Рішення № 103113425, 09.02.2022, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5730/21

Провадження № 2/346/378/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Сав`яка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 29.12.2015 року перебуває з відповідачем у шлюбі, в якому у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27.09.2019 року шлюб між сторонами розірвано, вказаних дітей залишено проживати з позивачем. На утримання вказаних дітей згідно з рішенням цього ж суду від 09.10.2018 року присуджено з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі, а саме 1 500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття. Однак, на даний час сума стягуваних аліментів на утримання дітей є недостатньою для їх матеріального утримання, оскільки витрати є значними, та позивачу важко самостійно їх оплачувати. Крім того, позивач зазначає, що змінилося її матеріальне становище, адже відповідач не бере участі в оплаті додаткових витрат, які постійно виникають, оскільки діти часто хворіють, добровільно допомоги на їх утримання не надає. Так, син ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, йому поставлено діагноз: обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму, потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з чим позивач не має можливості працювати та отримувати додаткові доходи. На утримання дочки вона отримує державну соціальну допомогу, якої недостатньо для підтримання нормального фізичного стану дитини. Відповідач є здоровим та працездатним, а отже спроможним сплачувати аліменти на утримання дітей в більшому розмірі, ніж визначено попереднім рішенням суду. Інших осіб на утриманні він не має. Крім того, вказує, що відповідач ухилявся від сплати аліментів визначених рішенням суду. Тому в нього виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2021 року складає 141 784,00 грн.

Тому позивач просить збільшити присуджений з відповідача розмір аліментів на утримання вказаних дітей в розмірі 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення останніми повноліття; стягнути з відповідача на її користь 141 784,00 грн. пені за прострочення сплати аліментів на утримання вказаних дітей, а також судові витрати, які складаються із 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явилася, 09.02.2022 року представник позивача, адвокат Гринів Я.В. подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в її та позивача відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а. с. 55).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про одержання ним судових повісток-викликів, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

Таким чином, Верховний Суд зазначив, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Отже, оскільки інформація про судові засідання, яка розміщена на веб-порталі «Судова влада України», є відкритою, то суд вважає, що сторони є належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до даних свідоцтв про народження сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 16,17).

Факт проживання вказаних дітей з позивачем стверджується довідками № 711 та №712, виданих 06.07.2021 року Отинійською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 22, 23).

Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09.10.2018 року з відповідача на користь позивача присуджено аліменти на утримання вказаних дітей, в розмірі по 1 500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Вказаний факт також підтверджується копією виконавчого листа, видного 14.11.2018 року на виконання рішення вуду (а.с. 18-21).

Відповідно до консультативного висновку КНП “ПОК ЦПЗ ІФ ОР” № 7742 від 02.11.2020 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму (а.с. 25).

Згідно із заключенням ЛКК КДП від 06.11.2020 року ОСОБА_3 встановлено категорію “дитина з інвалідністю”, залежність від стороннього догляду, діагноз: обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму (а.с. 26).

В індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 294 від 06.11.2020 року структурного підрозділу «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська ЦРЛ» щодо ОСОБА_3 зазначено діагноз: обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму (а.с. 27-28).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.02.2021 року державна соціальна допомога на дитину із інвалідністю до 18 років призначена ОСОБА_3 , його законним представником (опікуном ) вказано ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Косівським відділом державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), станом на 31.10.2021 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах становить 141 784,00 грн. (а.с. 30-31).

Відповідно до положень ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено, або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Необхідність збільшення розміру стягуваних аліментів позивач аргументує тим, що визначений до сплати попереднім рішенням суду розмір аліментів є недостатній для задоволення потреб неповнолітніх дітей та вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.

Разом з тим вказані обставини лише самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19).

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки стороною позивача не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після постановлення у 2018 році судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхніх малолітніх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів, то суд доходить висновку про відсутність підстав для такого збільшення.

Витрати на лікування є додатковими витратами на дитину і їх розмір має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 року в справі № 6-1489цс17).

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на лікування дитини, як покликається позивач, не є підставами для збільшення розміру аліментів. Зазначені витрати належать до додаткових витрат на дитину і можуть бути стягнуті за окремим позовом.

Отже, позивач не позбавлена права на стягнення витрат на лікування дитини у разі підтвердження нею понесення таких та заявлення відповідного позову.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів судом враховується наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В матеріалах справи відсутні належні докази виникнення заборгованості не з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, тобто відповідача.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Отже, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що заборгованість по аліментних платежах виникла з вини відповідача, позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Суд погоджується з розміром неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зробленим позивачем, оскільки даний розрахунок виконаний відповідно до положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Всього сума нарахованої неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2019 року по 01.11.2021 року визначена в сумі 711 930,00 грн.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст.196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі загальної суми заборгованості за аліментами, що складає 141 784,00 грн.

Вказане, також, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.02.2020 року у справі №208/7353/16-ц та в постанові від 20.05.2020 року в справі №127/20291/16-ц.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

В постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову долучено договір про надання правової допомоги від 28.10.2021 року, акт виконаних робі №1 від 17.11.2021 року однак, представником позивача не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ), тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач.

На підставі наведеного та ст. ст.180-184, 192, 196 СК України, керуючись ст.ст. 81, 141, ч. 2 ст.247, ст..ст. 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та місце проживання зареєстроване за адресою: с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 141 784 (сто сорок одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) гривні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та місце проживання зареєстроване за адресою: с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 908 гривень на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та місце проживання зареєстроване за адресою: с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя Яремин М. П.