Ухвала суду № 103118010, 09.02.2022, Вишгородський районний суд Київської області

"09" лютого 2022 р. Справа № 363/276/19

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 01 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування,

встановив:

01 листопада 2021 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування та витрати на виконання робіт в процесі врегулювання справи щодо здійснення регламентних виплат в загальному розмірі 42 059 грн. 58 коп., а також судовий збір в розмірі 1 762 грн., а всього 43 821 (сорок три тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 58 (п`ятдесят вісім) грн.

В поданій заяві відповідач порушує питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що про розгляд справ він належним чином не повідомлений. Зазначив, що зіткнення автомобілів сталося вимушено через експлуатацію непридатних автомобільних шин у водія ОСОБА_3 , стертих до основи, які лопнули від надмірного перевантаження і автомобіль раптово й різко вдарився об тверде покриття дороги і від удару зупинився. Вважав, що всі витрати мала погасити страхова компанія. Крім того зазначив, що суд не задовольнив його клопотань про проведення автотехнічних експертиз, тому і не було можливості визначити ті реально незначні пошкодження, що були спричинені з його вини.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув, що згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Представник позивача в суді проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду заперечив. Пояснив, що відповідач брав безпосередню участь в судових засіданнях, проте своїм правом на подання відзиву в строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі від 01 квітня 2019 року так і не скористався, письмових клопотань про призначення по справі експертиз не заявляв, а питання винуватості відповідача у заподіянні шкоди вирішено в іншій судовій справі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 17 січня 2019 року в провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування.

21 січня 2019 року на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України суд направив до Управління Державної міграційної служби України в Київській області Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області запит щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2 про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) останнього (а.с. 37).

Як вбачається з відповіді Управління Державної міграційної служби України в Київській області

Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 05 лютого 2019 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 квітня 2019 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження й установлено відповідачу строк до 03 липня 2019 року, але не менше 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для подання заперечень проти позову в формі відзиву, який повинен відповідати вимогам ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

На виконання вимог ст. 190 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками до неї судом направлені на адресу відповідача.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 41) копію ухвали про відкриття провадження з додатками до неї відповідач отримав 22 червня 2019 року, однак відзив на позовну заяву так і не подав. 15 січня 2020 року відповідач приймав участь в судовому засіданні.

Судові повістки по справі в передбаченому законом порядку направлялися судом на адресу реєстрації відповідача, які згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 135, 157, 181) відповідач отримував, однак в судові засідання не прибував та про причини своєї неявки суд не повідомляв, а листки непрацездатності на підтвердження поважності причин своєї неявки в судові засідання подав лише разом із заявою про перегляд заочного рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як передбачено ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, суду відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні вимог ст.ст. 76-83, 285 ЦПК України на спростування обґрунтованості позову, а відзив на позовну заяву без поважних причин не подано.

Суд не вправі скасувати правильне по суті заочне рішення тільки з тих підстав, що відповідач не був належним чином повідомленим про судовий розгляд.

Сам факт перебування відповідача на лікарняному, про що останній всупереч ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд не повідомляв, підставою для скасування заочного рішення суду бути не може.

При цьому відповідач не подав суду будь-яких доказів, якими б він обґрунтовував свої заперечення проти вимог позивача та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Підстав для поновлення судового розгляду для здобуття таких доказів з огляду на принцип змагальності та диспозитивності у суду немає.

Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,

ухвалив:

заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено 11 лютого 2022 року.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя