Рішення № 103115595, 07.02.2022, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3652/21

Провадження № 2/459/1157/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Новосад М.Д.

з участю:

секретаря судового засідання Канюки В.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ :

15.11.2022 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 80 000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва. В обґрунтування позову зазначив, що з 25.07.1973 по 02.02.2009 він працював на різних шахтах у підземних умовах. З 02.02.1009 звільнений по ст.38 КЗпП України. Зазначив , що пропрацював в умовах впливу шкідливих факторів 24 роки 2 місяці 2 дні. У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих умовах праці у нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого він змушений був звертатись за медичною допомогою. Зазначив, що 29.04.2002 йому було вперше встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 60%. В подальшому 08.10.2003 йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 30% хронічний бронхіт, 10% - хронічна попереково-крижова радикулопатія, 10% вегетосенсорна поліневропатія верхніх рук та вперше 15% за трудове каліцтво від 01.04.1995. Через це, він неодноразово знаходився на лікуванні. Вказує, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому завдано великої моральної школи у вигляді фізичних та душевних страждань. Він не в змозі вести активний спосіб життя, займатись улюбленою справою, змушений звертатись за медичною допомогою та витрачати значні кошти для купівлі ліків. Постійний кашель викликає небажану увагу людей, і він знаходиться у пригніченому та депресивному стані. Також професійне захворювання значною мірою вплинуло на життєві відносини, сімейні обставини , а тому викликають значні моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду.

16.11.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

24.12.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив що проти позову заперечує, оскільки вважає вимогу позивача незаконною, необґрунтованою, та такою що не підлягає до задоволення. Вважає, що позивачем невірно визначено належного відповідача. Відшкодування моральної шкоди, причиненої ушкодженням здоров`я, незалежно від часу настання страхового випадку не є обов`язком для відповідача. Відповідач вважає, оскільки позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов`язків, а заподіяна йому шкода випливає із трудових правовідносин, тому має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Вказав, що позивач не долучив жодного доказу про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, чи страждань у результаті професійного захворювання та нещасного випадку, також не обґрунтував розмір моральної шкоди.

24.12.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва для виклику позивача, явка якого визнана обов`язковою.

14.01.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечив доводи відповідача щодо неналежного відповідача. Зазначив, що оскільки вперше йому було встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням 29.04.2002 (безтерміново 08.10.2003), то обов`язок відшкодування моральної шкоди покладається саме на відповідач, що узгоджується із Законом №1105-ХІV.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних у позові. Просили позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 80000 грн. моральної шкоди.

Позивач додатково пояснив, щ він хворіє на бронхіт, радикуліт, вібрацію, у нього 3 група інвалідності, підвищений тиск та погіршився слух. Все це спричиняє йому дискомфорт і моральні страждання.

Представник позивача вказав, що вимоги та доводи щодо трудового каліцтва просять не враховувати, оскільки таке мало місце в 1995 році, лише втрату працездатності через професійні захворювання, які встановлені вперше у 2002 році. Вважає, що розмір моральної шкоди 80000 грн. є співмірним понесеним стражданням позивача.

Представник відповідача суду пояснила, що позов не визнає. Підтримала поданий відзив. Вказала, що даний час на відповідача не покладено обов`язку відшкодовувати моральну шкоду.

Вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.

З 25.07.1973 по 02.02.2009 позивач працював на різних шахтах на підземних роботах у шкідливих умовах, що підтверджується копіями з трудової книжки (а.с.10-12).

10.04.2002 та 05.06.2002 комісія шахти «Межирічанська» провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що було складено акти розслідування професійного хронічного захворювання, по формі П-4, згідно із якими встановлено, що професійні захворювання виникли внаслідок контакту з вугільно – породним шахтним пилом, внаслідок дії шкідливих факторів мікроклімату/перепади температур, протяги, переохолодження організму, фізнавантаження/підняття і пересування вантажів вручну/на протязі зміни, дія вібрації від роботи електросвердла СЕР-19 – 100 ДБ (а.с.20-23,24-27).

26.01.1995 директором шахти №3 «Великомостівська» затверджено акт про нещасний випадок на виробництві ( форма Н-1), що стався з позивачем 24.01.1995, де зазначено, в ході виконання своїх трудових обов`язків під час виконання наряду по ремонту гірничих виробок, внаслідок падіння породи позивача травмувало по пальцях правої руки. (а.с.28-29).

Як вбачається із довідки МСЕК від 24.09.2002 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 60% втрати професійної працездатності, з них 40% - хронічний бронхіт, 10% вібраційна хвороба, 10% - радикуліт (а.с.16).

Згідно із довідкою МСЕК серія ЛВА-2, №005523 від 08.10.2003 позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, безтерміново, а саме 65% втрати професійної працездатності, з них 30% - хронічний бронхіт, 10%- хронічна попереково-крижова радикулопатія, 10% вегетосенсорна поліневропатія верхніх рук та 15% за трудове каліцтво від 01.04.1995 ( а.с.19).

У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями його медичних документів (а.с.30-65).

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом і 3 групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону № 1105-XIV у вказаній редакції).

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (частина перша статті 14 Закону № 1105-XIV).

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, Закон № 1105-XIV пов`язував з настанням страхового випадку.

20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

З огляду на вказане Закон № 717-V не міг ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача.

Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №459/3304/16 від 12.02.2020 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров`я при виконанні трудових обов`язків, що потягло за собою професійне захворювання та трудове каліцтво, а отже, про право позивача на її відшкодування. З врахуванням глибини завданих моральних страждань, вимог розумності і справедливості, належним розміром відшкодування моральної школи на думку суду буде розмір 30 000 гривень.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі №1-9/2004.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог (30000 ?908/80000=340,50 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь держави 340,50 грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11.02.2022.

Суддя: М. Д. Новосад