Ухвала суду № 103110930, 11.02.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/11250/21

У Х В А Л А

11 лютого 2022 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

судді - Скрипник К.О.

при секретарі – Панюті В.І.

за участю прокурора – Мальцева Д.В.

захисників -адвокатів Іванової В.М., Янковського Я.О.

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У відношенні обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого збігає 20.02.2022 року.

Відповідно до п.20-5 Перехідних положень КПК України, У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених. В обґрунтування свого клопотання прокурор посилався на наявність ризиків для даного кримінального провадження, що передбачені ст.177 КПК України. Так, на думку прокурора, в разі зміни обвинуваченим запобіжних заходів на більш м`який, останні матимуть потенційну можливість ухилятися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їм кримінальні правопорушення, а також здійснити незаконний вплив на потерпілу і свідків у даному провадженні. Крім того, прокурор вказав і на те, що обвинуваченому ОСОБА_2 інкриміновано вчинення вказаних вище злочинів у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що вказує на потенційну можливість останнього продовжувати вчинення кримінальних правопорушень, що також є ризиком для даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора і заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Іванова В.М., проти клопотання прокурора також заперечувала і підтримала клопотання свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Янковський Я.О., також не заперечував проти клопотання прокурора.

Суддя, заслухавши клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 , думки захисників, обвинувачених, дослідивши їх доводи і обґрунтування, вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.

Суд погоджується з посиланням прокурора на наявність і актуальність ризиків для даного кримінального провадження. Так, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 матимуть реальну можливість перешкодити судовому розгляду даного кримінального провадження шляхом переховування від суду, побоюючись тяжкості покарання за інкриміновані тяжкий і особливо тяжкий злочини, яке загрожує їм в разі визнання винними.

Крім того, також залишається актуальним потенційний ризик незаконного впливу з боку обвинувачених на потерпілу та свідків у даному провадженні з метою зміни ними своїх показань у суді, так як вказані особи на даний час не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Також судом взято до уваги і ту обставину, що обвинуваченому ОСОБА_2 інкриміновано вчинення нових злочинів в період відбування покарання з іспитовим строком за попереднім вироком суду, що красномовно свідчить про потенційну можливість продовження останнім вчиняти кримінальні правопорушення, що також є ризиком для даного кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує характер та тяжкість покарання, яке може бути застосоване відносно обвинувачених, що кореспондується з характером суспільного інтересу.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовують подальше перебування обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під вартою, що відповідає вимогам закону і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються обвинуваченим. Більш м`який запобіжний захід для обвинувачених, на глибоке переконання суду, не забезпечить належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Разом з цим, судом при прийнятті даного рішення враховано і практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 26.06.1991 року у справі «Летельє до Франції», в якому зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати у суспільства таку реакцію, що виправдовує попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання суду, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.314,331,369,371,372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити.

Обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме до 10.04.2022 року включно.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відносно нього з тримання під вартою на домашній арешт – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Скрипник К.О.