Рішення № 103115093, 02.02.2022, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1659/21

Провадження № 2/439/63/22

02 лютого 2022 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідач: директор Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюта Андрій Михайлович,

третя особа на стороні відповідача: Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, про поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди, ухвалив таке рішення.

Позивачка – ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача – директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 , у якій просить суд поновити її на роботі вчителя математики Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом. Також просить суд стягнути із відповідача заподіяну їй моральну шкоду у розмірі п`ятнадцяти тисяч гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка зазначає, що вона працювала вчителем математики в Паликоровівській ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом починаючи із 01 вересня 1999 року. Проте вже 11 серпня 2018 року звільнена за наказом № 21-К від 11 серпня 2021 року у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору.

Позивачка стверджує, що таке звільнення є незаконним та порушує її безумовне право на працю. Окрім цього, працедавець письмово не повідомив позивачку про зміну істотних умов праці та не дотримався регламенту звільнення, передбаченого Кодексом Законів про працю України.

Позивачка наголошує, що через звільнення з роботи у неї погіршилося травлення та змінився звичайний ритм життя. Вона переживає душевні страждання через неможливість працювати за улюбленою професією.

Позивачка мотивує, що вона у позасудовому порядку намагалася врегулювати спір за участю відповідача. Однак її зусилля виявилися марними.

Тому позивачка вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права на працю.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач зазначає, що виходячи зі змісту вимог норми Закону України «Про повну загальну середню освіту», із педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку та яким виплачують пенсію, укладається строковий трудовий договір на один рік. Як наслідок ОСОБА_1 , яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію, 15 травня 2020 року запропоновано укласти строковий трудовий договір.

Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 з такими умовами погодилася та надала згоду на укладення строкового трудового договору строком на один рік.

Відповідач вказує, що 25 червня 2020 року ним видано наказ за № 13-К про укладання строкового трудового договору з позивачкою з 01 липня 2020 року строком на один рік. Після спливу строкового трудового договору, роботодавець вирішив не продовжувати строковий трудовий договір із позивачкою як педагогічним працівником. Про що вже 11 серпня 2021 року видано наказ за № 21-К про звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Відповідач мотивує, що після видачі наказу про звільнення позивачки, він неодноразово телефонував останній із метою забезпечення її участі для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки. Оскільки позивачка не з`явилася, працедавець 17 серпня 2021 року склав акт про відмову від ознайомлення наказу про звільнення та небажання отримати трудову книжку.

Відповідач стверджує, що позивачка звільнена з роботи на законних підставах. Тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

29 вересня 2021 року – позивачка ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області із позовною заявою до відповідача Відділу освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, третя особа: директор Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюта Андрій Михайлович, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги позивачки стосувалися поновлення її на роботі вчителем математики в Паликоровівській ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

30 вересня 2021 року – відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

04 жовтня 2021 року – від позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог. Позивачка просила суд замінити відповідача – Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області на відповідача – директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 . У свою чергу просила замінити на третю особу – Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області. Окрім цього, уточнила позовні вимоги та відмовилася від матеріально-правової вимого щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом заяву позивачки задоволено, замінено відповідача на директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 та замінено третю особу на Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області.

Від відповідача – директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюти А.М., надійшов відзив, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, вважає їх безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Від позивачки надійшла відповідь на відзив, у які вона позовні вимоги підтримала повторно та наголосила на тому, що процедура проведення звільнення порушення, звільнення незаконне.

Під час судового засідання позивачка підтримала позовні вимоги у частині поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди. Її представника – адвокат Микитюк Степан Михайлович просив суд розглядати позовні вимоги в межах уточненої позовної заяви. Наголосив, що між сторонами не існувало письмового строкового трудового договору. Також вказав, що фактично трудові відносини за таким трудовим договором сплинули вже 30 червня 2021 року. Проте трудові відносини припинені між працедавцем та працівником не були. Відтак строковий трудовий договір продовжений на невизначений строк, а звільнення незаконне.

Під час судового засідання відповідач про задоволення позовних вимог заперечив повністю. Пояснив, що трудове законодавство України не вимагає обов`язкової письмової форми строкового трудового договору. Окрім цього вказав, що 11 серпня 2021 року видача наказу про звільнення позивачки відбулася лише тому, що остання перебувала у щорічній основній відпустці, починаючи з 16 червня 2021 року по 11 серпня 2021 року. Відтак ОСОБА_1 звільнено у перший робочий день, після закінчення відпустки, оскільки і законом, і умовами колективного договору заборонено працедавцю вчинити інакше. Після видачі наказу про звільнення позивачки, вона не з`являлася до працедавця із метою ознайомлення із таким наказом та отримання трудової книжки. Відтак відповідач був змушений скласти акт відмови для підтвердження правомірності власних дій під час проведення процедури звільнення. Тому відповідач наголошує, що звільнення ОСОБА_1 було законним та як наслідок просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи – Ковальчук Віра Павлівна під час судового засідання проти задоволення позовних вимог заперечила. Вважає звільнення ОСОБА_3 законним.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що 01 вересня 1999 року ОСОБА_1 прийнята на роботу вчителем математики до Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 запропоновано укласти строковий трудових договір як педагогічному працівнику, який досягнув пенсійного віку та якому виплачується пенсія. Із пропозицією укласти строковий трудовий договір ОСОБА_1 ознайомлена 01 червня 2020 року, про що поставила власний підпис, що підтверджується Повідомленням за № 1 від 15 травня 2020 року (а.с. 51).

ОСОБА_1 подала до роботодавця заяву про погодження укладення строкового трудового договору, що підтверджується заявою від 01 червня 2020 року (а.с. 52).

25 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом укладено строковий трудовий договір, починаючи з 01 липня 2020 року строком на один рік. ОСОБА_1 з наказом про укладення строкового трудового договору ознайомлена, про що власноруч поставила власний підпис під наказом 26 червня 2020 року, що підтверджується Наказом за № 13-К від 25 червня 2020 року, який виданий директором Паликоровівської НВК (а.с. 22).

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчительки математики Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України, що підтверджується Наказом за № 21-К від 11 серпня 2021 року (а.с. 23).

ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці за 2020-2021 навчальний рік, починаючи із 14 червня 2021 року по 10 серпня 2021 року, що підтверджується Наказом за № 12-К від 25 травня 2021 року (а.с. 56).

ОСОБА_1 , яка звільнена 11 серпня 2021 року наказом за № 21-К від 11 серпня 2021 року за пунктом 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України, відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, що підтверджується Актом про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки від 17 серпня 2021 року (а.с. 55).

На звернення ОСОБА_1 роботодавцем направлено на адресу її проживання копію наказу про звільнення та копію наказу про укладення строкового трудового договору, що підтверджується довідкою за № 5 від 30 вересня 2021 року (а.с. 24).

ОСОБА_1 як вчитель математики Паликоровівської НВК у 2019 році мала щотижневе навантаження – чотири години. Заробітна плата становить – 1 568 гривень 14 копійок. У 2018 році мала щотижневе навантаження – вісім годин. Заробітна плата становила: грудень 2017 року: 2 397 гривень 76 копійок; січень 2018 року – 2 552 гривні 76 копійок; лютий 2018 року: 3 062 гривні 20 копійок, що підтверджується довідками за № 312 від 09 жовтня 2019 року та довідкою за № 238 від 24 березня 2018 року (а.с. 14).

ОСОБА_1 як пенсіонер отримала пенсію за липень-грудень у розмірі 13 200 гривень 00 копійок, що підтверджується Довідкою про доходи № 7942 5294 1089 1918 від 17 грудня 2021 року; пам`яткою пенсіонеру від 20 серпня 2013 року (а.с. 26, 60).

ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою за № 420 від 11 листопада 2021 року (а.с. 43).

ОСОБА_1 неодноразово підвищувала кваліфікацію за програмою для педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти. Професійна діяльність ОСОБА_1 характеризується позитивно. Водночас на професійну поведінку педагога ОСОБА_1 до адміністрації Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом надходили скарги, що підтверджується сертифікатом від 02 липня 2021 року; цифрограмами для вчителів; характеристикою професійної діяльності вчителя математики від 26 лютого 2021 року; заявами від 02 травня 2019 року та 23 листопада 2020 року (а.с. 4-9, 15, 41-42).

ОСОБА_1 намагалася в позасудовому порядку врегулювати трудовий спір, що підтверджується зверненнями та відповідями на звернення (а.с. 10, 45, 48-49).

Водночас суд критично оцінює такі докази як: довідку № 385 від 27 вересня 2021 року та довідку від 22 вересня 2021 року (а.с. 13); листок непрацездатності серії АЛБ за № 637008 від 18 серпня 2021 року (а.с. 24); довідку № 8265-1044-4080-7140 (а.с. 25); довідку від 09 листопада 2021 року (а.с. 44); довідку за № 795 від 23 березня 2018 року та довідку за № 1129 від 15 листопада 2021 року (а.с. 47). Позаяк такі докази не містять жодної інформації щодо предмета доказування. Тому з огляду на імперативну норму частини 4 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, суд відхиляє такі докази у зв`язку із їх неналежністю.

Мотиви суду.

Щодо належного відповідача.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

За нормативними правилами статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Виходячи зі змісту статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що такі спрямовані до директора ОСОБА_2 як до посадової особи Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, та стосуються його професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_2 як фізичної особи, позовні вимоги ОСОБА_1 не містять.

Водночас трудовий спір у ОСОБА_1 виник саме із працедавцем – Паликоровівським ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом. Паликоровівський ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділомє юридичною особою – самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах. Позовні вимоги у цій справі пред`явлені до посадових осіб такої юридичної особи. Відтак саме остання має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 .

Суд наголошує на тому, що директор Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю. Позаяк є посадовою особою Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, тобтоюридичної особи, від імені якої він діяв у відносинах з позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до неналежного відповідача – директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюти Андрія Михайловича.

