Рішення № 103119317, 24.01.2022, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 рокусмт ПетровеСправа № 941/1074/21 Провадження № 2/941/67/22

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петрове Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи тим, що з 01.06.1985 року по 05.07.2019 року він працював в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Агрофірма Маріампольська» за різними професіями, з яких понад 13 років 02 місяці в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Тривалий стаж роботи в таких умовах призвели до виникнення професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, яке виникло в зв`язку з недодержанням відповідачем норм, правил охорони праці, гігієнічних регламентів та нормативів. Висновком обласної МСЕК №2 м. Кропивницький 05.06.2019 року позивачу первинно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 50% та встановлено третю групу інвалідності, при черговому переогляді висновком обласної МСЕК №2 м. Кропивницький 01.07.2020 року позивачу повторно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 50% безстроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково, тому позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 300000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, а також подав відзив на позов в яком позов визнав частково та просив стягнути 5000 гривень на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позов залишити без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 01.06.1985 року по 05.07.2019 року працював в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Агрофірма Маріампольська» за різними професіями, з яких понад 13 років 02 місяці в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процессу, що підтврджується копією трудової книжки позивача (а. с. 4-5).

Тривалий стаж роботи в таких умовах призвели до виникнення професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, яке виникло в зв`язку з недодержанням відповідачем норм, правил охорони праці, гігієнічних регламентів та нормативів, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 6-15).

Висновком обласної МСЕК №2 м. Кропивницький 05.06.2019 року позивачу первинно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 50% та встановлено третю групу інвалідності, при черговому переогляді висновком обласної МСЕК №2 м. Кропивницький 01.07.2020 року позивачу повторно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 50% безстроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується копіями довідок до акту огляду МСЕК та іншими матеріалами справи (а. с. 16-29).

У зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 300000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер,

що знаходить також підтвердження в медичних документах.

Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 100000 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики.

Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Що стосується заперечень відповідача щодо вимог позивача про стягнення понесених ним витрат на правову допомогу то суд зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", відповідно до ст.1 якого граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.

Згідно п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.32-34), на підставі оговору про надання правничої допомоги адвокатом від 06.08.2021 року (а.с.31), позивачем за надання правової допомоги адвокату Радченку О.М. сплачено 6000 гривень, які також необхідно стягнути з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» судовий збір в сумі 908 (дев`ятьсот вісім ) гривень 00 копійок.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко