Рішення № 103109733, 04.02.2022, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4286/21

№ 2/207/358/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.,

при секретарі Пономаренко В.К.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Кам`янська міська рада в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Єсіпова К.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Кам`янська міська рада в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивачки вказано, що на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 та Рішення виконавчого комітету Баглійської районної у м.Дніпродзержинську ради від 16.03.2011 року, являється відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки про склад сім`ї від 09.08.2021 року окрім неї, в указаній квартирі зареєстровані, але не проживають, відповідачі по справі: її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її онучка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітні діти ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В 2000 році ОСОБА_2 створивши свою власну родину із чоловіком, виїхала з місця реєстрації та проживання, і більше жити до квартири не поверталася ніколи. ОСОБА_6 разом із дітьми взагалі ніколи не проживали за вказаною адресою. Епізодично ОСОБА_2 телефонувала ОСОБА_1 , а потім взагалі перестала спілкуватися, ОСОБА_6 ж взагалі не підтримує зв`язок з нею.

ОСОБА_3 в 2019 році придбала своє власне житло, квартиру, яка розташована в АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності, та разом із дітьми постійно мешкає за вказаною адресою.

ОСОБА_2 , також постійно проживає в АДРЕСА_3 разом із своїм чоловіком.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно зніматись з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 не бажають, у вказаній квартирі не проживають тривалий час. ОСОБА_2 - більше 20 років, ОСОБА_3 разом із дітьми взагалі не проживала у вказаному помешканні, комунальні послуги за квартиру не сплачують, допомоги ОСОБА_1 не надають, не приймають участі в утриманні житла.

ОСОБА_1 являється пенсіонером, людиною похилого віку та постійно має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим вимушена нести витрати на лікування. На мінімальну пенсію саме на неї, як відповідального квартиронаймача покладено весь тягар по сплаті за комунальні послуги на квартиру. Крім того, вона, згідно чинного законодавства, не може реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки в квартирі залишаються зареєстрованим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і без їхньої згоди вона не може реалізувати своє право, яке гарантовано їй, як громадянину, Конституцією України. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживають вже більше 20 років, будь-яких витрат по утриманню житла не несуть, будь-якої допомоги їй не надають, її життям не цікавляться, зв`язок не підтримують. Кожна із них створила свою власті родину, мають чоловіків та окреме власне житло. За наявності зареєстрованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , як відповідальний квартиронаймач, не може скористатися своїм правом на отримання субсидії від держави на сплату комунальних послуг.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав. Просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, пояснили, що ОСОБА_1 є відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі, крім позивачки, зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 - донька позивачки, ОСОБА_3 - онука позивачки, та її малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані обставини визнаються сторонами. Донька позивачки - ОСОБА_2 , дійсно на теперішній час проживає у свого чоловіка, але при цьому інтересу до житла, в якому є зареєстрованою, не втрачала, оскільки надавала позивачці допомогу по сплаті житлово-комунальних послуг. Будь-якого іншого житла у власності відповідачки ОСОБА_2 не має. ОСОБА_3 наразі також проживає разом зі своїм чоловіком, однак, інтересу до житла, в якому є зареєстрованою, не втрачала. Деякий час відповідачі проживали разом з позивачкою, але через відсутність взаємопорозуміння змушені були виїхати до іншого місця проживання. Твердження позивачки про те, що відповідачі не несуть будь-яких витрат по утриманню житла, будь-якої допомоги позивачці не надають, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 постійно надавала позивачці грошову допомогу на сплату житлово-комунальних послуг, оскільки між позивачкою та ними існувала усна домовленість про намір сумісної приватизації спірного житла в майбутньому. Пред`явлення позивачкою даних позовних вимог стало для них неприємною несподіванкою, оскільки вони вважали, що забезпечені житлом за місцем своєї реєстрації. ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, має третю групу інвалідності по зору безстроково, має на утриманні двох малолітніх дітей, наразі не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому в силу об`єктивних причин не може надавати матеріальну допомогу позивачці - своїй бабусі. Однак, ОСОБА_2 , яка є донькою позивачки та матір`ю ОСОБА_3 , надавала матеріальну допомогу позивачці, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з тією метою, щоб вона, донька та онуки були забезпечені житлом за місцем своєї реєстрації. У телефонній розмові, ОСОБА_3 пропонувала позивачці розділити особові рахунки на сплату житлово-комунальних послуг, на що позивачка відмовилась та повідомила, що має намір квартиру продати. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи Кам`янської міської ради в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста в судове засідання не з`явився, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Рішення просив винести згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Кам`янської міської ради в судове засідання не з`явився, надав клопотання щодо розгляду справи за його відсутності з урахуванням висновку органу від 18.11.2021 р. №8 вих-20/913 в якому зазначено, що є доцільним визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

Суд, заслухавши сторони по справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

У судовому засіданні встановлено, що на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 та Рішення виконавчого комітету Баглійської районної у м.Дніпродзержинську ради від 16.03.2011 року, ОСОБА_1 являється відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки про склад сім`ї №001123245 від 09.08.2021 року наданої ТОВ «Абонент ХХІ» окрім ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №275390320 від 17.09.2021 року ОСОБА_3 є власником житла, квартири, яка розташована в АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності.

Згідно Договорів про постачання комунальних послуг №005200561 від 22.04.2015 року та від 16.04.2015 року ОСОБА_1 є відповідальним квартиронаймачем, на яку покладено сплату за комунальні послуги на квартиру.

Відповідно Акту про не проживання №334 від 11.08.2021 року, який був наданий КП КМР «Добробут», був складений в тому, що за адресою: АДРЕСА_4 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з 2000 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ніколи не проживали за даною адресою.

Також судом встановлено, що згідно Акту про проживання, наданого КП КМР «Добробут» від 17.09.2021 року, ОСОБА_3 постійно проживає разом із своїми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 разом із своїм чоловіком: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 також підтверджується Актом про проживання наданого КП КМР «Добробут» від 21.09.2021 року.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожна окремо у судовому засіданні підтвердила той факт, що вони ОСОБА_1 знають дуже давно, так як є її сусідами, проживають за адресою: АДРЕСА_4 з 1980 року. Донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у 2000 році вийшла заміж та одразу переїхала до чоловіка. Онучка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 взагалі ніколи не проживала за даною адресою. Особистих речей відповідачів в квартирі вони не бачили.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на ринку разом з ОСОБА_2 .. Неодноразово бачила, як до ОСОБА_2 на роботу приходить її мати - ОСОБА_1 .. Декілька разів бачила, як ОСОБА_2 давала ОСОБА_1 кошти для оплати житлово-комунальних послуг або сама здійснювала оплату за житлово-комунальних послуги, а квитанції віддавала ОСОБА_1 ..

Заслухавши доводи сторін, їх представників свідків, суд приходить до наступних висновків.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина третя статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

У ст.7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У ч.3 ст.71 ЖК Української РСР наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Згідно зі ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як було встановлено у судовому засіданні та визнавалось самою відповідачкою ОСОБА_2 , що вона не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1993 року, коли вона вийшла заміж. ОСОБА_3 взагалі ніколи не проживала за даною адресою. До правоохоронних органів з приводу перешкоджання їм у проживанні у вказаній квартирі не звертались. Більш за це, відповідачка ОСОБА_2 вже тривалий час проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_5 , що у судовому засіданні було визнано самою відповідачкою ОСОБА_2 .. Таким чином ОСОБА_2 втратила право користування в квартирі АДРЕСА_1 .

Окрім цього, суд також приймає до уваги покази свідка ОСОБА_11 та посилання відповідачки ОСОБА_2 щодо сплати останньою рахунків за житлово-комунальні послуги, або надання ОСОБА_1 грошових коштів на їх оплату, адже це відбувалось дуже рідко. Останній раз в 2020 році і лише два, максимум три рази за рік. У 2021 році ОСОБА_2 взагалі коштів на сплату житлово-комунальних послуг спірного житла не надавала.

Що стосується ОСОБА_3 , то вона ніколи не проживала в квартирі позивачки, спільним побутом не була пов`язана. ОСОБА_3 із самого народження мешкала в квартирі АДРЕСА_5 . У 2019 році придбавши власне житло за адресою: АДРЕСА_2 , вона переїхала туди, а отже втратила право користування зазначеною квартирою.

Згідно зі ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією яка виконує щодо неї функцію. У даному випадку неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешкають разом із своїми батьками, за адресою АДРЕСА_6 , тобто в квартирі, яка належить на праві власності відповідачці - ОСОБА_3 , а отже мати неповнолітніх має у власності житло, в якому має зареєструвати своїх доньку та сина, так як на даний час діти зареєстровані у квартирі, в якій ніколи не мешкали.

Відповідачі є родичами ОСОБА_1 , спільно з нею не проживають, спільне господарство не ведуть. Реєстрація відповідачів у вказаній квартирі позбавляє її можливості повноправно здійснювати свої права, на власний розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, а також тягне за собою додаткові витрати на оплату комунальних послуг. Відповідачі не проживають в даній квартирі, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі не має.

За таких обставин, слід вважати доведеними факти, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, тому, позов про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд вважає, що з відповідачів на користь позивачки також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, ст. 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Кам`янська міська рада в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили(позбавлені) право користування житловим приміщенням (квартирою), розташованою за адресою: АДРЕСА_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 454 гривень 00 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 454 гривень 00 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Л.О.Бистрова