Ухвала суду № 103107523, 11.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2530/22

Провадження № 2-з/522/111/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни про забезпечення позову по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Мікромегас», Державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна, Приватний нотаріус Одеського міського округу Токарська Тетяна Валентинівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про скасування іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Мікромегас», Державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна, Приватний нотаріус Одеського міського округу Токарська Тетяна Валентинівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про скасування іпотеки.

До суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Нікітіної Г.Е. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь-яким особам та суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 єдиним інвестором квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим, позивачу стало відомо, що на підставі підробних документів за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказану квартиру. У подальшому, достовірно знаючи про підроблені документи та незаконну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір позики та договір іпотеки. 13.10.2021 право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 . У позивача наявні обґрунтовані побоювання, що під час судового провадження ОСОБА_2 , який вже прибігав до незаконних дій щодо реєстрації/перереєстрації спірної квартири разом з ОСОБА_3 , власником квартири, можуть здійснити продаж, міну або дарування квартири АДРЕСА_1 . Невжиття заходів забезпечення позву може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що створює загрозу для захисту порушених прав та інтересів позивача.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Предметом спору у даній справі є об`єкт нерухомого майна, право власності на який наразі зареєстроване за ОСОБА_3 ; предметом позову є вимоги про скасування рішень Державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А.В. та Приватного нотаріуса Одеського міського округу Токарської Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування договору іпотеки.

З урахуванням положень ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач ОСОБА_3 , якому згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, у разі невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, може у будь-який час розпорядитися своїм майном шляхом його відчуження на користь інших осіб. При цьому, у разі відчуження під час розгляду даної справи квартири його право власності буде припинено в силу закону на підставі ч. 1 ст. 346 ЦК України, такі відомості підлягатимуть внесенню до Державного реєстру речових прав в силу вимог ст. 26 Закону, що матиме наслідком унеможливлення відновлення прав позивача, на захист яких подано цей позов, у разі висновку про наявність підстав для такого захисту, та потребуватиме необхідності подання аналогічного позову до нового власника.

Отже, заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії стосується предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідає вимозі адекватності заходів забезпечення. Крім того, вимога позивача про заборону проведення реєстраційних дій є співмірним заходом забезпечення позову.

Також суд зазначає, що у даному випадку заборона вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомості, по суті спрямована на збереження існуючого наразі стану речей, відтак такий захід є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Така заборона має логічний зв`язок з предметом заявлених позовних вимог і такий захід може забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, такий захід забезпечення позову відповідає приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співмірним із заявленими вимогами, за наявності передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Разом з тим, відсутні обґрунтовані підстави для застосування забезпечення позову у вигляді арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.149-154,157 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Примірник ухвали про забезпечення позову для виконання надіслати Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6).

Копію ухвали направити іншим учасникам справи до відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Ю.І.Ковтун