Вирок № 103109480, 09.02.2022, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

09.02.2022 Справа №: 518/1504/21 Провадження № 1-кп/518/9/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,

за участю прокурора Йовбака І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Крамаренка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ширяєве кримінальне провадження № 12021162260000329 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макарове, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На початку березня місяця 2021 року, мешканець АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, запропонував своєму неповнолітньому сину, якому ще не виповнилося 18 років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , викрасти з МТФ ТОВ «Агрофірма Мар`янівське» теля, тим самим схиливши його до кримінально караного діяння.

Після чого на початку березня місяця 2021 року в темну пору доби, ОСОБА_1 , діючи умисно за попередньою змовою зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 , з метою особистої наживи, керуючись корисливими мотивами направленими на заволодіння чужого майна, проникли на територію МТФ ТОВ «Агрофірма Мар`янівське», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де підійшли до приміщення корпусу № 5, у якому утримувалася велика рогата худоба. Помітивши, що вхідні двері замкнуто на металевий гачок, ОСОБА_1 , зняв його з петлі та відчинив вхідні двері, через які вони разом з ОСОБА_2 проникли до приміщення корпусу № 5. Перебуваючи у вище вказаному приміщенні ОСОБА_2 , спільно з ОСОБА_1 , вибрали серед утриманої там худоби /теля породи «Червона степова корова» вагою 72 кг., вартістю 2 522 гривні 88 копійок, яке забрали з собою, а саме вивели його з приміщення корпусу та з місця скоєння злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Тим самим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми умисними діями спричинили ТОВ «Агрофірма Марянівське» матеріальну шкоду на загальну суму 2 522 гривні 88 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані органом досудового розслідування, шкодує за вчинене.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), крадіжка вчинена за по передньою змовою групою осіб, крадіжка поєднана з проникненням у інше приміщення, та за ч. 2 ст. 304 КК України, як втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність батьком.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлені, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом також не встановлені.

Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_1 орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Таким чином, при визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх характер та наслідки, особу обвинуваченого ОСОБА_1 ; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень а саме: їх класифікацію за ступенем тяжкості, передбачену ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 304 КК України, вважаючи, що таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки та покарання за ч. 2 ст. 304 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень суд визначає ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк чотири роки, яке вважає таким, що відповідає особі цього обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

Одночасно суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, із покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України, таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 304 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя М. Тарасенко