Ухвала суду № 103114001, 04.02.2022, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/456/19

Провадження № 6/355/15/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Червонописького В.С.

за участі:

секретаря судового засідання Бруханського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання головного державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ ( м. Київ) про визначення частки майна боржника, що володіє спільно з іншою особою,

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

26 січня 2022 року за вх.№ 565 державний виконавець Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Качур Т.М. звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншою особою.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження №62411948 з виконання виконавчого листа Баришівського районного суду Київської області від 12.03.2020 року №2/355/256/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 3752446 грн.72 коп. та 375244,67 грн. судового збору.

25.06.2020 нею винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.

Ухвалою Баришівського районного суду в справі № 355/456/19, провадження № 2/355/9/19 від 20.03.2019 накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що на праві власності належить боржникові ОСОБА_1 , а також накладено арешт на:

-транспортний засіб бренду NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, об`єм двигуна 1461 (дата реєстрації 19.08.2014 року);

-причіп бренду SCHWARZMULLER, моделі SPA, 1988 року (дата реєстрації 22.06.2016 року);

-транспортний засіб бренду DACIA, моделі LOGAN, 2006 року, об`єм двигуна 1390 (дата реєстрації 05.05.2018 року).

Транспортні засоби боржника, а саме причіп бренду SCHWARZMULLER, автомобіль бренду NISSAN, були передані на реалізацію та реалізовані на електронних торгах. Кошти від реалізованого майна в сумі 115794,55 грн. перераховані стягувачу.

Залишок несплаченого боргу станом на 24.01.2022 становить 3636652,17 грн.

Згідно рішення Баришівського районного суду у справі № 355/1529/19 встановлено факт проживання однією сім`єю боржника ОСОБА_1 із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки з березня місяця 2006 по 11 червня 2015 року. Цим же рішенням визнано майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , автомобіль марки NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, об`єктом спільної сумісної власності.

Враховуючи зазначене, державний виконавець вважає, що для виконання вказаного виконавчого провадження необхідно визначити частку боржника ОСОБА_1 на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання, сторони будучи належним чином повідомленими, не з`явилися.

За правилами ч.2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року (справа № 355/456/19) були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 на його користь 140800 доларів США та судовий збір в розмірі 9605 грн.

12 березня 2020 року Баришівським районним судом був виданий виконавчий лист на примусове стягнення суми боргу.

25 червня 2020 року головним державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качур Т.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 624119948.

Ухвалою Баришівського районного суду в справі № 355/456/19, провадження № 2/355/9/19 від 20.03.2019 накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що на праві власності належить боржникові ОСОБА_1 , а також накладено арешт на:

-транспортний засіб бренду NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, об`єм двигуна 1461 (дата реєстрації 19.08.2014 року);

-причіп бренду SCHWARZMULLER, моделі SPA, 1988 року (дата реєстрації 22.06.2016 року);

-транспортний засіб бренду DACIA, моделі LOGAN, 2006 року, об`єм двигуна 1390 (дата реєстрації 05.05.2018 року).

Транспортні засоби боржника, а саме причіп бренду SCHWARZMULLER, автомобіль бренду NISSAN, були передані на реалізацію та реалізовані на електронних торгах. Кошти від реалізованого майна в сумі 115794,55 грн. перераховані стягувачу.

Залишок несплаченого боргу станом на 24.01.2022 року становить 3636652,17 грн.

Згідно рішення Баришівського районного суду у справі № 355/1529/19 встановлено факт проживання однією сім`єю боржника ОСОБА_1 із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки з березня місяця 2006 по 11 червня 2015 року. Цим же рішенням визнано майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , автомобіль марки NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, об`єктом спільної сумісної власності.

V. Оцінка Суду

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та інших рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

Частиною першою статті 18 ЦПК України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Під час розгляду цієї справи судом установлено, що судовими рішеннями в інших справах з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти в розмірі 140 800 доларів США та 9605 грн.

Виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 забезпечується в примусовому порядку в межах виконавчого провадження № 62411948, зокрема органом державної виконавчої служби здійснювалися виконавчі дії з метою виявлення майна боржника, за рахунок якого можливе виконання рішень суду. В результаті, сума в розмірі 115794,55 грн. від реалізації описаного майна передана стягувачу і залишок несплаченого боргу станом на 24.01.2022 року становить 3 636 652,17 грн.

У частині п`ятій статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин з примусового виконання судових рішень про стягнення коштів на користь позивача) у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Близька за змістом норма міститься і в частині п`ятій статті 48 чинного Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Як встановлено судовим рішенням у справі № 355/1529/19 боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка з березня місяця 2006 по 11 червня 2015 року. Цим же рішенням визнано майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , автомобіль марки NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, об`єктом спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

За змістом статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19).

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Статтею 371 ЦК України передбачено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки зі спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (частина перша статті 443 ЦПК України).

У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця, про що зазначено в частині шостій статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження». Аналогічна норма міститься і в частині шостій статті 48 чинного Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Судом у межах справи № 355/1529/19 визнано, що майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , автомобіль марки NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, є об`єктом спільної сумісної власності, а тому, частка майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності становить 1/2 його частки.

Керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.60 СК України, 355,356,361,368,371 ЦК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання головного державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ ( м. Київ) про визначення частки майна боржника, що володіє спільно з іншою особою, задовольнити.

Визначити частку майна боржника – ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у спільному майні, виходячи із рівності сторін, а саме:

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_3 , 1989 року народження, як 1/2 частку;

-автомобіль марки NISSAN, моделі KUBISTAR, 2007 року, державний номерний знак НОМЕР_2 , який є об`єктом спільної сумісної власності з ОСОБА_3 , 1989 року народження, як 1/2 частку;

Увала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.Червонописький