Ухвала суду № 103124178, 09.02.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову

09 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/3886/22

категорія 111060000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

08.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.02.2021 №Ф-234183-51 на суму 37788 грн 74 коп.

Цього ж дня було здійснено реєстрацію позовної заяви ОСОБА_1 в автоматизованій системі документообігу суду із присвоєнням їй єдиного уніфікованого номеру 240/3886/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/3886/22 було визначено суддю Гуріна Д.М.

Одночасно із подачею позовної заяви, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.02.2021 №Ф-234183-51 на суму 37788 грн 74 коп.

Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову передбачені статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, частиною 4 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У порушення вказаної норми позивачем не додано до заяви про забезпечення позову доказів сплати судового збору в сумі 744,30 грн, зокрема позивачем зазначено, що він, як учасник бойових дій, на підставі п.п.13, п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. В підтвердження наявності відповідного статусу долучив копію посвідчення, пред`явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Перевіряючи наявність законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Статтями 1, 2 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 зазначив, що “гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року №(81)7: “У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати” (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" №28249/95).

Статтею 5 Закону №3674-VI передбачені пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з статтею 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений в статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, які стосуються пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/934/20.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI суд має врахувати предмет та підстави позову, а також перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 (провадження №11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позовні вимоги стосуються оскарження позивачем вимоги ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.02.2021 №Ф-234183-51 на суму 37788 грн 74 коп. та не пов`язані із порушенням його прав, як учасника бойових дій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову до суду має бути сплачений на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір за ставкою, що дорівнює 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2481,00 гривень.

Таким чином, за подачу до суду заяви про забезпечення позову заявник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 744,30 гривень (2481,00 грн х 0,3 = 744,30 грн), за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UА048999980313181206084006797, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Однак, в порушення вимог частини 4 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не додало документа про сплату ним судового збору в розмірі 744,30 грн.

Відповідно до частини 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Оскільки заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, про її повернення заявнику без розгляду, про що постановляє дану ухвалу.

Керуючись статтями 152, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Повернути ОСОБА_1 без розгляду заяву про забезпечення позову від 08.02.2022 вх.11072/22 про забезпечення позову.

Копію ухвали про повернення заяви без розгляду надіслати особі, яка її подала, разом із заявою й усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін