Рішення № 103116735, 07.02.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4091/21

Провадження № 2/0182/1102/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.02.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю

секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

прокурора - Ковальова А.В. (а.с.230-231)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації з одночасним припиненням права власності та знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Заяви по суті справи.

25.06.2021 року керівник Нікопольської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 , в якому просив: скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., від 08.08.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1617803312116, номер запису – 27407444)та припинити право приватної власності; зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно – магазин продовольчих товарів літ А-1 загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у позовній заяві зазначав про порушення вимог законодавства під час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності м. Нікополя. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статей 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що підставою для реєстрації у серпні 2018 року права власності на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності м. Нікополя за ОСОБА_1 стало рішення Нікопольського міськрайонного суду від 29.07.2011 року по справі №2-4081/11. Проте вказане рішення Нікопольським міськрайонним судом не приймалось, оскільки за номером судової справи №2-4081/11 міститься рішення суду від 07.11.2011 року за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Крім того, згідно автоматизованої системи документообігу суду в провадженні Нікопольського міськрайонного суду справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Нікопольського виконкому Дніпропетровської області про визнання права власності не значиться. Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 у користування не передавалась, дозвільні документи на будівництво об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 також не видавались. Таким чином, наявне самовільне зайняття спірної земельної ділянки Нікопольської міської ради та незаконна реєстрація самочинно збудованого нерухомого майна. З метою усунення перешкод Нікопольській міській раді у вільному користуванні та розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права приватної власності. З огляду на викладені обставини справи, що вказаний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, то захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом є саме знесення відповідачем самочинно збудованого нерухомого майна. Жодних заходів до припинення незаконного використання земельної ділянки Нікопольською міською радою не вжито, претензійно-позовну роботу, спрямовану на звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна не проведено. Зазначене свідчить про усвідомлену пасивну поведінку суб`єкта, уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави, нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення до суду позову прокурором в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради, що відповідає нормам національного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви (а.с.87-91). Заперечуючи проти позову зазначила, що вона жодного відношення до процедури державної реєстрації цього об`єкту нерухомості не має, а тому є неналежним відповідачем у справі Вона ніколи не зверталась до Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із відповідною заявою. Вказує, що єдині протиправні дії вбачаються лише з боку державного реєстратора ОСОБА_3 , яка з невідомих для неї джерел отримала документацію та її персональні дані для проведення такої державної реєстрації. Вважає, що є вірним залучення державного реєстратора Третяк Т.В. у якості відповідача із вимогами про визнання її дій протиправними та скасуванням державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а також зі зміною сторони по справі та галузевої підсудності, а саме звернення до Дніпровського окружного адміністративного суду із цими вимогами. Їй все одно як буде скасована державна реєстрація нерухомого мана, оскільки вона не має жодного відношення до її проведення. Вказує, що зазначений спір необхідно розглядати у сфері адміністративного судочинства. Оскільки вона є неналежний відповідач, то в позовних вимогах слід відмовити.

Прокуратура подала відзив на позовну заяву (а.с.100-105), зазначає, що посилання відповідача на те, що справу слід розглядати в адміністративному судочинстві є безпідставними, оскільки спірні правовідносини стосуються захисту права власності , письмові докази, які долучені до матеріалів справи свідчать про те, що належним відповідачем є саме ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь прокурора (а.с.150-151), зазначає, що вона не є належним відповідачем. Окрім того реальним власником нерухомого майна є ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі.

Цивільна справа перебувала в провадженні судді Кобеляцької-Шаховал І.О. з 05.07.2021 року.

05.07.2021 року суддею Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцькою-Шаховал І.О. задоволено самовідвід (а.с.50-51).

Цивільна справа перебувала в провадженні судді Рибакової В.В. з 06.07.2021 року до 29.11.2021 року.

29.11.2021 року суддею Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибаковою В.В. задоволено відвід ОСОБА_1 (а.с.212-213).

29.11.2021 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Багрової А.Г. (а.с.218).

01.12.2021 року ухвалою суду цивільну справу прийнято до провадження та постановлено продовжити розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.220).

11.01.2022 року розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача (а.с.229).

07.02.2022 року в судове засідання з`явився прокурор, відповідач в судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не відомі (а.с. 242).

