Ухвала суду № 103111404, 10.02.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1503/22

Провадження № 1-кс/185/244/22

У Х В А Л А

10 лютого 2022 року м.Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Астапчук Д.В., прокурора Никифоренка А.А., слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Тарасенка О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Михайлюка Б.Л., у судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді розглянувши, погоджене з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Никифоренком А.А., клопотання слідчого СВ Павлоградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Берковського В.В. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041370000140 від 07.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Павлограда, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, працюючого на ШУ «Героїв космосу», неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 16.01.2013 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 121, ст. 69, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 13.06.2014 відповідно до ЗУ «Про амністію», запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 07 лютого 2022 року приблизно о 19 год. 45 хв. проходив повз вхідні двері житлової багатокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 . В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на вчинення протиправних дій.

Далі, ОСОБА_1 , 07 лютого 2022 року приблизно о 19 год. 45 хв. годині реалізуючи свій злочинний намір, умисно, на порушення ст. 30 Конституції України, не маючи права перебувати у квартирі, всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав та на порушення встановленого законом порядку, з метою вчинення протиправних дій, шляхом відкриття вхідних дверей, проник до багатокімнатної квартири АДРЕСА_2 , де у присутності особи що постійно ним користується ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що порушує недоторканість житла громадян, всупереч волі законного володільця, діючи відкрито, перебував у ньому без дозволу власника протягом приблизно п`яти хвилин. В подальшому під тиском та вимогами ОСОБА_5 , ОСОБА_1 покинув квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла особи.

Окрім того, ОСОБА_1 , 07.02.2022 приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись поблизу під`їзду № 3 багатоповерхового житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , звернув увагу, на раніше невідомого йому чоловіка на ім`я ОСОБА_6 , який знаходився поруч зі своїм автомобілем марки ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час у ОСОБА_1 , раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме автомобільної магнітоли марки «Ріоner», що належать потерпілому ОСОБА_6 , при цьому достовірно розуміючи, що вказане майно є чужим та правомочності в частині розпорядження яким в нього не має, наблизився до ОСОБА_6 та наніс, правою ногою, один удар в область живота, тим самим подавивши волю потерпілого до можливого опору, чим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Далі, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ігноруючи волю потерпілого ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою наживи, умисно, відкрито, розуміючи незаконність і протиправність своїх дій, але не бажаючи відмовлятися від своїх злочинних намірів, усвідомлюючи те, що даний злочин він скоює в умовах очевидності, із корисних спонукань, відчинивши правою рукою передні пасажирські двері автомобіля марки ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 , та проникнувши до салону вказаного автомобіля, двома руками, застосувавши фізичну силу, шляхом ривку викрав з панелі автомобіля, вищевказану автомобільну магнітолу марки «Ріоner», чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток.

В подальшому ОСОБА_1 , з викраденим майном, сів до салону автомобіля марки «Опель Омега» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в цей час перебував поруч, на якому намагався здійснити спробу зникнути з місця вчинення злочину, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не зміг закінчити правопорушення по причинам, які не залежали від його волі, так як затриманий працівниками поліції.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла особи та закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Момент фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України – 07.02.2022 о 20 год. 15 хв.

08.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів повністю обґрунтована та підтверджується наступними доказами: протоколом огляду автомобіля Опель Омега НОМЕР_2 від 08.02.2022; протоколом огляду автомобіля ВАЗ 2106 НОМЕР_3 від 08.02.2022; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 07.02.2022; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 від 08.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 08.02.2022; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками разом з потерпілою ОСОБА_5 від 08.02.2022.

Окрім того, під час проведення досудового розслідування встановлено ряд наявних ризиків, а саме:

- підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих по кримінальному провадженню з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування, у проведенні наступних слідчих дій з метою встановлення всіх обставин по останньому про що вказує коло свідків, що не позбавить його можливості будь-яким шляхом здійснити на них тиск з метою зміни показань на його користь, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- крім того вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки 29.12.2018 слідчим відділом Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, кримінальне провадження № 12018040370002198 за ч. 3 ст. 296 КК України, відносно ОСОБА_1 , скероване з обвинувальним актом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, на даний час справу не розглянуто. Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі проти власності на території м. Павлоград Дніпропетровської області.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити з посиланням на обставини зазначені в клопотанні, підозра та ризики обґрунтовані, у потерпілого тупа травма живота відповідно до довідки лікаря, зазначили, що відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не можливо та не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний пояснив, що він не пам`ятає обставин які відбувались 07.02.2022, можливо тому, що його раніше били по голові, на обліку лікаря з цього приводу він не перебуває, перебуває на обліку у лікаря з приводу вродженого пороку серця, пам`ятає лише, що був у таксі, чому заходив до потерпілої в квартиру не пам`ятає, потерпілих не знає, підстав оговорювати його не знає. Просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зазначив, що він проживає за адресою реєстрації разом з мамою, братом, цивільною дружиною та їх спільною дитиною, старша донька проживає і з ним і з мамою, він на обох дітей сплачує аліменти, працює в шахті, просить обрати більш м`який запобіжний захід, домашній арешт або заставу, щоб він міг утримувати родину. Відносно нього дійсно розглядається кримінальне провадження в суді за ч. 3 ст. 296 КК України, вироку ще не має, запобіжний захід був у виді домашнього арешту, далі взагалі запобіжний захід не обирався, він самостійно ходить в судові засідання.

Захисник Михайлюк Б.Л. в судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю, вважає, що є питання щодо обґрунтування підозри, наявності проникнення до житла. Є питання чи наносились тілесні ушкодження потерпілому, так як в довідці з лікарні вони не зазначені. Підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні двох дітей, кримінальне провадження відносно нього розглядається в суді вже три роки, він ходить в суд, після закінчення дії застави інший запобіжний захід йому не обирався, є діалог з потерпілими, призначена зустріч щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ризики стороною обвинувачення не доведені. Вважає, що такий запобіжний захід у виді домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю буде достатнім та зможе забезпечити виконання обов`язків підозрюваним, та попередить ризики, також вважає можливим застосування застави. В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить відмовити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є цивільною дружиною підозрюваного та матір`ю його меншої доньки, вони проживають однією родиною за двома адресами, за місцем реєстрації підозрюваного з його мамою, та за місце її проживання та реєстрації. ОСОБА_1 алкогольні напої випиває, але не зловживає ними, насильство не вчиняв, працює, утримує доньок, приймає участь у вихованні старшої доньки. Не заперечує проти обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання, встановлене наступне.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 КПК України.

Статтею 178 КПК України визначено коло обставин, які слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Судом врахована позиція Європейського суду з прав людини – рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 175, ECHR 2011 відповідно до якого «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90).

Слідчий суддя враховує, що встановлення всіх обставин кримінального провадження, доведення факту вчинення злочину та відповідна правова кваліфікація є метою досудового розслідування.

Крім цього, стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Враховуючи наявні у матеріалах клопотання та досліджені в судовому засіданні докази, в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що на даний час є достатні підстави вважати підозру обґрунтованою, так як на даний час існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йде мова - підозрюваний, могла вчинити правопорушення, та дана інформація не спростована іншими доказами.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор та слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаються на ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, з`ясовуючи наявність зазначених ризиків, виходить з такого.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини – рішення «Becciev v. Moldova Бекчиєв проти Молдови», § 58, відповідно до якого ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Відповідно до матеріалів клопотання встановлено, що підозрюваний офіційно працює, має певні соціальні зв`язки, проживає разом з цивільною дружиною за двома адресами, має на утриманні двох неповнолітніх доньок, за адресою реєстрації проживає з мамою та братом, раніше судимий, на даний час Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської розглядається кримінальне провадження, де останній є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, за яким обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, після його закінчення запобіжний захід не обирався.

Слідчим суддею також врахована практика Європейського суду з прав людини рішення «Selcuk v. Turkey Сельчук проти Туреччини», § 34, згідно якого наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Враховуючи дані про підозрюваного та те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів слідчого та прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілих, свідків, 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи вищевказані ризики, слідчий суддя, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, з огляду на викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, не зможе запобігти вищевказаним ризикам та не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і не попередить спроби вчинити вищевказані дії, так як підозрюваний раніше судимий, під час розгляду судом кримінального провадження за його обвинуваченням за ч. 3 ст. 296 КК України, після закінчення строку дії раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на шлях виправлення не став, підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України. Строк тримання під вартою визначається судом з урахуванням вимог ст. 197 КПК України та строків проведення досудового розслідування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину, встановлено від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України належать до нетяжкого та тяжкого злочинів, обставини вчинених кримінальних правопорушень, розмір шкоди, майновий стан підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати розмір застави - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків, що передбачено ч.3 ст.182 КПК України.

Керуючись ст.176-178,183,186,193-194,196,197,205,309,372,395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Берковського В.В., погоджене із прокурором Павлоградської окружної прокуратури Никифоренком А.А. в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12022041370000140 від 07.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 07 квітня 2022 року 20:15 год.

Строк дії ухвали обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 , а саме з 20:15 год. 07.02.2022.

Строк дії ухвали - до 20:15 год 07 квітня 2022 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу у розмірі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 86835 (вісімдесят шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 00 копійок), які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з під варти у зв`язку з внесенням застави. Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з м. Павлоград Дніпропетровської області;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками в даному кримінальному провадженні.

В разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків не може перевищувати двох місяців.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У випадку невиконання підозрюваним покладених обов`язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя А. С. Зінченко