Вирок № 103115829, 11.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 Справа №607/8490/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Дуркало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019210010003580 від 15 грудня 2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області, українки, громадянки України, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючої завідувачем відділення гастроентерології КНП «Тернопільська університетська лікарня», зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , несудимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року),

за участю прокурора Жук І.О.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката Ленько Р.І.

захисників адвокатів Авдєєнко В.В., Демкович Ю.Й.

та обвинуваченої ОСОБА_1 .

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2019 року близько 17.20 год. обвинувачена водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Тоyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , не була достатньо уважною, не стежила належно за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, чим порушила вимоги пунктів 1.5., 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, які зобов`язували її своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, розпочала рух паркувальним майданчиком поблизу магазину «Сільпо», який знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. 15 Квітня, 5А.

Так, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити, що неподалік керованого нею транспортного засобу, а саме поблизу його передньої лівої частини знаходиться пішохід ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 10.1. ПДР України, обвинувачена ОСОБА_1 розпочавши рух, не переконалась, що це буде безпечно, продовжила рух у напрямку до перехрестя вулиць 15 Квітня - Братів Бойчуків у м. Тернополі, допустивши наїзд переднім лівим колесом автомобіля «Тоyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 на ліву стопу пішохода ОСОБА_2 , який знаходився у нерухомому стані на цьому ж майданчику.

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 спричинено травму лівої стопи у вигляді закритого крайового перелому п`ятої плеснової кістки із ушкодженням зв`язкового апарату, яка у своєму клінічному перебігу супроводжувалась тривалим (більше 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (п. п. 2.2.1, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1, 1.5, 2.3 (б) ПДР України перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року), тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, не визнала та пояснила, що 15 грудня 2019 року близько 17.15 год. вона приїхала зі своїми дітьми в дитячий магазин по вул. 15 Квітня м. Тернопіль, щоб придбати подарунок. Припаркувавши свій автомобіль на паркувальному майданчику біля супермаркету «Сільпо» по вул. 15 Квітня м. Тернопіль, та переконавшись, що таким чином не створює перешкоди для руху інших транспортних засобів, адже в той час повз неї в двір будинку заїхало два автомобілі, вона пішла в магазин, де пробула близько 15 хв. Надалі коли вона вийшла з магазину та підходила до свого автомобіля, до неї в агресивній формі звернувся раніше незнайомий їй потерпілий ОСОБА_2 щодо того, що вона неправильно припаркувала свій автомобіль. Вона не маючи наміру конфліктувати з ним, нічого не відповіла йому та разом з дітьми сіла в автомобіль. Коли вона увімкнула фари в автомобілі, ОСОБА_2 розмістив дитячу коляску перед її автомобілем та сам став спереду її автомобіля зі сторони водія, а також сказав, що вона нікуди не поїде, оскільки він викликав працівників поліції, так як вона неправильно припаркувалась. Вона привідкрила вікно в автомобілі, вибачилась та попросила дати їй можливість проїхати, проте ОСОБА_2 відповів, що вона нікуди не поїде, поки працівники поліції не розберуться із вчиненим нею правопорушенням. При цьому мотор в її автомобілі працював, проте рух вона не здійснювала та не змогла б їхати, оскільки як потім побачила, біля її автомобіля був припаркований інший автомобіль таким чином, що вона не змогла б виїхати. Надалі почала плакати дитина, яка знаходилась в колясці, та ОСОБА_2 , підійшовши до коляски, стоячи попереду її автомобіля, а також надалі до нього підійшла його дружина із ще однією дитиною. Також коли ОСОБА_2 перебував біля її автомобіля, то сказав, що вона наїхала йому на ногу, що вона одразу ж заперечила, оскільки її автомобіль не рухався, однак потерпілий викликав швидку допомогу. Коли на місце події прибув автомобіль швидкої допомоги, медичні працівники оглянули ОСОБА_2 , а також на її запитання повідомили, що в ОСОБА_2 жодних серйозних пошкоджень не виявлено, однак ОСОБА_2 сказавши, що він є учасником АТО, настояв на тому, щоб його відвезли в травмпункт. Також повідомила, що в той час коли ОСОБА_2 перешкоджав їй виїхати з місця паркування, повз них з двору будинку їхав бус, водій якого помітивши конфлікт, який відбувався між ними, сказав до ОСОБА_2 , що є достатньо місця для заїзду в двір, адже його великий автомобіль проїхав, проте ОСОБА_2 на його слова не реагував. Просить її виправдати у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Крім того зазначила, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 не визнає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року), її винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що 15 грудня 2019 року близько 17.00 год. він з дружиною та дітьми перебували на ринку по вул. 15 Квітня та оскільки його молодша донька заснула в колясці, тому дружина залишилась з нею на вулиці, а він зі старшою донькою поїхали автомобілем, щоб залишити його в дворі будинку та мали намір ще прогулятись. Приїхавши до «Сільпо» по вул. 15 Квітня, біля якого знаходиться заїзд в двір їх будинку, він побачив, що на в`їзді в двір стоїть припаркований автомобіль марки «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим заїхати в двір йому не вдалось та він припаркував свій автомобіль на парковці магазину «Сільпо» та пішов із донькою назустріч дружині. Надалі вони повернулись до автомобіля приблизно через 20 хв. та автомобіль марки «Toyota RAV4» продовжував стояти на тому ж місці, перешкоджаючи заїзду в двір будинку. В цей час його дружина пішла в магазин «Сільпо», а він з дітьми залишився на вулиці, при цьому він викликав працівників поліції з метою притягнути до відповідальності водія даного автомобіля за порушення правил дорожнього руху. Через декілька хвилин до даного автомобіля підійшла його водій та він зробив їй зауваження, що вона заблокувала проїзд, проте вона сіла в автомобіль та закрила дверку, при цьому щось відповіла йому, однак він не почув, що саме. Тому він підійшов ближче до автомобіля та постукав у вікно, після чого водій привідкрила вікно та він повідомив їй, щоб вона нікуди не їхала, оскільки він викликав працівників поліції для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. У відповідь на це водій почала сваритися з ним, після чого повільно розпочала рух вперед. При цьому дитяча каляска знаходилась збоку та руху автомобілів не перешкоджала, а він стояв попереду автомобіля біля лівого переднього крила та коли побачив, що автомобіль розпочав рух, почав відходити вбік, однак повністю відійти не встиг та автомобіль під керуванням обвинуваченої лівим переднім колесом наїхав на його ліву стопу, після чого зупинився на декілька секунд та після того як він сказав водію з`їхати з ноги, остання викрутила рулем вбік та колесо з`їхало з його ноги. Він сказав водію, що потрібно викликати швидку допомогу, проте водій почала з ним сваритись та він сам викликав швидку. Через декілька хвилин прибули працівники швидкої допомоги та працівники поліції. Надалі коли він зняв взуття, нога його спухла та посиніла так, що знову взутися він не зміг та автомобілем швидкої допомоги його доставили в травмпункт, де зробили рентген та повідомила про перелом ноги, після чого надали медичну допомогу. На наступний день він звернувся в поліклініку МВС України, де його оглянули рентгенолог та хірург та також надали медичну допомогу. Також повідомив, що він видав працівникам поліції взуття, в яке був взутий в момент ДТП. Крім того підтвердив проведення слідчого експерименту в кримінальному проваджені, обставини, встановлені при його проведенні, та присутність усіх осіб, зазначених в протоколі.

При призначенні покарання обвинуваченій покладається на думку суду. Цивільний позов про стягнення моральної шкоди на суму 25000 гривень підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, а також зазначив, що врезультаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав травму ноги, у зв`язку з чим тривалий час перебував на лікуванні, через що не міг працювати, а також були порушені його плани на відпочинок, у зв`язку з чим він зазнав моральних страждань.

Поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 є його сусідом та ввечері після 17.00 год. 15 грудня 2019 року він повертався з роботи додому, однак заїхати своїм автомобілем у двір будинку, в якому проживає по АДРЕСА_2 , він не зміг, оскільки в`їзд був повністю перекритий автомобілем марки «Toyota RAV4» білого кольору. Як йому стало відомо зі слів потерпілого ОСОБА_2 , він також мав намір заїхати у двір будинку, однак не зміг цього зробити, так як вказаний автомобіль заблокував в`їзд, після чого ОСОБА_2 зробив водію даного автомобіля зауваження щодо того, що він перекрив в`їзд у двір будинку, після чого у них з водієм автомобіля марки «Toyota RAV4» відбувся конфлікт, під час якого його водій розпочала рух автомобілем вперед, щоб від`їхати від заїзду у двір, та в цей час вказаний автомобіль наїхав на ліву ногу потерпілого. При цьому також зазначив, що на одному з черевиків потерпілого було видно сліди бруду, та на його думку, такі сліди могли утворитись від протектора шин автомобіля. Також повідомив, що він не був очевидцем наїзду, однак надалі перебував на місці події до приїзду працівників поліції. Зазначив, що місце наїзду було достатньо освітлене у зв`язку з додатковим освітленням від зупинки громадського транспорту, закладів громадського харчування, які розташовані неподалік, та рекламних щитів.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , в період часу приблизно з 17 до 19 год. 15 грудня 2019 року він приїхав, щоб забрати свою дитину з кімнати відпочинку та в цей час вже починало сутеніти. Він припаркував свій автомобіль та очікуючи, вийшов з автомобіля. Надалі він побачив, що біля заїзду до будинку стоїть автомобіль білого кольору та почув суперечку між чоловіком, яким виявився ОСОБА_2 , який перебував на вулиці біля даного автомобіля з дитячою коляскою, та жінкою, обвинуваченою в даному кримінальному провадження ОСОБА_1 яка перебувала за кермом вказаного автомобіля та з автомобіля не виходила. Спочатку чоловік стояв спереду автомобіля та з їх розмови він зрозумів, що даний автомобіль заблокував заїзд до будинку та чоловік казав, щоб водій даного автомобіля не їхав, бо він буде викликати працівників поліції. Водій весь час знаходилась в салоні автомобіля та на вулицю не виходила, при цьому в її автомобілі був заведений мотор. Моменту наїзду він не бачив, проте бачив, що автомобіль рухається, чоловік відходить на бік, після чого він почув раптовий крик та чоловік кричав, що автомобіль наїхав йому на ногу. В цей час він знаходився на відстані близько 8-10 м. від даного автомобіля. Надалі він підійшов до потерпілого та побачив слід протектора шини автомобіля на його взутті. До приїзду на місце події автомобіля швидкої допомоги та працівників поліції він залишався на місці, після чого залишив номер свого телефону і поїхав звідти.

Поясненнями, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 , який пояснив, що ОСОБА_2 є його сусідом та в другій половині дня, він бачив ОСОБА_2 , який знаходився біля автомобіля білого кольору при в`їзді в двір їх будинку та розмовляв з його водієм. Щодо суті їх розмови та обставин подій, які тоді відбувались, вказав, що не може пригадати, проте повідомив, що через декілька днів після того зі слів ОСОБА_2 йому стало відомо про те, що у нього відбувся конфлікт з водієм вказаного автомобіля, оскільки той зупинився на проїзді в двір, на що він зробив зауваження водію, а також зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що даний автомобіль наїхав йому на ногу, проте він особисто моменту наїзду не бачив.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу речових доказів у даному кримінальному провадженні, а саме чоловічих черевиків, та надав висновки експерта №24 від 28 квітня 2020 року та №25 від 30 квітня 2020 року. Так, на лівому черевику було виявлено відбиток з трьох фігур та ділянку тертя на внутрішній поверхні. Тобто було дві дії – одна на внутрішню поверхню з ознаками тертя справа на ліво, а на зовнішній поверхні – з ознаками тертя зверху вниз справа на ліво, що відображено у відповідному висновку експерта. На внутрішній поверхні черевика відбитка не відобразилося. Такий відбиток характерний для переїзду легковим автомобілем справа наліво при витягнутій вперед лівій нозі. Було визначено, що це слід від протектора автомобіля, оскільки був відбиток з трьох фігур. Протектор шини автомобіля на експертизу не надавався, тому ним не проводилось порівняння чи міг утворитись такий слід від певного протектора. Щодо зазначення в тексті висновку експерта дати, коли відбулась подія «15.09.2019 р.» пояснив, що це технічна описка. Також повідомив, що дана травма потерпілого не могла утворитись від удару ногою, оскільки для її утворення повинен бути тиск зверху вниз або знизу вверх. При наданні свого висновку він користувався даними висновку судово-медичної експертизи №286 щодо виявлення у потерпілого травми у вигляді закритого перелому основи п`ятої плеснової кістки. Взуття в момент переїзду перебувало в перпендикулярному положенні до колеса.

Експерт ОСОБА_8 повідомила, що працює лікарем судово-медичним експертом ТОБСМЕ та проводила судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні; вказана експертиза проводилась на підставі постанови слідчого та за вказівкою керівника бюро проводилась на підставі медичних документів потерпілого ОСОБА_2 , при цьому потерпілого вона не оглядала. Під час проведення експертизи досліджувався висновок рентгенолога про те, що перелому не виявлено, та результат комп`ютерною томографії, згідно якого виявлено перелом, а також в медичних документах лікарями описано травму стопи – перелом, тому було зроблено відповідний висновок експерта та взято до уваги результати комп`ютерної томографії, яка являється більш детальним дослідження, ніж рентгенограма.

Спеціаліст ОСОБА_9 повідомив, що він працює лікарем – рентгенологом медичного центру «Прохелс» та проводив комп`ютерну томографію потерпілому ОСОБА_2 в квітні 2020 р. При проведенні даного дослідження було виявлено консолідований перелом, тобто такий, що загоївся, перелом основи п`ятої плеснової кістки лівої ноги. Зі слів ОСОБА_2 йому стало відомо про те, що дану травму він отримав в грудні 2019 року, проте про обставини отримання травми ОСОБА_2 йому не повідомляв, як і не повідомляв про можливі інші травми ноги. Зазначив, що врезультаті проведеного рентгену лікар-рентгенолог міг не побачити перелому у випадку, якщо було зробленого неякісний знімок. Також вказав, що комп`ютерна томографія є більш детальним дослідженням. Оглянувши в судовому засіданні диск із результатами комп`ютерної томографії ОСОБА_2 , продемонстрував суду що саме він протрактував як консолідований перелом, при цьому порівнюючи кістки на двох ногах, відмітив лінію просвітлення на лівій нозі, наявність якої свідчить про перелом.

Окрім того винуватість ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року), повністю доведена дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні:

- рапортом інспектора – чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Ліхачевського І.Т. від 15 грудня 2019 року, з якого вбачається, що 15 грудня 2019 року о 17.15 год. надійшло повідомлення про те, що по вул. 15 Квтіня, 5А автомобіль марки «Тойота РАВ4», д.н.з. НОМЕР_1 перекрив проїзд в двір будинку та прибувши за вказаною адресою працівниками УПП в Тернопільській області ДПП було виявлено заявника, який повідомив про наїзд на ногу пішоходу.

(а.м.к.п. 33);

- рапортом інспектора – чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Ліхачевського І.Т. від 15 грудня 2019 року, з якого вбачається, що 15 грудня 2019 року о 17.19 год. надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що близько 17.15 год. 15 грудня 2019 року в дворі будинку по АДРЕСА_3 невстановлений водій, керуючи автомобілем марки «Тойота РАВ4», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на заявника, останній з місця події госпіталізований в травмпункт.

(а.м.к.п. 34);

- рапортом інспектора – чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Ліхачевського І.Т. від 15 грудня 2019 року, з якого вбачається, що 15 грудня 2019 року о 18.46 год. надійшло повідомлення лікаря БШД №1 Тройняк про те, що в ТМКЛ №1 доставлено ОСОБА_2 з діагнозом «Закритий перелом кісток лівої стопи»; травму він отримав близько 17.15 год. 15 грудня 2019 року в дворі будинку по АДРЕСА_3 внаслідок наїзду автомобіля марки «Тойота РАВ4», д.н.з. НОМЕР_1 .

(а.м.к.п. 35);

- протоколом огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 15 грудня 2019 року із схемою ДТП та таблицею ілюстрацій, згідно якого ДТП відбулася на паркувальному майданчику магазину «Нове сільпо» за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 5А. Паркувальний майданчик огороджений бордюрними каменями, окрім заїзду; розмітка для паркування та схема руху по паркувальному майданчику відсутня. З лівого боку відносно ходу проведення огляду місця події на паркувальному майданчику розташований в`їзд-виїзд до двору будинку №5 по вул. 15 Квітня у м. Тернопіль; ширина вказаного в`їзду становить 4,7 м. Загальна ширина паркувального майданчика становить 17,7 м. В ході проведення огляду місця події виявлено автомобіль марки «Toyota RAV4», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який розташований на паркувальному майданчику, передом направлений до вул. Бр. Бойчуків. Відстань від осі переднього правого колеса до правого бордюрного каменя на паркувальному майдачнику – 5,9 м.; відстань від осі заднього правого колеса до правого бордюрного каменя – 7,2 м.; відстань від осі заднього правого колеса до бордюрного каменя – 10,4 м. Механічних пошкоджень на автомобілі не виявлено.

(а.м.к.п. 36-43);

- актом добровільної видачі речей та документів від 17 грудня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 добровільно видав взуття, а саме берци бежевого кольору, у яких він був взутий на момент дорожньо-транспортної пригоди.

(а.м.к.п. 49);

- протоколом огляду від 18 грудня 2019 року, згідно якого оглянуто чоловічі черевики – берци світло-коричневого кольору із вставками темно-коричневого кольору; на матеріалі верху правого черевика будь-яких слідів та пошкоджень не виявлено; на матеріалі верху внутрішньої та зовнішньої бокових поверхонь лівого черевика виділяються дві горизонтальні ділянки тертя та нашарування бруду.

(а.м.к.п. 51);

- висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 1692/19-22 від 11 березня 2020 року, з якого вбачається, що система рульового керування автомобіля Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 на момент проведення експертного огляду знаходилась у працездатному стані та вимогам ПДР України відповідала. Ознак, які б могли свідчити про функціональну непридатність системи робочого гальма автомобіля Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 і несправностей, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни напрямку руху, під час експертного дослідження не виявлено. Під час проведення експертного огляду автомобіля Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 не виявлено несправностей основних систем та приладів, які впливають на безпеку руху.

(а.м.к.п. 53-57);

- висновком експерта судово-медичної експертизи № 286 від 24 квітня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 згідно із вивченими медичними документами, на підставі клінічного обстеження та результатів комп`ютерної томографії було встановлено травму лівої стопи у вигляді закритого крайового перелому основи п`ятої плеснової кістки із ушкодженням зв`язкового апарату і крововиливом у м`які тканини.

Травма лівої стопи в подальшому ускладнилась розвитком післятравматичної контрактури (обмеження рухливості в суглобі) гомілково-ступневого та плесно-фалангового суглобів.

Характер та локалізації травматичних ушкоджень в ділянці лівої стопи свідчать про дію тупого предмета, не виключають походження цієї травми внаслідок вказаних в постанові обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме дії «накочування колеса».

Описаний при зверненні за медичною допомогою 16 грудня 2019 р. стан м`яких тканин (крововилив, набряк) та ознаки консолідації, що були виявлені при комп`ютерній томографії 07 квітня 2020 р. вказують на утворення травми лівої стопи незадовго до звернення ОСОБА_2 у лікувальний заклад, не виключено у термін, вказаний у постанові – 15.12.2019 р.

