Рішення № 103122767, 07.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11826/21

Провадження № 2/638/2422/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Подосокорської А.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про тлумачення умов трудового договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування якого посилається на те, що 18.01.2021 був укладений трудовий договір №30-2021. Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» №22/ос від 18.01.2021 ОСОБА_3 був призначений на посаду заступника директора філії Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» на умовах трудового договору у письмовій формі строком з 19.01.2021 по 20.01.2022, зі строком випробування три місяці. 09.03.2021 між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 до трудового договору, згідно якої строк дії договору встановлюється з 19.01.2021 до 20.01.2024 включно. Згідно пункту 1 додаткової угоди сторонами було доповнено договір пунктом 3.6, який передбачає, що працівникові виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 4 місячних посадових окладів у випадку дострокового припинення договору за угодою сторін. Укладаючи трудовий договір відповідачем та позивачем було погоджено, що договір може бути припинений за угодою сторін, у зв`язку з закінченням строку договору, з ініціативи роботодавця. З моменту призначення на посаду та протягом всього часу роботи на підприємстві, безпосереднім керівником позивача , жодних зауважень до показників роботи ОСОБА_3 не висловлював, дисциплінарних стягнень не було. 05.05.2021 ОСОБА_3 було вручено повідомлення про звільнення за результатами випробування та наказом №174/ос ОСОБА_3 було звільнено за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України. На думку позивача, оскільки звільненні відбулось за ст. 40 КЗпП, позивач мав всі підстави для отримання грошової виплати, яку встановлено в п. 6.2.4 трудового договору. У зв`язку з чим ОСОБА_3 просить витлумачити змісті п. 3.6 трудового договору, а саме чи підлягає виплаті працівнику одноразова грошова допомога у розмірі чотирьох місячних посадових окладів у випадку дострокового розірвання трудового договору, стягнути з АТ «Укрзалізниця» суму чотирьох місячних посадових окладів у розмірі 400 000 грн.

12.11.2021 представником АТ «Укрзалізниця» Лазаренко В.В. подано відзив на позов, у якому зазначено, що відсутні підстави для здійснення виплати одноразової грошової допомоги, визначеної у додатковій угоді №1, у зв`язку з тим, що позивача звільнено за п. 11 ст. 40 КЗпП України, а не за п. 1 ч. 1 цієї статті. Окрім того, до трудового договору не можливо застосувати положення ст. 213 ЦК України, оскільки трудовий договір не правочином у розумінні ст. 202 ЦК України. Позивач звернувся до суду з позовом про тлумачення змісту умов договору вже після того, як він був повно та фактично виконаний, тому тлумачення змісту договору не допускається. Відсутня потреба у тлумачення трудового договору. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити позов, з підстав викладених у ньому.

Представником відповідача ОСОБА_4 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференція. Зазначене клопотання задоволено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2021, призначено судове засідання на 31.01.2022 в режимі відеоконференція. Проте, 31.01.2022 о 10-30 год. конференція між Дарницьким районним судом м. Києва та Дзержинським районним судом м. Харкова не відбулась, через те, що Дарницький районний суд м. Києва не вийшов на зв`язок. Суд вважає необхідним продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки справа тривалий час знаходиться в провадженні суду, відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання представника, який знаходиться в м. Харкові та який був присутнім у судовому засіданні 06.12.2021.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 18.01.2021 між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №30-2021. На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 прийнято на посаду заступника директора філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця».

Наказом голови правління та в.о. члена правління від 18.01.2021 №22/ос призначено ОСОБА_3 на посаду заступника директора філії «центр забезпечення виробництві» АТ «Укрзалізниця» на умовах трудового договору у письмовій формі строком з 19.01.2021 до 20.01.2022, зі строком випробування три місяці.

09.03.2021 між ОСОБА_3 та АТ «Укрзалізниця» укладено додаткову угоду №1 до трудового договору №30-2021 від 18.01.2021. Відповідно до додаткової угоди розділ 3 «Оплата праці, пільги , гарантії та компенсація виплати працівника» доповнено пунктом 3.6, у такій редакції: «Працівникові виплачується одноразова грошова допомога в розмірі чотирьох місячних посадових окладів у випадку дострокового припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до пунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.4 трудового договору».

