Ухвала суду № 103122628, 10.02.2022, Вовчанський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року

м.Вовчанськ Харківської області

Справа 617/2117/21

Провадження 1-кп/617/54/22

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлюкової С.М.

сторін кримінального провадження:

прокурора - Тімонової Л.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого – адвоката Паришкура В.М., Гармаш О.О.,

потерпілої – ОСОБА_2

представника потерпілих – адвоката Маркевича С.В.,

перекладача – Камінькової О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Вовчанську Харківської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001067 від 28.07.2021 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вірменії, громадянина Вірменії, пенсіонера, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст. 286-1КК України, -

встановив:

На розгляді Вовчанського районного суду Харківської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

На обговорення учасників судового розгляду, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, було поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказуючи на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники – адвокати Паришкура В.М. та Гармаш О.О. проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували,посилаючись на недоведеність ризиків, відсутність наміру ухилення від слідства та суду, просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, так як обвинувачений ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, має місце реєстрації, буде з`являтися до суду за викликами у визначений строк, не має наміру впливати на свідків, відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Зазначили, що прокурор взагалі не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_2 та представник потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвокат Маркевич С.В. наполягали на продовженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд не визначати заставу, так як кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 30.07.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23.09.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.10.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 24.12.2021 включно, ухвалою суду від 23.12.2021 продовжено строк тримання під вартою до 20.02.2022 включно.

Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний: з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що підозрюваний є громадянином іншої держави (Вірменії) і може виїхати до рідної країни з метою уникнення відповідальності за тяжкий злочин. Даних про міцні соціальні зв`язки на території України стороною захисту не надано.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, потерпілих.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є підтвердженим, враховуючі обставини вчинення у стані алкогольного сп`яніння, у водія ОСОБА_1 при собі не було ані посвідчення водія, ані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто він керував транспортним засобом із порушенням Правил безпеки дорожнього руху України.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, у сфері порушення дорожнього руху, з ознаками алкогольного сп`яніння, що свідчить про наявний суспільний інтерес, враховані дані про тяжкі наслідки для потерпілих, а також дані щодо особи підозрюваного, який є громадянином Вірменії, раніше не судимий, є пенсіонером, офіційно не працює, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей або батьків похилого віку не має, доказів про стійкі соціальні зв`язки суду не надано.

Даних про наявність захворювань у підозрюваного, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду також не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

За таких підстав, з врахуванням того, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким кримінальним правопорушенням проти безпеки руху, обвинувачений під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, залишив місце вчинення, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Судом перевірялась можливість обрання відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризикам. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, їх ступінь, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: 1) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) даних про особу обвинуваченого, наведених вище (вік; відсутність міцних соціальних зв`язків; репутацію), суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, необхідно відмовити.

З огляду на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження та смерть потерпілого, суд відповідно до п.5 ч. 4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначає обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

До початку розгляду справи по суті потерпіла ОСОБА_2 через канцелярію суду надала цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого за шкоду, завдану діянням обвинуваченого.

Згідно з ч.4 ст.128 КПК України, форма та зміст позовних заяв повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства та передбачені ст.175 ЦПК України.

За таких обставин, перевіривши цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на дотримання вказаних вимог КПК України та ЦПК України, суд вважає що форма та зміст позовної заяви дають підстави для її прийняття та розгляду в рамках даного кримінального провадження.

Інших клопотань учасниками кримінального провадження не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.177, 197, 369, 372, 376, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10.04.2022 включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручення обвинуваченому.

Прийняти до розгляду в рамках кримінального провадження цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_2 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_1 - цивільним відповідачем в кримінальному провадженні.

Копію цивільного позову вручити обвинуваченому ОСОБА_1 .

Надати право відповідачу ОСОБА_1 у 15-денний строк подати до суду відзив на позов. Зміст відзиву визначений ст. 178 ЦПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Докази, подані суду сторонами з порушенням зазначених вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подані несвоєчасно з поважних причин.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі в справі, тощо.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019р. №4-р/2019 до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Н.М.Петрова