уродженцем іншої країни, а саме Федеративної республіки Нігерія, місце реєстрації в м. Харкові відсутнє, законне джерело заробітку відсутнє, вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти власності іншої особи, покарання за яке сягає від 7 до 10 років позбавлення волі, визнає фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, але не згоден з кваліфікацією злочину, а тому ризики які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Щодо посилань захисника Обім Е.С., у минулих судових засіданнях та у цьому судовому засіданні, на той факт, що останній має фактичне місце проживання у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 , де він мешкав зі своїми земляками, а також наявність друга, який буде допомагати обвинуваченому, суд не бере до уваги, оскільки вважає, що такий довод сторони захисту є недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш м`який, з огляду на те, що ОСОБА_2 не зареєстрований, близьких родичів не має, офіційно не працевлаштований, відсутні докази його навчання у м. Харкові.

Щодо посилань захисника Обім Е.С. про той факт, що ОСОБА_2 розкаявся та зробив для себе висновки, то суд буде надавати цьому оцінку у нарадчій кімнати під час ухвалення вироку.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотання прокурора сторона захисту не надала.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тим ризикам на які посилається прокурор у своєму клопотанні.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обраного відносно ОСОБА_2 .

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання щодо наявності ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилається на високу ступінь ймовірності настання ризику щодо поведінки ОСОБА_1 а саме: можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_1 немає законного джерела заробітку, не одружений, змінив прізвище у призовному віці, викликався до військового комісаріату, виїжджав на заробітки до РФ де проживає батько, вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти власності іншої особи, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сторони обвинувачення є підстави вважати про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи сукупність обставин, які можуть виникнути в ході судового розгляду, до обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, оскільки інші будь-які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченому покладених на нього обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Сунцов В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали, що ризик, на який зазначає прокурор не доведений. Вважали за можливе застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді нічного домашнього арешту.

У минулих судових засіданнях та у цьому судовому засіданні, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 посилався на те, що останній не погоджується із кваліфікацією його дій і вважає, що його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України.

Вказав, що його клієнт співпрацював зі слідством та щиро розкаюється. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 .

Крім того, мати ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 5 тисяч гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілій та 15 тисяч гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій, про що була надана нотаріально посвідчена заява від потерпілої ОСОБА_7 та у судовому засідання потерпіла особисто підтвердила факти такого відшкодування шкоди. Захисником, у минулому судовому засіданні, також була надана позитивна характеристика щодо ОСОБА_1 . Також, захисник Рябініна В.М. просив суд звернути уваги на те, що під час дослідження судом письмових доказів по справі у протоколі огляду місця події від 20.01.2021 року потерпіла заявила про погрози невідомим предметом.

Також захисник заявив у судовому засіданні, що ОСОБА_1 тримається під вартою вже більше року, соціальний ризик дорівнює нулю, потерпіла не має до нього претензій, шкоду відшкодовано.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки запевнив суд, що він стане на шлях виправлення.

У минулих судових засіданнях та у сьогоднішньому, обвинувачений ОСОБА_1 повідомляв суд, що його позиція не змінилася, він не збирається переховуватись від суду, оскільки планує займатися спортом та працевлаштуватися на роботу. На уточнюючі запитання суду, повідомляв, що близько року перебував за кордоном, на території Російської Федерації, де працював у різних містах не офіційно, також має рідного батька у Росії, але контакт з ним налагодити не вдалося через те, що у нього з`явилася інша родина. Також, повідомляв, що з власної ініціативи змінив прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , оскільки останнє є його рідним прізвищем. Крім того, захисник повідомляв, що матері ОСОБА_1 надходила повістка з воєнного комісаріату за місцем проживання про виклик призовника ОСОБА_1 , після чого він звернувся до воєнкомату з листом, в якому повідомив обставини, чому ОСОБА_1 не може з`явитися до воєнкомату. ОСОБА_1 заявив також, що його мати потребує допомоги, яку він буде їй надавати, у разі його звільнення.

Суд вислухавши думки учасників процесу та дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , дійшов наступного висновку.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжує існувати ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, а тому клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочато, потерпілі та свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачений ч. 2 ст. 187 КК, у якому ОСОБА_1 обвинувачується, є тяжким, пов`язаний із погрозою застосування насильства, проти власності, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом при оцінці ризику, на який посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет його зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено.