05.05.2021 наказом №174/ос в.о. голови правління та в.о. члена правління звільнено ОСОБА_3 з посади заступника директора філії «Центр забезпечення виробництві» АТ «Укрзалізниця» за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування та припинено дію трудового договору від 18.01.2021 №30-2021.

02.06.2021 ОСОБА_3 направив лист в.о. голови правління АТ «Укрзалізниця» з вимогою виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі чотирьох місячних окладів.

За вих. №Ц-6-89/224-21 17.06.2021в.о. членом правління та директором Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики Василенку Ю.О. надано відповідь, у якій роз`яснено, що оскільки звільнено за п. 11 ст. 40 КЗпП України, а не за п. 1 цієї статті, відсутні підстави для здійснення виплати зазначеної одноразової допомоги.

Відповідно дост. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Відповідно до положень частини другої 213 та 637 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину або умов договору.

За приписами частини третьої, четвертої статті 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року ухвалив постанову у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), у якій зазначив, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно достатті 213 ЦК України, у частинах третій та четвертій якої визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

У розумінні наведених положень закону тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Саме тому при тлумаченні правочину суд насамперед повинен брати до уваги однакове для всього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Приймаючи до уваги, що між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_3 наявний спір щодо змісту договору, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди, договір підлягає тлумаченню. При цьому, суд звертає увагу, що тлумачення не створює, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

Згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Відповідно до частини другої статті 26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

При цьому, вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року по справі № 701/173/18-ц, від 16 березня 2020 року по справі № 755/12037/17.

Зважаючи на наведене суд звертає увагу, що позивач дав згоду на встановлення випробувального терміну та його умови, тобто фактично дав згоду на можливість розірвання з ним трудового договору в порядку статті 28 КЗпП України. При цьому, законодавець не встановлює критеріїв для визначення відповідності особи займаній посаді, право вирішення даного питання покладено на розсуд роботодавця.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, про що свідчить наказ №174/ос від 05.05.2021. На теперішній час наказ є чинним. Доказів того, що наказ про звільнення ОСОБА_3 скасований суду не надано.

При цьому, умовами трудового договору та додаткової угоди передбачено, що працівникові виплачується одноразова грошова допомога в розмірі чотирьох місячних посадових окладів у випадку дострокового припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до пунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.4 трудового договору.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено не за угодою сторін, не у зв`язку з закінченням строку трудового договору, не з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до пунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.4 трудового договору, не з ініціативи власника, а у зв`язку з невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку , що трудовий договір, а саме п.3.6 трудового договору, в редакції додаткової угоди підлягає тлумаченню, проте приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування, грошова допомога у розмірі 4 (чотирьох) місячних посадових окладів виплаті не підлягає.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду №757/49315-16-ц від 22.05.2019 є безпідставним, так як у зазначеній справі інші фактичні обставини, інше доведення позовних вимог.

З урахування того, що вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» суми чотирьох місячних посадових окладів у розмірі 400 000 грн є похідними від позовних вимог про тлумачення змісту п. 3.6 трудового договору, вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 26,27,28,36, 40 КЗпП України, ст. ст. 213,626,627,628 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про тлумачення умов трудового договору та стягнення коштів- задовольнити частково.

Витлумачити змісті пункту 3.6 трудового договору №30-20212 від 18.01.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 09.03.2021, який укладено між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_3 , таким чином, що не підлягає виплаті працівнику одноразова грошова допомога у розмірі 4 (чотирьох) місячних посадових окладів у випадку розірвання трудового договору за пунктом 11 статті 40 КЗпП України, який передбачає розірвання трудового договору у зв`язку з встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

В задоволенні іншої частини позовним вимог – відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 у зв`язку з перебування судді Семіряд І.В. у нарадчій кімнаті з 02.02.2022 по 07.02.2022 по кримінальному провадженню 12016220480006567 від 31.12.2016 у відношенні ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ст. 128 КК України.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150.

СУДДЯ - І.В. Семіряд