Встановлена у ОСОБА_2 травма лівої стопи із розвитком післятравматичної контрактури гомілково-ступневого та плесно-фалангового суглобів у своєму клінічному перебігу супроводжувалась тривалим (більше 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (п.п. 2.2.1, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995).

Відмічені у медичних документах у ОСОБА_2 ушкодження, враховуючи їх характер та розташування, не властиві для утворення при падінні на площині («падінні з висоти власного зросту»).

(а.м.к.п. 71-75);

При цьому суд не бере до уваги твердження захисника адвоката Авдєєнка В.В. в частині недопустимості висновку судово-медичної експертизи № 286 як доказу у зв`язку із проведенням експертизи за медичними документами без обстеження потерпілого, оскільки вирішення питання про можливість проведення судово-медичної експертизи за медичними документами та необхідності безпосереднього обстеження потерпілого згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до дискреційних повноважень експерта та саме судово-медичний експерт вирішує достатність медичної документації на особу для надання повного та обґрунтованого висновку.

- висновком експерта №24 від 28 квітня 2020 року за результатами проведення судово-медичної експертизи речових доказів (взуття потерпілого ОСОБА_2 ), з якого вбачається, що на наданих речових доказах (взутті) виявлено сліди, які могли утворитися під час ДТП, зокрема, на матеріалі верху союзки лівого черевика (внутрішня та зовнішня бокові поверхні), виявлено 2 невеликі горизонтальні ділянки тертя матеріалу з виділенням елементів частин 3-х фігур в ділянці на зовнішній поверхні союзки, у властивостях яких відмічено ознаки короткочасної і відносно щільної динамічної дії тупої обмеженої поверхні з поперечним до союзки основним напрямом руху справа наліво та додатковим напрямом руху знизу вверх на внутрішній і зверху вниз ззаду наперед на зовнішній поверхнях союзки черевика.

Яких-небудь ділянок тертя на ходовій поверхні підошви черевиків гр.-на ОСОБА_2 , які можна було б кваліфікувати слідами ковзання, не виявлено.

(а.м.к.п. 79-83);

- висновком експерта №25 від 30 квітня 2020 року за результатами проведення судово-медичної експертизи речових доказів (за матеріалами судово-медичної експертизи взуття потерпілого ОСОБА_2 ), з якого вбачається, що локалізація, напрям довжників і механізм утворення обмежених ділянок тертя матеріалу верху на внутрішній та зовнішній поверхнях союзки лівого черевика при наявності частин 3-х фігур з правильними елементами контурів в ділянці тертя на зовнішній поверхні союзки, враховуючи локалізацію і характер тілесного ушкодження (травми) на лівій стопі потерпілого гр-на ОСОБА_2 (закритий краєвий перелом основи п`ятої плеснової кістки з ушкодженням зв`язкового апарату і крововиливом та набряком м`яких тканин), у сукупності свідчать про короткочасну та відносно щільну динамічну дію тупої обмеженої поверхні у поперечному до союзки напрямі справа наліво, що найімовірніше, могло мати місце під час повного переїзду колесом легкового транспортного засобу через ліву стопу потерпілого, який в момент первинного контакту з транспортом перебував у вертикальному положенні і був обернений до лівої бічної поверхні транспорту передньою поверхнею тіла з дещо виставленою вперед лівою нижньою кінцівкою.

Вказаний механізм утворення слідів на лівому черевику гр-на ОСОБА_2 і травми його лівої стопи відповідає показам потерпілого гр-на ОСОБА_2 та свідка гр-на ОСОБА_5 , які зазначені у відповідних протоколах допитів.

Специфічних слідів наїзду у вигляді відбитків деталей (частин) транспортного засобу та ознак волочіння на наданих речових доказах (черевиках) потерпілого гр-на ОСОБА_2 не виявлено.

Відсутність слідів ковзання на ходовій поверхні підошви взуття (в даному випадку черевиків) спостерігається у людей (пішоходів тощо), які зазвичай, перебувають без руху у стоячому положенні.

(а.м.к.п. 86-87);

При цьому суд вважає безпідставним клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката Авдєєнко В.В. щодо визнання висновку судово-медичної експертизи №24 від 28 квітня 2020 року та висновку судово-медичної експертизи №25 від 30 квітня 2020 року недопустимими доказами у зв`язку із тим, що експертизи проведені експертом за постановами слідчого дата яких відрізняється від дати постанов слідчого долучених до матеріалів судового провадження, в постановах слідчого не вказано року вчинення інкримінованого правопорушення та в висновках експерта невірно зазначено дату вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, з наступних мотивів:

- як вбачається із долучених до матеріалів справи постанов слідчого про призначення судово-медичних експертиз такі постанови слідчим було винесено 17 грудня 2019 року. Згідно висновків експерта №24 від 28 квітня 2020 року та №25 від 30 квітня 2020 року такі експертизи були поведені експертом на підставі постанови слідчого від 23 січня 2020 року. Суд погоджується із тим, що постанови про призначення експертиз, які були долучені прокурором до матеріалів судового провадження та ті які були надіслані слідчим експертній установі для виконання різняться між собою в даті їх винесення, проте, окрім вказаної технічної описки, вказані постанови є повністю ідентичними. Так співставляючи їх між собою, суд встановив що такі постанови не мають інших відмінностей між собою, зокрема вони винесені тим же слідчим, в межах того ж кримінального провадження, в них та ж мотивація, ті ж питання які ставились слідчим на вирішення експертом, та ті ж додатки, які направлялись на експертизу;

- окрім цього суд вважає таким що не може тягти за собою недопустимість використання як доказу вказаних висновків експертиз, не зазначення в постановах слідчого про їх призначення року вчинення інкримінованого правопорушення, оскільки як вбачається із змісту постанов слідчим вірно зазначено як дату так і місяць вчинення інкримінованого правопорушення. В той же час в постановах чітко вказано в межах якого кримінального провадження проводяться такі експертизи з зазначенням фабули правопорушення. Окрім цього експерту для проведення експертиз надано матеріали кримінального провадження, згідно яких останній і встановив вірний час вчинення інкримінованого правопорушення;

- окрім цього суд вважає опискою допущеною експертом, зазначення ним в своїх висновках дати вчинення інкримінованого обвинуваченою кримінального правопорушення – 15.09.2019 року. Зокрема як вбачається із висновків експерта №24 від 28 квітня 2020 року та №25 від 30 квітня 2020 року, вказану дату експерт зазначив, як таку що зазначена слідчим в своїй постанові, в той же час експерт вірно неодноразово в подальшому в змісті своїх висновків зазначає час інкримінованого правопорушення 15.12.2019 року. Крім цього будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив допущену ним в наданих ним висновках описку в цій частині.

За вказаних обставин, суд вважає вказані технічні описки допущені слідчим та експертом людським фактором, а тому ставити під сумнів допустимість вказаних висновків експертів №24 від 28 квітня 2020 року та №25 від 30 квітня 2020 року внаслідок такого незначного недогляду зі сторони обвинувачення та експерта суд не вбачає.

- протоколом огляду документів від 06 травня 2020 року, згідно якого оглянуто оптичний диск КТ стоп на ім`я ОСОБА_2 від 07.04.2020 р.; висновок КТ від 07.04.2020 р. на прізвище ОСОБА_2 ; дві рентгенограми на ім`я ОСОБА_2 від 15.12.2019 р.; медична карта №23 стаціонарного хворого ТМО МВС України по Тернопільській області на прізвище ОСОБА_2 , у якій наявний запис про те, що ОСОБА_2 госпіталізований 13.01.2020 р. в лікувальний заклад, діагноз: Закритий крайовий перелом п`ятої плюснової кістки лівої стопи, виписка 27.01.2020 р.; медична карта №191735 амбулаторного хворого ТМО МВС України по Тернопільській області на прізвище ОСОБА_2 , у якій наявний запис про те, що ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою 16.12.2019 р. із діагнозом крайовий перелом основи п`ятої плюснової кістки; виписка від 17.02.2020 р. з медичної картки стаціонарного хворого №477 на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням діагнозу Консолідований закритий перелом основи п`ятої плюснової кістки лівої стопи; консультативний огляд ортопеда пацієнта ОСОБА_2 , заключення «консолідований перелом основи 5 плюсневої кістки лівої стопи» від 08.04.2020 р.; лист ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» №33/40-209 про медичні записи в картці амбулаторного хворого №191735 на ім`я ОСОБА_2

(а.м.к.п. 91);