Відповідно до ст. 223 ЦПК України справу розглянуто на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідача, з урахуванням наявності в матеріалах справи відзиву на позовну заяву.

07.02.2022 року по справі постановлено ухвалу про відмову ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі як третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору(а.с.10 том 2).

В судовому засіданні прокурор на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Судом встановлено.

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо самочинного будівництва, самовільного зайняття земельної ділянки та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за відсутності правових підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 08.08.2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяною Василівною проведена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с. 21).

Підставою для державної реєстрації прав власності стало рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.07.2011 року №2-4081/11(а.с.22-23).

При цьому, вказане рішення Нікопольським міськрайонним судом не приймалось, оскільки за номером судової справи №2-4081/11 міститься рішення суду від 07.11.2011 року за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Згідно автоматизованої системи документообігу суду в провадженні Нікопольського міськрайонного суду справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Нікопольського виконкому Дніпропетровської області про визнання права власності не значиться (а.с.24-25).

Як вбачається із заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2018 року та рішення про державну реєстрацію від 08.08.2018 року від імені ОСОБА_1 діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, що нотаріально посвідчена 03.03.2016 року (а.с.109,110).

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі N 910/10987/18.

Як встановлено судом вище, підставою для реєстрації права власності за відповідачем об`єкту нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_1 рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.07.2011 року №2-4081/11 якого не існує.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції що діяла на момент проведення реєстрації) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За умовами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції що діяла на момент проведення реєстрації) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведено з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності нерухомого майна за відповідачем на підставі рішення суду якого не існує.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, вище викладене є підставою для задоволення вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та припинення права приватної власності.

Крім того, враховуючи викладене вище суд зазначає, що згідно ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності територіальної громади міста Нікополя відноситься до компетенції Нікопольської міської ради.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Нікопольської міської ради від 02.06.2021 року №2080/21 та акту обстеження земельної ділянки в місті Нікополі від 08.06.2021 року Нікопольською міською радою не приймалися рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у власність (користування)(а.с.29-35), а відтак ОСОБА_1 здійснює користування останньою без правовстановлюючих документів, що в свою чергу є незаконним.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, з огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не була відведена відповідачу для цієї мети та без відповідних дозвільних на це документів, в тому числі без належно затвердженого проекту, без введення спірного об`єкту в експлуатацію, а відтак таке володіння відповідача не може породжувати права власності та розпорядження щодо вказаного майна.

Вказане свідчить, що відповідач незаконно здобув право власності на самочинно збудований ним об`єкт нерухомості на земельній ділянці територіальної громади міста Нікополя.

З огляду на викладене вище, підсумовуючи зазначені висновки суду із врахуванням встановлених обставин справи щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою без належних на те дозвільних документів Нікопольської міської ради, в результаті чого було здійснено самочинне будівництво площею 157.1 кв. м, яке у відповідності до вимог ст. 212 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України за висновками суду підлягає знесенню за рахунок відповідача задля відновлення права територіальної громади міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, у зв`язку з чим вимоги прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вказує, що викладені та встановлені обставини спростовують доводи відповідача про недостатність наданих прокурором доказів, про звернення з цим позовом до неналежного відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, подаючи відзив на позовну заяву, не надала жодного доказу для спростування доводів прокурора по суті заявлених вимог, а посилання на те, що реальним власником цього майна є ОСОБА_4 спростовуються письмовими доказами наданими ОСОБА_4 , згідно яких він є власником повільйону торгівлі за цією ж адресою(а.с.138-147), але не є власником нерухомого майна – магазина продовольчих товарів площею 157.1 кв.м. щодо якого заявлені позовні вимоги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.4,5, 10, 12,13 76-83, 141, 263-265,268,273,354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради, до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та припинення права власності, знесення самочинного збудованого нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна – магазин продовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., від 08.08.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1617803312116, номер запису – 27407444)та припинити право приватної власності.

Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно – магазин продовольчих товарів літ А-1 загальною площею 157,1 кв.м. (метал обшитий пластиком), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати в розмірі 4540 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн..00 коп.)

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Повне рішення складено 11.02.2022 року.

Дані про учасників справи:

Позивач – Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області, що розташована за адресою: 53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, 174, в інтересах держави в особі: Нікопольської міської ради, ЄДРПОУ 37338501, що розташована за адресою: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: А. Г. Багрова