Триває судовий розгляд кримінального провадження, було задоволено клопотання сторони захисту про виклик в якості свідків понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь у проведенні слідчих дій, дані свідки не допитані у судовому засіданні. Однак, дані свідки повістки не отримують, після чого, сторона захисту заявила клопотання про доручення органу досудового розслідування встановити місцезнаходження даних свідків, яке було задоволено судом та видана ухвала суду про доручення Харківському районному управлінню № 2 ГУНП у Харківській області встановити місцезнаходження цих свідків, яка наразі не виконана.

Суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 с. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_1 у поєднанні з обставинами, що враховуються при обранні/продовженні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України. ОСОБА_1 не одружений, не працює, змінив прізвище у призовному віці, викликався до воєнного комісаріату, виїжджав на заробітки до Російської Федерації, контакт з батьком на підтримував, коли знаходився на заробітках у Російській Федерації, а тому ризики які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Щодо посилань захисника Рябініна В.М. на той факт, що останній має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , та відшкодував шкоду потерпілій, суд не бере до уваги, оскільки вважає, що такі доводи сторони захисту є недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш м`який, з огляду на те, що ОСОБА_1 , офіційно не працевлаштувався на території України, а виїхав до Російської Федерації на заробітки та після повернення обвинувачується у скоєнні тяжкого корисливого злочину, покарання за який сягає від 7 до 10 років позбавлення волі, шкода відшкодована не за його грошові кошти, а за кошти його матері.

Щодо факту відшкодування шкоди потерпілій від матері ОСОБА_1 , суд зазначає, що цей факт впливає на обставини, які пом`якшують покарання, у разі визнання винним ОСОБА_1 .

Щодо посилань ОСОБА_1 у минулих судових засіданнях на той факт, що він страждає на захворювання у вигляді бронхіальної астми, і яке на його думку, перешкоджають його перебуванню у слідчому ізоляторі, то суду зазначає, що даному факту надавалася оцінка судом апеляційної інстанції в ухвалі від 01 березня 2021 року, під час перегляду ухвали суду першої інстанції щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до якої, оскільки матеріали судового провадження не містять відповідного висновку спеціалістів про те, що ОСОБА_1 потребує госпіталізації та не може утримуватися в умовах СІЗО. У цьому судовому засіданні, сторона захисту також не надала висновків спеціалістів, які б підтвердили неможливість ОСОБА_1 утримуватися в умовах СІЗО.

Щодо посилань захисника на той факт, що ОСОБА_1 перебуває під вартою вже більше року, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що докази сторони обвинувачення досліджені судом у повному обсязі, на сьогоднішній день триває дослідження доказів сторони захисту, а саме допит понятих.

Як суд зазначав раніше було задоволено клопотання сторони захисту про виклик в якості свідків понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь у проведенні слідчих дій. Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України - сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Сторона захисту не забезпечила своєчасну явку цих свідків до суду, після чого, суд з метою сприяння стороні кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику (ч. 2 ст. 327 КПК України) здійснював судові виклики зазначених осіб, однак вони не отримали судові повістки, тоді сторона захисту заявила клопотання про доручення органу досудового розслідування встановити місцезнаходження даних свідків, яке було задоволено судом та постановлена ухвала суду про доручення Харківському районному управлінню № 2 ГУНП у Харківській області встановити місцезнаходження цих свідків, яка наразі не виконана.

Суд звертає увагу сторони захисту, що для прискорення процесу розгляду справи у суді, вони не були позбавлені можливості заявляти клопотання про допит вказаних понятих як на стадії досудового розслідування шляхом подачі відповідних клопотань слідчому прокурору або слідчому судді у разі такої необхідності, однак вони цього не робили, також сторона захисту не заявляла клопотань про допит вказаних осіб під час підготовчого судового засідання та на стадії допиту свідків, однак заявила такі клопотання вже після дослідження письмових доказів, хоча ознайомилась із такими доказами ще на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України під час відкриття матеріалів іншій стороні.

За таких обставин, суд констатує, що виконуючи одну із важливих засад кримінального судочинства, таку як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд не може завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до розгляду обгрунтованих клопотань сторони захисту та виконання ухвал суду, поряд з цим зазначає, що ризики які заявлені в ході розгляду клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу підтвердились у судовому засіданні, а тому суд вирішив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ще на 60 днів, з підстав передбачених у цій ухвалі суду.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотання прокурора сторона захисту не надала.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тому ризику на якій посилається прокурор у своєму клопотанні.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обраного відносно ОСОБА_1 .

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки. Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Одночасно суд роз`яснює обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що вони мають право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 196,197,205,331, 372,395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - задовольнити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали

Строк дії ухвали встановити до 09 квітня 2022 року.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Сунцова В.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 адвоката Крутька С.С. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими у той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 11 лютого 2022 року об 11 годині 00 хвилин.

Суддя - Олійник О.О.