- протокол проведення слідчого експерименту від 18 травня 2020 року, за участю понятих, потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час якого потерпілий ОСОБА_2 на місці події розповів про обставини ДТП, яка мала місце 15 грудня 2019 року на паркувальному майданчику магазину «Сільпо» за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 5 А, зокрема вказав, що 15 грудня 2019 року близько 17:00 год. він разом із своєю дружиною та двома малолітніми дітьми перебував на вул. 15 Квітня та вони вирішили відвідати ринок, що по вул. 15 Квітня у м. Тернопіль, проте перед тим він мав намір припаркувати свій автомобіль в дворі будинку, де вони проживають. Надалі його дружина разом із молодшою донькою, яка була у дитячому візку, залишилась поблизу ринку, а він разом із старшою донькою поїхав до будинку. Також повідомив, що заїзд у двір будинку знаходиться на паркувальному майданчику магазину «Сільпо», що за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 5А, а саме в дальньому правому куті (в напрямку до вул. Купчинського у м. Тернопіль) вказаного майданчика. Наблизившись до вказаного заїзду в двір, він побачив автомобіль марки «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, який обмежував проїзд в двір будинку. Таким чином, не маючи можливості заїхати в двір будинку, в якому він проживає, він залишив свій автомобіль на паркувальному майданчику за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 5А, після чого пішов на ринок до своєї дружини. Надалі, здійснивши всі необхідні покупки, приблизно через 20 хвилин вони з сім`єю повернулись до місця, де він залишив автомобіль та в цей час він побачив, що автомобіль «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору знаходиться на тому ж місці, де він стояв, та перешкоджає проїзду у двір будинку. Після цього він зателефонував на лінію 102 та викликав працівників поліції. В цей момент він побачив, що до вказаного автомобіля підходить невідома жінка, та підійшовши до неї, він в спокійному тоні сказав «Чи не хочете Ви вибачитись, за те, що припаркували свій автомобіль неправильно та обмежили проїзд до житлового будинку, де я мешкаю?». У відповідь на це жінка нічого не відповіла та сіла в салон автомобіля «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 . Надалі він постукав у вікно водійської двері даного автомобіля та після того, як жінка опустила вікно, повідомив їй, що він викликав працівників поліції та попросив дочекатись їх, з метою складення адміністративних матеріалів стосовно неправильного паркування, на що жінка, яка знаходилась за кермом даного автомобіля, почала агресивно висловлюватись до нього, однак він вирішив не конфліктувати з нею та став поряд із передньою частиною автомобіля «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , з боку водія та чекав приїзду працівників поліції. Після цього жінка, яка знаходилась за кермом автомобіля «Тoyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, почала натискати на педаль акселератор та здійснювати рух автомобіля по декілька сантиметрів вперед, в тому напрямку, де він стояв. В цей час він дещо відходив від передньої частини автомобіля та продовжував чекати працівників поліції. В певний момент водій знову розпочала рух, при тому, що він не відходив з місця, де стояв. В цей момент він відчув біль в районі ступні лівої ноги та зрозумів, що жінка наїхала йому на ногу. Після цього жінка знову опустила вікно передніх лівих дверцят керованого нею автомобіля та він сказав їй, щоб остання від`їхала, оскільки переднє ліве колесо автомобіля «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 наїхало на його ногу, однак жінка не повірила та почала викручувати рульове колесо автомобіля в бік, і лише після цього з`їхала з його ноги. Як наслідок, на взутті, в якому він був взутий, залишився слід від колеса автомобіля, а нога почала боліти. Надалі ОСОБА_2 вказав учасникам слідчого експерименту на місце, де відбувся наїзд. З його слів, дане місце знаходиться на паркувальному майданчику на відстані 8,6 м. до краю паркувального майданчика (з боку проїзної частини вул. 15 Квітня) та 17,2 м. до краю паркувального майданчика з боку проїзної частини дороги пр. Злуки.

В подальшому під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 щодо обставин вищевказаної ДТП вказав, що повністю погоджується із словами потерпілого та підтверджує їх правильність.

Окрім того під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_3 щодо обставин вказаної ДТП повідомив, що 15 грудня 2019 року близько 17:00 год., керуючи власним автомобілем та маючи намір заїхати у двір будинку АДРЕСА_4 , він побачив, що поблизу заїзду у двір знаходиться автомобіль «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 , а біля вказаного транспортного засобу, а саме його лівої частини стояв гр. ОСОБА_2 . Безпосереднього наїзду ОСОБА_3 не бачив, однак під час спілкування із ОСОБА_2 , останній пояснив, що водій вищезгаданого автомобіля здійснила наїзд на його ногу.

Також під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 щодо обставин вказаної ДТП повідомив, що повертаючись додому та рухаючись пішохідною ходою поблизу магазину «Сільпо», який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 5А, він побачив автомобіль марки «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 білого кольору, поблизу якого, а саме біля його лівої частини знаходився гр. ОСОБА_2 . Також свідок ОСОБА_6 вказав, що в певний момент, коли він перебував на відстані приблизно 10-15 м. до вищевказаного автомобіля, то почув як гр. ОСОБА_2 просив водія транспортного засобу з`їхати з його ноги. Після цього ОСОБА_6 вирішив підійти до гр. ОСОБА_2 та поцікавитись ситуацією. Коли ОСОБА_6 підійшов до потерпілого та запитав що трапилось, останній повідомив, що водій автомобіля «Toyota RAV-4» р.н. НОМЕР_1 здійснила наїзд лівим переднім колесом керованого нею автомобіля йому на ногу. Також свідок ОСОБА_6 зазначив, що на момент його спілкування з потерпілим ОСОБА_2 останній скаржився на біль у ділянці стопи лівої ноги, а на його лівому взутті (на верхній його частині) було нашарування бруду, на якому проглядався слід протектора автомобільних шин.

(а.м.к.п. 94-102).

При цьому суд вважає непереконливою та такою що не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду версію сторони захисту, щодо того що виявлену в потерпілого травму лівої стопи у вигляді закритого крайового перелому п`ятої плеснової кістки із ушкодженням зв`язкового апарату, останній міг отримати внаслідок ДТП, яка могла мати місце за його участю значно раніше події, яка предметом даного кримінального провадження, оскільки будь-яких доказів на підтвердження такої версії отримання потерпілим таких тілесних ушкоджень сторонами не надано та допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 чітко зазначив, що вказану травму він отримав саме 15 грудня 2019 року внаслідок наїзду колеса автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на його ліву ногу.

В той же час суд також не бере до уваги пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 в частині того, що вона не здійснювала рух транспортним засобом та не наїжджали керованим автомобілем на ліву стопу ОСОБА_2 , оскільки вони повністю спростовуються як показаннями наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 так і матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування та оголошеними в судовому засіданні, які суд вважає допустимими доказами в розумінні ст.87 КПК України.

Показання потерпілого ОСОБА_2 , як під час досудового слідства так і під час судового розгляду були послідовними та незмінними, такими, що повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинувачену з його сторони суд не вбачає.

В той же час, будь-яких даних на підтвердження наведеної позиції обвинуваченої судом не здобуто та сторонами не надано. Натомість показання обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає такими, які направлені на введення суду в оману та уникнення останньою належного покарання за вчинене.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 та кваліфікує її дії за ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року), тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, її вік, стан здоров`я, а також те, що вона має постійне місце роботи, на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, обвинувачена виключно позитивно характеризується за місцем своєї реєстрації та проживання. Обставин які б пом`якшували чи б обтяжували покарання обвинуваченої суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та запобігання новим злочинам, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання в межах санкції статті обвинувачення, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, у виді штрафу в дохід держави, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Окрім цього до початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 пред`явив цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 25000 грн.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.

Згідно ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначені розміру моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_2 , суд, враховує ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_1 , виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілий внаслідок ДТП спричиненого водієм ОСОБА_1 , отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, відчув страх та переляк за власне здоров`я, тривалий час перебував на лікуванні, що змінило його звичний спосіб життя, обмежило можливість його вільно пересуватись та змусило вживати заходів для реабілітаціє після отриманої травми. Вказаними діями обвинуваченої спричинено йому моральну шкоду, яка полягала у сильних душевних переживаннях, фізичному болю після вчиненого ДТП, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково на суму 20000 грн. в межах доведеності та обґрунтованості.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 1692/19-22 від 11 березня 2020 року в сумі 4249,44 грн., які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертизи речових доказів в межах даного кримінального провадження.

Суд не відносить до процесуальних витрат проведену по справі судову транспортно-трансологічну експертизу № 1691/19-22 від 13 березня 2020 року, оскільки результати вказаної експертизи не доводять винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. З огляду на викладене, суд вважає безпідставним стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 вартості проведеної вищевказаної експертизи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

У Х ВА Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24 вересня 2008 року), та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 ( п`ять тисяч сто) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- взуття, а саме чоловічі берци бежевого кольору, які передані на зберігання в камеру схову речових доказів Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- оптичний диск КТ стопи на ім`я ОСОБА_2 від 07.04.2020 р.; висновок КТ від 07.04.2020 р. на прізвище ОСОБА_2 , виконаний на аркуші паперу формату А-4; дві рентгенограми на ім`я ОСОБА_2 ; медична карта №23 стаціонарного хворого ТМО МВС України по Тернопільській області на прізвище ОСОБА_2 , 1980 р.н., яка виготовлена у формі книжки та складається з 14 аркушів та вкладишів із записами аналізів, у якій наявний запис про те, що ОСОБА_2 госпіталізований 13.01.2020 р. в лікувальний заклад, діагноз: Закритий крайовий перелом п`ятої плюснової кістки лівої стопи, виписка 27.01.2020 р.; медична карта №191735 амбулаторного хворого ТМО МВС України по Тернопільській області на прізвище ОСОБА_2 , 1980 р.н., яка виготовлена у формі книжки та складається з 44 сторінок (пронумерованих з двох сторін), у якій наявний запис про те, що ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою 16.12.2019 р. із діагнозом крайовий перелом основи п`ятої плюснової кістки; виписка від 17.02.2020 р. з медичної картки стаціонарного хворого №477 на ім`я ОСОБА_2 , виконана на аркуші паперу формату А-4, із зазначенням діагнозу Консолідований закритий перелом основи п`ятої плюснової кістки лівої стопи; консультативний огляд ортопеда пацієнта ОСОБА_2 , який виконаний на аркуші паперу формату А-4, в графі заключення наявний рукописний текст «консолідований перелом основи 5 плюсневої кістки лівої стопи» від 08.04.2020 р.; лист ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» №33/40-209 про медичні записи в картці амбулаторного хворого №191735 на ім`я ОСОБА_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 1692/19-22 від 11 березня 2020 року в сумі 4249,44 грн. (чотири тисячі двісті сорок дев`ять гривень сорок чотири копійки) в користь держави (УК у м Тернополі/м.Тернопіль/24060300 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977726 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA348999980000031119115019002 код класифікації доходів бюджету: 24060300).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку н е пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо