Рішення № 103112722, 01.02.2022, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 273/1549/20

провадження у справі № 2/0285/150/22

01 лютого 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі судді головуючої судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судових засідань Матвіюк Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новограді-Волинському

по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка", приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування ПСП ім. Шевченка, Дубрівська сільська рада Баранівського району Житомирської області, Управління архітектури, інфраструктури з питань оборонної роботи та цивільного захисту Баранівської районної державної адміністрації, приватного нотаріуса Новоград-Волинського нотаріального округу Люлевича Анатолія Івановича, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, скасування державної реєстрації речового права, витребування майна,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2020 року ТОВ "Біріт імені Шевченка" та ПСП ім. Шевченка звернулись до суду із зазначеним позовом та, уточнивши позовні вимоги, остаточно просили: визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданий Дубрівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2017 року № 37411203; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 № 22665929 та № 28324534; витребувати у ОСОБА_2 на користь співвласників майнових паїв колишнього КСП, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка нерухоме майно: зерносховище, площею 555,30 кв.м., телятник, площею 815,46 кв.м., сушарку ОБВ, площею 128,93 кв.м., корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2657,13 кв.м., зерносховище, площею 904,17 кв.м., комору, площею 295,04 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 214 Т.1).

В обґрунтування позову зазначають, що ТОВ «Біріт імені Шевченка» є співвласником майнового паю колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка, що підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай. У червні 2020 року позивачу стало відомо, що 03.10.2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на комплекс нежитлових будівель, що належало співвласникам майнових паїв колишнього КСП ім. Шевченка, а саме на зерносховище, площею 555,30 кв.м., телятник, площею 815,46 кв.м., сушарку ОБВ, площею 128,93 кв.м., корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2657,13 кв.м., зерносховище, площею 904,17 кв.м., комору, площею 295,04 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 . У подальшому, ОСОБА_3 відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 10.10.2018 року. Однак, реєстрація права власності на спірне пайове майно за ОСОБА_3 була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, поза волею власників цього майна, та на підставі документів, що мають ознаки підробки. Згідно вимог чинного законодавства виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Однак рішення зборів співвласників КСП щодо виділення ОСОБА_3 майнового паю в натурі не приймалось. Крім того, відповідно до п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно є відмітка на майновому сертифікаті підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою. Однак, на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії ЖИ-6 № 355940, виданого 14.06.2016 року на ім`я ОСОБА_3 , зазначено лише перелік майна й не зазначено якою посадовою особою здійснено такий напис та відсутній підпис керівника підприємства, також на свідоцтві проставлено печатку підприємства старого зразка, яка є недійсною.

11.11.2020 року ОСОБА_3 подав заяву, у якій просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що позивачами не надано доказів, які б свідчили про існуюче право володіння або розпорядження нежитловими приміщеннями в с. Радулин (Т.1 а.с. 174).

21.12.2020 року ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження того, що ПСП ім. Шевченка є правонаступником всіх прав та обов`язків сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка. До позову не долучено правових документів, на підставі яких в процесі реорганізації сільськогосподарського кооперативу, приватне сільськогосподарське підприємство отримало в користування майно реформованого КСП. Також ТОВ «Біріт імені Шевченка» не долучено до позову договорів купівлі-продажу майнових прав, про що позивачем зазначалось у позові (Т. 1 а.с. 229).

31.12.2020 року представник позивачів подав відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що оскільки в оспорюваному свідоцтві зазначено про право власності ОСОБА_3 на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства – ПСП ім. Шевченка, згідно якого спірне майно ніби то передано керівником ПСП ім. Шевченка на ім`я ОСОБА_3 , тому вказані обставини надають право ПСП ім. Шевченка оспорювати вчинення дій від імені підприємства. Перебування спільного майна колишніх членів КСП у користуванні ПСП ім. Шевченка підтверджено наданими протоколами зборів співвласників майнових паїв та зборів комісії з організації вирішення майнових питань, які проводились за участі керівника ПСП ім. Шевченка, засвідчувались печаткою підприємства і є чинними. ТОВ «Біріт імені Шевченка» має свідоцтво про право власності на майновий пай колишнього колективного сільськогосподарського підприємства – ПСП ім. Шевченка серії ЖИ-6 № 355948, ЖИ-6 № 355951, які є чинними. Аналогічне право на майно колишнього КСП – ПСП ім. Шевченка було засвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай колишнього КСП, видане на імя ОСОБА_3 , тому як позивач ТОВ «Біріт імені Шевченка», так і відповідач ОСОБА_3 пов`язані спільними правами на майно колишнього КСП. Наявність спору між співвласниками пайового майна свідчить про те, що ТОВ «Біріт імені Шевченка» є належним позивачем у зазначеній справі. Крім того, у оспорюваному свідоцтві відсутній підпис керівника підприємства, а проставлена печатка є нечинною. При цьому, відсутній акт приймання-передачі нерухомого майна. Позовна вимога про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є належними способом захисту порушених прав, що відповідає правовим позиціям викладених у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 року № 914/1201/19, від 23.06.2020 року № 906/516/19, від 30.06.2020 року № 922/3130/19, від 14.07.2020 року № 910/8387/19, від 20.08.2020 року № 916/2464/19, від 28.10.2020 року № 910/10963/19 (Т. 2 а.с. 22).

14.01.2021 року ОСОБА_2 подав відзив на уточнені позовні вимоги, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачами не надано доказів на підтвердження того, що ПСП ім. Шевченка є правонаступником прав і обов`язків сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка (Т. 2 а.с. 33).

14.01.2021 року ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачі не є власниками нерухомого майна, тому позовні вимоги про витребування майна є безпідставними та необґрунтованими (Т. 2 а.с. 43).

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань до суду не направляли.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_4 та третіх осіб на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно ст. 5 Статуту приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, зареєстрованого Баранівською РДА 07.03.2001 року, підприємство є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованого сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка (Т.1 а.с 14).

ТОВ «Біріт імені Шевченка» є власником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства ПСП ім. Шевченка, що підтверджується свідоцтвами про право власності серії ЖИ-6 № 355951, серії ЖИ-6 № 355948 від 09.09.2016 року (Т. 1 а.с. 37, 37 зворот).

Відповідно до акту від 14.01.2016 року у присутності засновника ПСП ім. Шевченка ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , колишнього директора ПСП ім. Шевченка ОСОБА_8 оголошено рішення власника ПСП ім. Шевченка, а саме протокол № 1/13/01/2016/1 від 13.01.2016 року про припинення повноважень і звільнення з посади директора ПСП ім. Шевченка - ОСОБА_8 з 13.01.2016 року та призначення на посаду директора ПСП ім. Шевченка - ОСОБА_9 , а також вимогу щодо зобов`язання ОСОБА_10 передати новому директору підприємства документи, печатки та штампи підприємства (Т. 1 а.с. 41).

Згідно наказу ПСП ім. Шевченка № 1-к від 14.01.2016 року ОСОБА_9 з 14.01.2016 року приступив до роботи та обов`язків директора ПСП ім. Шевченка, з повноваженнями згідно Статуту підприємства, в т.ч. з правом першого підпису документів (Т. 1 а.с. 40).

Відповідно до довідки ПСП ім. Шевченка від 06.07.2020 року у період з 14.01.2016 року по даний час керівником ПСП ім. Шевченка – ОСОБА_9 виділення пайового майна, яке перебувало в користуванні ПСП не проводилось. Напис на свідоцтві про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданий 14.06.2016 року на ім`я ОСОБА_3 , не здійснювався. Будь-яких інших примірників актів приймання-передачі вказаного майна від ПСП ім. Шевченка до ОСОБА_3 , що датований 12.01.2016 року на обліку у підприємстві не значиться і з 14.01.2016 року керівником підприємства – ОСОБА_9 не підписувався. Печатка ПСП ім. Шевченка колишнім директором підприємства – ОСОБА_8 після звільнення, підприємству не поверталась, внаслідок чого була виготовлена нова печатка ПСП ім. Шевченка (Т. 1 а.с. 53).

Згідно акта приймання-передачі майна пайового фонду від 26.11.2015 року директор ПСП ім. Шевченка Коваленко М.В. передав, а ОСОБА_3 прийняв в замін наявних в нього свідоцтв про право власності на майновий пай (майнових сертифікатів) нерухоме майно ПСП ім. Шевченка на загальну суму 373 277 грн. (Т. 1 а.с. 177).

Згідно оспорюваного свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 № 355940, виданого 14.06.2016 року Дубрівською сільською радою, ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПСП ім. Шевченка, частка майнового паю якого становить 358 574 грн. На звороті свідоцтва зазначено майно, яке передається ОСОБА_3 в натурі, а саме нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 : корівник чотирьохрядний, 1991 року; корівник двохрядний, 1972 року; зерносховище (будівля комори), 1991 року; зерносховище (будівля комори); будівля комори 1965 року; сушарка ОБВ_110, 1989 року; телятник, 1994 року. На звороті свідоцтва проставлено відтиск печатки ПСП ім. Шевченка, однак відсутній підпис керівника підприємства (Т. 3 а.с. 195).

На підставі зазначеного свідоцтва відомості про право власності ОСОБА_3 на вказане майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 1 а.с. 43).

Згідно договорів купівлі-продажу від 10.10.2018 року ОСОБА_3 продав спірне майно ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 44, 45).

Відомості про право власності ОСОБА_2 на спірне майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 49).

При вирішенні спору суд аналізує наступні норми права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно із ст. 1, 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Аналогічні по суті положення містилися в пунктах 13, 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок № 62), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253.

Порядком № 62 (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласники розпайованого майна КСП мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначених рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

Оскільки належних та допустимих доказів згідно ст.ст. 77-78 ЦПК України щодо прийняття загальними зборами членів співвласників майнових паїв рішення про виділення ОСОБА_3 в натурі майна суду першої інстанції не надано, то виділення в натурі спірного майна ОСОБА_3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відтак правочин по видачі свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданий 14.06.2016 року Дубрівською сільською радою Баранівського району на ім`я ОСОБА_3 не відповідає актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання оспорюваного свідоцтва про право власності недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що у висновку судової технічної експертизи документів від 17.03.2021 року по дослідженню оспорюваного свідоцтва серії НОМЕР_1 від 14.06.2016 року встановлено, що відбиток круглої печатки приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка і.к. 05267110, розташований на зворотному боці свідоцтва, нанесений не печаткою ПСП ім. Шевченка і.к. 05267110, тобто правочин вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для представлення інтересів юридичної особи, що є самостійною підставою для визнання правочину недійсним (ст.ст. 203, 215 ЦК України)

Також відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі – Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Отже, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власнику майнових паїв члена колективного сільськогосподарського підприємства необхідно надати свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Однак, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 16.03.2021 року рукописні записи на зворотному боці свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 № 355940, видане Дубрівською сільською радою, виконані не керівником ПСП ім. Шевченка - Приймаком А.І., а іншою особою (Т. 2 а.с. 223 зворот).

Також, відповідно до судової технічної експертизи документів від 17.03.2021 року відбиток круглої печатки приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка і.к. 05267110, розташований на зворотному боці свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий пай) серії ЖИ-6 № 355940, виданого Дубрівською сільською радою, нанесений не печаткою ПСП ім. Шевченка і.к. 05267110, експериментальні та вільні зразки відбитків якої надані на дослідження (Т. 2 а.с. 231).

Оскільки у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою, тому вказане свідоцтво видане з порушенням вимог п. 51 Порядку № 1127, що є підставою для визнання вказаного свідоцтва недійсним.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , а згодом і за ОСОБА_2 у Державному реєстрі здійснено на підставі свідоцтва про право власності, яке судом визнано недійсним, то вказані рішення про державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню, а право власності на спірне майно за вказаними особами – припиненню.

Щодо позовних вимог про витребування майна, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.ст. 1, 5, 15 Статуту ПСП ім. Шевченка, зареєстрованого Баранівською РДА 07.03.2001 року, підприємство створене в результаті реформування сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка на основі приватної власності його засновника і оренди майнових та земельних паїв колишніх членів сільськогосподарського кооперативу. Підприємство є правонаступником всіх прав та зобов`язань реорганізованого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка. Статутний фонд підприємства складається з майна, переданого в статутний фонд засновником, а також із майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства в сільськогосподарський кооператив, яке було виділене для погашення боргів КСП перед державою та іншими комерційними структурами (т. 1 а.с. 14).

Враховуючи приписи ст. 388 ЦК України, ПСП ім. Шевченка, як правонаступник сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка, вправі заявляти вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння у разі, якщо майно вибуло не з їхньої волі.

Оскільки судом встановлено, що майно вибуло не з волі власників, з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, а тому вимоги про витребування майна підлягають задоволенню.

Безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є неналежним способом захисту порушених прав, оскільки оспорюване свідоцтво про право власності на майновий пай видане не на виконання рішення органу місцевого самоврядування, тому є самостійним об`єктом позовних вимог.

Доводи відповідачів про те, що ПСП ім. Шевченка та ТОВ «Біріт імені Шевченка» є неналежними позивачами у зазначеній справі й останніми не доведено порушення їхніх прав, не заслуговують на увагу, оскільки загальні збори ПСП ім. Шевченка, відповідно до ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» є розпорядниками майнових паїв членів реформованого КСП, й відповідно незаконне вибуття майнових паїв з такого підприємства надає право останньому на звернення із позовом щодо захисту порушених прав. При цьому, ТОВ «Біріт імені Шевченка» є власником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства ПСП ім. Шевченка, й відповідно незаконне вибуття з власності ПСП ім. Шевченка майнових паїв, порушує право ТОВ «Біріт імені Шевченка» на можливість отримання спірних паїв в натурі. Таким чином, ТОВ «Біріт імені Шевченка» є також належним позивачем у зазначеній справі.

Також судом не встановлено факту спливу строків позовної давності по заявленим вимогам, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Перебіг позовної давності згідно положень ст. 261 ЦПК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Позивачами в позовній заяві зазначено, що про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майно за відповідачами вони дізналися лише у червні 2020 року, отримавши заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки, а у липні 2020 року позивачі вже звернулися до суду з зазначеним позовом.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ "Біріт імені Шевченка" та ПСП ім. Шевченка по 7345,31 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів в дольовому порядку.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (вул. Шевченка, 2, с. Радулин, Баранівського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 38107051), приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (с. Радулин, Баранівського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 05267110) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданий 14.06.2016 року Дубрівською сільською радою Баранівського району на ім`я ОСОБА_3 .

Скасувати рішення державного реєстратора Управління архітектури, інфраструктури, з питань оборонної роботи та цивільного захисту Баранівської районної державної адміністрації Бабюк О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2017 року № 37411203.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державну реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , номери запису про право власності № 22665929 та № 28324534, припинивши право власності.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь співвласників майнових паїв колишнього КСП, правонаступником якого є приватне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка нерухоме майно: зерносховище, площею 555,30 кв.м., телятник, площею 815,46 кв.м., сушарку ОБВ, площею 128,93 кв.м., корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2657,13 кв.м., зерносховище, площею 904,17 кв.м., комору, площею 295,04 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" 3672,66 грн. та на користь ПСП ім. Шевченка 3672,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" 3672,66 грн. та на користь ПСП ім. Шевченка 3672,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11.02.2022 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків