Ухвала суду № 103116995, 02.02.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5886/20

1-кп/214/253/22

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ковтун Н.Г.,

за участю:

секретаря – Фартушної Є.К.,

прокурора – Цвіркуна С.О.

захисника – Мачихіна Ю.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні 02 лютого 2022 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора та просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт за за місцем проживання сестри ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Захисник Мачихін Ю.М. також заперечував проти подовження тримання обвинуваеного під вартою, підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та просив суд його задовольнити.

Допитана у судовому засіданні за ініціативою суду свідок ОСОБА_2 пояснила, що обвинувачений її брат, потерпіла їх бабуся. Остання є особою похилого віку та переживає за онука. Свідок не заперечує проти того, щоб обвинуваченому обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за її адресою, але не більш ніж на 2 місяці, бо вона не зможе контролювати його поведінку. Помешкання вона має однокімнате, проживає разом з дитиною.

Прокурор наполягала на задоволенні свого клопотання та проти заявленого клопотання сторони захисту заперечувала, вважаючи їх не обґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зменшення ризиків стороною захисту не надано.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, свідка, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні непонолітніх дітей не має, не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які б могли його стримати не покидати межі м. Кривого Рогу або території України; може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, оскільки вказані особи є сусідами потерпілої ( тобто бабусі обвинуваченого), а також на потерпілу ОСОБА_3 , оскільки остання є його бабусею.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які не опитані, продовжити злочинну діяльність, що на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченому процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання та подальшого подовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 суд на теперішній час не встановив.

Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350, 372 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходус тримання під вартою на домашній арешт- відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 02 квітня 2022 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 04 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Н.Г. Ковтун