Ухвала суду № 103120189, 09.02.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/401/2017

Справа № 428/5437/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Олійник В.М.,

за участю секретаря: Рудік Ю.Ю.,

прокурора Карпенко О.В.,

захисника Прийми Р.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР № 12017130370001122 від 17.04.2017 року та № 12017130370003406 від 16.11.2017 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходяться матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.345 КК України.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду вказане кримінальне провадження було призначене до судового засідання.

Прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.345 КК України, його провина підтверджується зібраними у провадженні доказами.

Під час обрання запобіжного заходу було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час наявні ризики п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу зазначено наявність доказів у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними о справі доказами, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховано особу обвинуваченого, який є громадянином Грузії, місце фактичного проживання відмінне від місця реєстрації, ніде не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу, відсутність міцних соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, неповнолітніх дітей не має, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання канабіоїдів, стимуляторів, синдром залежності. Судовий розгляд кримінального провадження триває, всі зібрані докази не досліджено, свідки не допитані, а отже заявлені ризики не зменшилися та є актуальними.

Вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку обвинуваченого, захисника, які заперечували проти клопотання, вважали його необґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити в задоволенні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно наявних матеріалів ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 03.12.2020 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого пізніше неодноразово було продовжено. Крім того під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 не встановлювався альтернативний запобіжний захід у виді застави оскільки злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 було вчинено із застосуванням насильства.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Отже, при вирішенні питання - обрання, зміні чи скасуванні запобіжного заходу, суд повинен керуватись положеннями ст. 177, 178 КПК України, та повинен врахувати не лише наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 178 КПК України, але і обґрунтованість підозри. Однак, на стадії судового розгляду суд не вправі оцінювати обґрунтованість підозри зібраними органом досудового розслідування доказами, оскільки суд, в такий спосіб, порушить основоположні принципи кримінального судочинства, а саме презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та безпосередність дослідження показань, речей і документів, оскільки надасть судження щодо винуватості особи у позапередбачений законом спосіб.

У зв`язку з чим суд, зберігаючи неупередженість, вважає, що підозра є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України, судом встановленим законом, під час чого оцінювалась обґрунтованість підозри. Також суд враховує, що сторона захисту не посилалась на необґрунтованість підозри, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, намагаючись уникнути предмета пред`явленого обвинувачення, яким є злочини проти життя та здоров`я особи, а також проти авторитету органів державної влади, що у свою чергу також підтверджує наявність підстав вважати підозру обґрунтованою.

Також суд враховує, що згідно з рішенням Конституційного суду України № v001p710-17 від 23.11.2017 обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Раніше, при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про існування цих ризиків, зокрема передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, окрім обґрунтованості обвинувачення та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним за вчинені злочини, також свідчило те, що обвинувачений ОСОБА_1 ігнорував виклики до суду, уникав явки, а отже переховувався від суду, оскільки за викликами, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, до суду неодноразово не з`являвся, причини неявки не повідомляв, ухвали про привід не виконано, буз затриманий 02.12.2020 на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суду було надано матеріали, в підтвердження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризики не мають бути уявними для надання їм конкретної оцінки. Суд зауважує, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не завжди можуть підтверджуватись конкретними – матеріальними доказами.

Крім того під час обрання запобіжного заходу судом було встановлено доведеність та обґрунтованість наявності існування ризику з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Однак на даному етапі розгляду кримінального провадження свідки по справі допитані окрім одного, від допиту якого сторона обвинувачення відмовилась, однак на його виклику наполягає сторона захисту та зобов`язалась забезпечити його явку, а отже ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України на даний час не існує.

Доведеним на думку суду також є ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити новий злочин, оскільки як видно з обвинувальних актів, ОСОБА_1 вчинив декілька кримінальних правопорушень в яких обвинувачується, в короткий проміжок часу та вказані злочини було вчинено із застосуванням фізичного насильства.

Крім того згідно висновку комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_1 у теперішній час не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Отже, суд вважає, що на даний час ризики хоча і зменшились однак продовжують існувати ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Ці обставини свідчать, що на даний час є обґрунтовані підстави для продовження дії застосованого запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого.

Ці висновки суду також ґрунтується на оцінці відповідно до ст. 178 КПК України особистісних відомостях обвинуваченого, який має постійне місце проживання, є громадянином Грузії, місце фактичного проживання відмінне від місця реєстрації, ніде не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу, відсутність міцних соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, неповнолітніх дітей не має, також суд приймає до уваги стан здоров`я останнього, який перебуває на обліку у лікаря нарколога КДПВ №1 КУ «СМБЛ» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання канабіоїдів, стимуляторів, синдром залежності.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року видно, що тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Суду не надавались відомості про те, що змінились особистісні чи характеризуючи особу ОСОБА_1 дані, які змінюють обставини, за яких йому було обрано запобіжний захід, чи скасовують існування певних фактів, які дають підстави вважати наявними ризики, передбачені п.1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, докази в судовому засіданні не перевірені, а значить ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а запобіжний захід - продовженню строком на 60 днів.

Оскільки, раніше при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 , ухвалою суду не встановлювався альтернативний запобіжний захід у виді застави, з підстав вчинення злочинів із застосуванням насильства, та на даний час обставини з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики не зменшилися, отже суд не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів, а саме до 09.04.2022, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також спрямувати до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Суддя В. М. Олійник