Рішення № 103106280, 27.01.2022, Миколаївський районний суд Одеської області

Справа№ 508/363/21

Провадження№2/508/9/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.22 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Банташ Д.С.,

при секретарі с/з -Мазарак Н.А.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Павлової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному провадженні в залі суду в с.м.т. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області,

встановив:

Виклад позиції позивача, відповідача і третьої особи.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

31 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Павлову Г.М., звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з зазначеним вище позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням ХІІІ сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 року йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га для організації селянського (фермерського) господарства. На підставі зазначеного рішення 01 квітня 1993 року він отримав Державний акт на право приватної власності на землю, який було зареєстровано в Книзі реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 138. В 2020 році земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і 18 лютого 2020 року відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було зареєстровано ділянку з кадастровим номером 5123555100:01:001:0351, площею 8,17 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада (за межами населеного пункту), форма власності - приватна, документ що посвідчує право - Державний акт на право приватної власності на землю від 01.04.1993 року б/н. Зазначав, що в травні місяці 2021 року, як відповідач по цивільній справі № 508/178/21 за позовом ОСОБА_2 до нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Миколаївська селищна рада Миколаївського району Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права приватної власності на земельну ділянку, він отримав позову заяву разом з матеріалами доданими до неї. Разом з іншими документами було наявне рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради від 23.09.1998 року «Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства», яким на підставі ст.ст. 27,29 Земельного кодексу України, Миколаївська селищна рада задовольнила прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинило право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і постійне користування 13,00 га ріллі наданою йому із земель запасу розташованих на території Миколаївської селищної ради. Вилучену земельну ділянку площею 21,21 га ріллі перенесено до земель запасу Миколаївської селищної ради.

Зазначав, що оскаржуване рішення порушує його права як власника земельної ділянки, а також, що воно прийняте в порушення норм діючого на той момент Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), оскільки своєї особистої згоди на вилучення у нього земельної ділянки він не надавав.

В обґрунтування клопотання про поновлення йому строку на звернення в суд з даним позовом, зазначав, що він не знав про існування оскаржуваного рішення. Вказував, що з 1993 року постійно і відкрито користується зазначеною вище земельною ділянкою, а про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише в травні 2021 року, коли ним було отримано позовну заяву разом з додатками у справі № 508/178/21 за позовом ОСОБА_2 до нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Миколаївська селищна рада Миколаївського району Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права приватної власності на земельну ділянку.

Просив визнати незаконним та скасувати рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 вересня 1998 року про припинення права приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і постійне користування 13,00 га ріллі наданих ОСОБА_1 із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради. (а.с. 2-7) також просив поновити йому строк на звернення в суд з даним позовом. (а.с. 95-97)

Відповідач по справі, Миколаївська селищна рада Березівського району Одеської області, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , через свого представника, адвоката Хомиця С.О., надав пояснення щодо позову. Зазначав, що позивач звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 23.09.1998 року порушив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того, зазначав, що оскаржуване рішення прийняте селищною радою в межах повноважень і на підставі діючого на той мент Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, а позивач в свою чергу, в порушення вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не спростував відповідними доказами факт існування його особистої заяви про добровільну відмову від земельної ділянки та яка була підставою оскаржуваного рішення. Вказував, що у розумінні ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування України» (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення), підписане секретарем селищної ради оскаржуване рішення є чинним, та таким, що відповідає вимогам законодавства, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення припинено повноваження селищного голови та призначено день позачергових виборів. З зазначених підстав просив відмовити у задоволенні позову. (а.с. 64-93)

Рух справи в суді. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 03 червня 2021 року зазначена справа була прийнята до свого провадження. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. (а.с. 22).

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 . (а.с. 35)

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 113)

Згідно ухвали суду від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 127)

Згідно ухвали Миколаївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року залучено правонаступника відповідача Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області – Миколаївську селищну раду Березівського району Одеської області. (а.с. 158)

Зупинення і поновлення провадження у справі судом не здійснювалося.

