Рішення № 103117099, 02.02.2022, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8653/21

2/296/140/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фещенко І.С. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 11.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №34272 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №34272, про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 19062,21 грн.

03 вересня 2021 року старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ратушна Олена Вікторівна прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №66683038 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 19062,21 грн. на підставі виконавчого напису №34272 від 11 травня 2021 року.

Позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не врахував відсутність правової підстави для виконавчого напису згідно Переліку документів чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

16.11.2021 року представник позивача усунув недоліки позовної заяви шляхом подачі позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 17.11.2021 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

28.12.2021 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» Яворський Роман Ігорович подав до суду письмове клопотання про врегулювання спору за участю судді та письмову заяву про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України, в якій визнав позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просив стягнути з відповідача 454,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 227,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с.52,55).

Крім того, директором Яворським Р.І. було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1907,00 грн., оскільки понесені позивачем витрати не є співмірними із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаним адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (а.с.53-54).

29.12.2021 року представник позивача - адвокат Фещенко І.С. подав до суду письмове заперечення на клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якому позивач не згоден на врегулювання спору за участю судді і просить відмовити у клопотанні відповідача (а.с.86).

Також 29.12.2021 року представник позивача - адвокат Фещенко І.С. подав до суду письмове заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому просить у задоволенні вказаного клопотання відмовити, оскільки розмір витрат заявлених позивачем по справі є співмірним та обґрунтованим виходячи з норм КПК, висновків Верховного суду та рішень судів першої інстанції у розгляді подібних справ.

Представник позивача - адвокат Фещенко І.С. подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.97).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належно.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №34272 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 19062,21 грн. за кредитним договором №6326 від 20.06.2007 року, який було укладено між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 (а.с. 8).

03 вересня 2021 року старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ратушна Олена Вікторівна прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №66683038 щодо виконання виконавчого напису №334272, що вчинений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 19062,21 грн.(а.с.9).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 , постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18) та Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16.

Судом встановлено, що 20 червня 2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 в простій письмовій формі укладений договір про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування, з встановленою відновлювальною кредитною лінією №6326 (а.с.11-13), на умовах якого банк відкриває Власнику картковий рахунок № НОМЕР_1 у гривнях з встановленою відновлювальною кредитною лінією у розмірі 10000 грн., зі строком користування коштами до закінчення строку дії катки, до 25 грудня 2009 року, зі сплатою щомісячно нарахованих відсотків у розмірі згідно тарифів Банку.

Відповідно, належить дійти висновку, що заявник звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису за заборгованістю, що виникла за зобов`язаннями, строк виконання яких сплинув, а тому дійшов висновку про недотримання вимог ст. 257 ЦК України в частині підтвердження стягувачем заявлених у заяві про вчинення виконавчого напису вимог в межах строку позовної давності.

Крім того, відповідачем не надано ні виписки по клієнтському рахунку позивача, ні інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували порушення позивачем виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, як і не надано доказів на підтвердження підстав нарахування заявленої суми за період з дня отримання кредиту і до дня набуття права вимоги на цю суму в 19012,21 грн., тобто на 14 грудня 2020 року, з огляду на те, що розрахунок про нарахування такої суми суду також не представлений, як і не надано доказів правонаступництва після АТ Індустріально-експортний Банк на користь ТОВ ФК Груп Фактор, а тому, суд дійшов висновку, що заборгованість за стягненням якої відповідач звернувся до приватного нотаріуса в порядку вчинення виконавчого напису не є безспірною.

В матеріалах справи також відсутні відомості про надіслання та отримання ОСОБА_1 повідомлення (письмової вимоги про усунення порушень договору).

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Фінпром Маркет». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» не довело належними та допустимими доказами отримання або ухилення від отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень договору, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника.

З огляду на зазначене, як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, на підставі чого, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича таким, що не підлягає виконанню.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки представник відповідача направив на адресу суду заяву про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України, суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (454,00 грн.), сплаченого при поданні позову. Іншу частину судового збору (454,00 грн.) суд стягує з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до такого.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача, адвокат Фещенко І.С., у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

До позовної заяви представник залучив копію договору №02032021 про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2021 року, згідно пункту 3.1 якого за надану правничу (правову) допомогу клієнт може сплатити адвокату гонорар, що узгоджується сторонами у окремій усній або письмовій угоді до цього договору.

Також представник позивача залучив копію додаткової угоди №1 від 21.09.2021 року до договору №02032021 про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2021 року, згідно пункту якої сторони погодили, що за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п.1 цією Додатковою угодою №1, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн. в готівковій формі наступним чином: аванс 50% в день укладання договору (5000,00 грн.); решта гонорару клієнтом сплачується протягом семи календарних днів з дати ухвалення судом рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 3 Додатковї угоди №1 передбачено, що документом, що підтверджує сплату гонорару адвоката є квитанція до прибуткового касового ордеру. Сплата гонорару адвокату підтверджує надання та прийняття правової допомоги в повному обсязі.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №21092021 від 21.09.2021 року адвокатом Фещенком І.С. прийнято від ОСОБА_1 5000,00 грн., підстава договір №02032021 від 02.03.2021 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, просячи зменшити її з 10000 гривень до 1907,00 гривень, обґрунтовуючи малозначністю та відсутністю необхідності адвокату приймати участь у судових засіданнях про справі та додавши приблизний розрахунок судових витрат по аналогічним справах. Звернув увагу, що відповідачем вживалися дії щодо врегулювання спору мирним шляхом, а також вважав не доведення розміру таких витрат є підставою для відмови у стягненні таких.

Суд, дослідивши подані представником позивача докази та виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням заперечень відповідача та документів, які він надав, дійшов до такого висновку.

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також від 18.08.2021 року у справі № 300/3178/20.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду ВС/КАС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

При цьому, судом враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відтак, враховуючи складність справи, загальновідому судову практику, яка склалася з вирішення аналогічних справ, обґрунтованість та пропорційність таких витрат до предмета спору, визнання позову відповідачем до початку судового розгляду, а звідси таку поведінку останнього, яка сприяє швидкому вирішенню спору з найменшими витратами, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) керуючись критерієм розумності та реальності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не бере до уваги надану сторонами судову практику щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу, оскільки вказане питання підлягає вирішенню виходячи з обставин справи у кожній окремо взятій справі.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на вищенаведені положення законодавства, виходячи з принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги поведінку протилежної сторони по суті спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №34272, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 11.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 19062,21 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову - 454 грн. 00 коп.

Повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову - 454 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 частину понесених ним судових витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), адреса: м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А, ЄДРПОУ 35021396.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 08.02.2022.