У свою чергу суд звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу «res judicata». Тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи.

Фактично судове рішення має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення – це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. «Один спір – один процес».

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи по суті, суд враховує ту обставину, що у розгляді справи брав участь керівник Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом – директор Івасюта Андрій Михайлович. Окрім цього, учасником справи також є Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, який залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд зважає на те, що позивачкою – ОСОБА_1 залучено до участі у справі неналежного відповідача. Проте вважає, що для дотримання правової визначеності судового рішення, з метою ефективного, якісного, належного та остаточного вирішення спору, доцільно розглянути позовні вимоги ОСОБА_1 по суті.

Щодо розгляду позовних вимог по суті.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У свою чергу 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

За правилами частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Пунктом 2 частини 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік.

У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 22 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти до 01 липня 2020 року були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. Підставою для цього є не згода працівника, а імперативна норма пункту 2 частини 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Наведе свідчить, що відповідач мав до 01 липня 2020 року видати наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та укласти з нею трудовий договір строком на один рік.

Згоди позивача на укладення строкового трудового договору відповідно до пункту 2 частини 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не вимагалось.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» не зобов`язує працівника подавати у певний строк адміністрації заяву про згоду укласти строковий трудовий договір та ще й з умовою, що якщо така заява не буде подана, працівник буде звільнений. Закон містить імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи строком на 1 рік, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах.

Для того щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

За імперативними приписами пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. У цьому випадку обов`язку власника чи уповноваженого ним органу повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту чинним трудовим законодавством не передбачено. Із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору – працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 607/18964/18.

Як вбачається із доказів по справі на виконання вимог абзацу 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України, відповідно до наказу за № 13-К від 25 червня 2020 року, який виданий директором Паликоровівської НВК, 26 червня 2020 року позивачці було повідомлено про запровадження зміни істотних умов праці, про припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками, зокрема, з ОСОБА_1 , якій виплачується пенсія за віком шляхом переведення (за її згодою) на трудові договори строком на один рік.

Наведе свідчить, що відповідач, на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 01 липня 2020 року видав наказ про припинення з позивачкою безстрокового трудового договору та виявив намір укласти з нею трудовий договір строком на один рік.

Із даним наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис. Зазначеного наказу позивачка не оскаржувала, обставини щодо пенсійного віку та отримання пенсії по віку не заперечувала. Відтак продовжила працювати на запропонованих їй нових умовах, тобто на умовах строкового трудового договору.

Отже, між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, тобто на визначений строк.

Наказом про надання відпустки педагогічним працівникам за № 12-К від 25 травня 2021 року Паликоровівської ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом було визначено, що зокрема відпустка позивачки ОСОБА_1 тривалістю 56 днів, припадає на період з 14 червня 2021 року по 10 серпня 2021 року.

У подальшому Наказом за № 21-К від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчительки математики Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України. Позивачка відмовилася ознайомитись з наказом про звільнення та отримати трудову книжку.

Таким чином, ОСОБА_1 жодним чином не висловила своєї незгоди працювати на умовах строкового трудового договору строком на один рік.

Більше того, протягом року працювала вчителем, та особисто подала заяву про надання їй, у зв`язку із закінченням строкового договору, невикористаної відпустки повної тривалості та виплату у відповідності до статті 57 Закону України «Про освіту» допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу за відпрацьований навчальний рік, тим самим усвідомлюючи та підтвердивши про наявність трудових відносин з відповідачем саме на умовах строкового трудового договору.

За таких обставинах, суд вважає, що даний факт свідчить про наявність добровільної згоди на запропонований позивачці варіант реалізації права на працю саме на умовах строкового трудового договору терміном на один рік.

Відповідач, у день виходу позивачки на роботу, а саме: 10 серпня 2021 року вказав їй про її звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Твердження позивачки щодо дискримінації та незаконного звільнення з підстав досягнення нею пенсійного віку, а також на те, що трудові відносини з нею тривають на підставі безстрокового трудового договору не відповідають дійсності та є безпідставними.

Необґрунтованими суд вважає і доводи щодо не ознайомлення позивачки з наказом про її звільнення, неотримання в день звільнення трудової книжки та пред`явлення даного позову у строки, визначені статтею 237 Кодексу Законів про працю України.

У той же час позивачка вказує про те, що в день її виходу на роботу – 10 серпня 2021 року її звільнено у зв`язку із закінченням строкового трудового договору та відсутністю намірів укладати з нею новий строковий трудовий договір.

При цьому суд враховує, що позивача звільнено з роботи з підстав закінчення строкового трудового договору, а не з підстав досягнення нею пенсійного віку, а тому її доводи про дискримінаційний підхід до неї за ознакою пенсійного віку не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивачки ОСОБА_1 , а відтак похідні вимоги про поновлення останньої на роботі та відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 про поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 лютого 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: директор Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюта Андрій Михайлович, місцеперебування: Львівська область, смт Підкамінь, вул. Незалежності, 62.

Суддя Б.М. Петейчук