Ухвала суду № 103109155, 11.02.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2333/22

Провадження №2/523/2834/22

У Х В А Л А

"11" лютого 2022 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Мурманова І.М., розглянувши матеріли цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ: 41405290, місце знаходження: м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, буд. 36Г) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про скасування арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначила, що під час здійснення перевірки щодо продажу квартири, що належить їй на праві власності, було виявлено наявність арештів накладених Першим Суворовським ВДВС. Позивач зазначає, що листом Першого Суворовського ВДВС від 07.02.2022 року їй було відмовлено у скасуванні арешту, та роз`яснено, що в провадженні виконавчої служби дійсно перебували виконавчі провадження по виконанню судового наказу виданого Суворовським районним судом м. Одеси у справі 2-н-1254/10 від 16.02.2011 року. Позивач зазначає, що борг за виконавчими провадженнями нею було сплачено та відповідно провадження були закриті. Згідно листа Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) позивачу роз`яснено, що виконавчі провадження завершені, у зв`язку з цим роз`яснено право на звернення до суду із заявою про звільнення майна з під арешту. На підставі викладеного позивач просить зняти арешт з нерухомого майна у зв`язку із закриттям виконавчих проваджень.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами та предметом позовних вимог, суддя дійшов висновку щодо відсутність підстав у відкритті провадження з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що провадження за виконавчими листами закриті, а відтак, єдиним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про зняття арешту.

Судом встановлено, що в провадженні Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби перебували на примусовому виконанні виконавчі провадження за судовим наказом № 2-1254/10 від 16.02.2011 року ВП № 30406456 про стягнення з боржника на користь КП ЖКС «Північний» грошової суми в розмірі: 1 826 грн., та ВП № 29411009 про стягнення за судовим наказом на користь держави грошової суми в розмірі: 30 грн.

Згідно листа Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчі провадження завершені на підставі п.8 ст. 49 та п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Та відповідно до даного листа виконавчі провадження знищені в порядку ЗУ «Про виконавче провадження».

Також, судом встановлено, що позивач зверталась до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою про зняття арешту. Однак, листом Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.02.2022 № 9476 позивачу було відмовлено у знятті арешту, у зв`язку з чим позивач звернулась з даною позовною заявою до Суворовського районного суду м. Одеси.

Безумовно, гарантією дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого провадження насамперед є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця у межах виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних та приватних виконавців визначено як Законом України «Про виконавче провадження», так і відповідними положеннями процесуальних кодексів, які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.

Основним елементом, який впливає на визначення підсудності справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, є виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження (виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Як було роз`яснено в пункті 5 Постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти позов в порядку цивільного судочинства, оскільки законом для нього встановлений інший порядок вирішення цього питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК (в редакції 2003р.).

Таким чином, зняття арешту з майна, не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, який слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Тобто, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.

Згідно з п. 1 ч. 1ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а відтак, у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.186,260,261448,ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про скасування арешту з нерухомого майна – відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку, передбаченому Розділом VІІ ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення повної ухвали суду.

Суддя: