Ухвала суду № 103121202, 10.02.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

10.02.2022

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2070/21

Провадження № 1-кп/553/38/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Лунич Ю.Г., прокурора Корнієнка Є.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченої ОСОБА_2 , її захисника Ісаєнко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170460000200 від 08.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.12.2021, застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений на строк до 17.02.2022 включно.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Копія письмового клопотання про продовження строку запобіжного заходу із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченій та її захиснику.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав повністю.

Обвинувачена ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, вказала про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків та прохала застосувати до неї більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою, що дасть їй можливість працювати.

Захисник обвинуваченої Ісаєнко Н.І. у задоволенні клопотання прокурора прохала відмовити, наголошуючи про недоведеність стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Суд вказує, що ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, від якого настали невідворотні наслідки у виді смерті людини, частина свідків у кримінальному провадженні залишається недопитаною.

Згідно із ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З огляду на вищенаведене, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, її вік, репутацію, майновий стан, поведінку під час розгляду справи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що перебуваючи на волі вона може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів на свою користь та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказані ризики наразі не зменшились і продовжують існувати, й інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

При цьому, сам факт перебування обвинуваченої в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились чи відпали, і більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів тощо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.318,331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 10 квітня 2022 року включно, без визначення застави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих

Повний текст ухвали оголошено у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м.Полтави 10.02.2022 о 16 год. 30 хв.