Позивач і його представник, адвокат Павлова Г.М., у судовому засіданні яке відбулося 27 січня 2022 року, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд про їх задоволення з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від селищного голови надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши позивача і його представника, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з Рішення сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 року і додатку до зазначеного рішення, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га для ведення селянського (фермерського) господарства. (копія архівного витягу а.с. 11)

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю б/н , виданого 01 квітня 1993 року Миколаївською селищною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 138, вбачається, що на підставі рішення ХІІІ сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради від 23 березня 1993 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га в межах згідно планом. Земельна ділянка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів. Земельну ділянку передано для організації селянського (фермерського) господарства. (а.с.14) Оригінал зазначеного Державного акту на право приватної власності на землю було досліджено в судовому засіданні.

Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5113785282020 від 18.02.2020 року: з розділу «Загальні відомості про земельну ділянку»: кадастровий номер земельної ділянки - 5123555100:01:001:0351; місце розташування – Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада (за межами населеного пункту); цільове призначення – 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства; форма власності – приватна власність; площа земельної ділянки, гектарів – 8.1700; з розділу «Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки»: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки – технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 27.01.2020, ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; дата державного реєстрації земельної ділянки – 18.02.2020 року; з розділу «Відомості про право власності/право постійного користування»: вид права – право власності; прізвище, ім`я та по батькові – ОСОБА_1 ; документ, який є підставою для виникнення права – Рішення органу місцевого самоврядування Рішення ХІІІ сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради народних депутатів Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області 23.03.1993 б/н; документ, що посвідчує право - державний акт від 01.04.1993 Б/о. (а.с. 15-17)

Згідно копії архівного витягу рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради Народних депутатів від 23.09.1998 року «Про припинення право користування земельною ділянкою головою селянського (фермерського) господарства», вбачається, що розглянувши заяву голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про добровільну відмову від земельної ділянки площею 21.21 га ріллі, наданою йому для ведення селянського (фермерського) господарства, з них в приватну власність 8,21 га та постійне користування 13.00 га на підставі ст. 27, 29 Земельного кодексу України, Миколаївська селищна рада вирішила: задовольнити прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинити право приватної власності на земельну ділянку площею 8.21 га і постійне користування 13.00 га ріллі наданою йому із земель запасу розташований на території Миколаївської селищної ради. (п. 1 рішення) Вилучену земельну ділянку площею 21.21. га ріллі перенести до земель запасу Миколаївської селищної ради. (п. 2 рішення) (а.с. 12)

Як вбачається з копії відповіді Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2021 року за № 48/113-21, наданої на адвокатський запит ОСОБА_3 , відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру 18.02.2020 року відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123555100:01:001:0351, площею 8,17 га , яка розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада(за межами населеного пункту). Земельну ділянку зареєстровано на підставі технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно наявних у відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 21.12.2012 р. за ОСОБА_1 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю за № 138 від 02.04.1993 року. Записи про вилучення земельної ділянки в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів відсутні. Також в державному фонді документації із землеустрою наявний проект землеустрою «Проект відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області» відповідно до якого ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у власність. Додатково зазначено, що згідно наявних у відділі відомостей станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю за № 58 від 16.09.1999 року площе. 8,21 га. (а.с. 13)

Згідно копії архівного витягу рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради Народних депутатів від 23.09.1998 року «Про заяву гр. ОСОБА_2 про виділення йому земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства», вбачається, що Миколаївська селищна рада народних депутатів вирішила дати згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 21.21. га ріллі – із них 8.21 га в приватну власність і 13.00 га постійне користування, із земель запасу розташованих на території Миколаївської селищної ради (пункт 1 рішення). Землевпоряднику селищної ради внести необхідні зміни в земельно-обліковій документації (п. 2 рішення). (а.с. 73)

Згідно копії архівного витягу рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Одеської області від 30.06.1999 року «Про проект відводу та надання земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – жителям смт. Миколаївка», вбачається, що Миколаївська районна рада вирішила затвердити проекти відводу земельних ділянок загальною площею 68.65 га … і надати її громадянам для ведення селянських/фермерських господарств: ОСОБА_2 , загальною площею21.21 га ріллі, в тому числі 8.21 га в приватну власність та 13.00 га в постійне користування… (пункт 1 рішення). (а.с. 78)

Як вбачається з копії Державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 068085, виданого 16 вересня 1999 року Миколаївською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 58, вбачається, що на підставі рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 30.06.1999 року за № 54 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га в межах згідно планом. Земельна ділянка розташована на території Миколаївської районної ради. Земельну ділянку передано для ведення селянського (фермерського) господарства. (а.с.79)

Згідно довідки Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 01.09.2021 року за № 02/02-16/1556, вбачається, що у власності ОСОБА_1 з 1993 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 02.04.1993 № 138, перебуває земельна ділянка площею 8,21 га, яка обробляється та використовується відповідно до екологічних норм та правил. (а.с. 98)

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних принципів судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

На час розгляду питання про виділення ОСОБА_1 у власність і користування земельних ділянок, а також припинення права власності і постійного користування земельними ділянками (рішення селищної ради від 23.09.1998 року) діяв Земельний Кодекс України від 18.12.1990 року, який втратив чинність з 01.01.2002 року.

Згідно з ст. 3 Земельного Кодексу України 1990 року, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. (частина 1) Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. (частина 2) Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. (частина 3)

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 6 Земельного Кодексу України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

За нормами ст.ст. 4, 7 Земельного Кодексу України 1990 року, землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватись в колективну або приватну власність і надаватись у користування.

Статтями 17, 18 Земельного Кодексу України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Земельного Кодексу України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного Кодексу України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Таким чином, у Земельному Кодексі України 1990 року законодавець визначив, що право власності на земельну ділянку виникає лише після обов`язкового настання двох умов: 1) встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі і 2) одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 Рішенням сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га для ведення селянського (фермерського) господарства. (копія архівного витягу а.с. 11)

На підставі зазначеного рішення, позивач 01 квітня 1993 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю б/н площею 8.21 га для організації селянського (фермерського) господарства, який було зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 138. (а.с.14)

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року за № 28 (яка була чинною на час видачі Державного акта позивачу) встановлено порядок видачі і реєстрації державних актів, за яким: державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно: - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2 Інструкції.

Таким чином, позивач згідно чинного на той момент законодавства, у встановлений законом спосіб і порядок, отримав у власність зазначену вище земельну ділянку, що було оформлено відповідним державним актом на право приватної власності на землю і проведено його реєстрацію.

Главою 3 «Припинення і перехід права на землю» Земельного Кодексу України 1990 року було встановлено порядок і підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою. (ст.ст. 27-30)

Згідно ст. 27 Земельного Кодексу України 1990 року, встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. (частина 1) Пункт 5 частини першої цієї статті не поширюється на право користування землею громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, протягом трьох років з часу надання земельної ділянки. (частина 2) Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. (частина 3) Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі.(частина 4) Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.(частина 5) Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку. (частина 6) Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.(частина 7)

Статтею 28 Земельного Кодексу України 1990 року, встановлено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.(частина 1) Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. (частина 2) Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку. (частина 3)

Згідно ст. 29 Земельного Кодексу України 1990 року, визначено, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. (частина 1) У разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання або способами, що призводять до зниження родючості грунтів і забруднення, систематичного невнесення платежів за землю органи державного контролю за використанням і охороною земель або фінансові органи письмово попереджають власників землі і землекористувачів про необхідність усунення цих порушень у місячний строк. (частина 2) Якщо порушення за цей час не будуть усунуті, на винних накладається адміністративне стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не будуть усунуті, вказані органи передають відповідній місцевій Раді народних депутатів або власнику землі, який надав земельну ділянку в користування, акт і свій висновок про необхідність припинення права на земельну ділянку. (частина3) Місцеві Ради народних депутатів на підставі одержаних матеріалів через уповноважені ними органи звертаються з позовом до суду, арбітражного суду про припинення права власності на земельну ділянку. (частина 4)

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9 частини 1 ст. 9 Земельного Кодексу України 1990 року, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить крім іншого припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 23.09.1998 року, підставою зазначеного рішення було розгляд заяви голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про добровільну відмову від земельної ділянки площею 21.21. га ріллі, наданою йому для ведення селянського (фермерського) господарства, із них в приватну власність 8.21 га та постійне користування 13.00 га з посиланням на статті 27 і 29 Земельного кодексу України. (а.с. 12)

Згідно відповіді архівного відділу Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 20 вересня 2021 року за № 16, наданого на виконання ухвали Миколаївського районного суду від 09 вересня 2021 року про витребування доказів, вбачається, що заява ОСОБА_1 про добровільну відмову від земельної ділянки як і будь-які інші додатки в рішенні Миколаївської селищної Ради народних депутатів ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 23.09.1998 року «Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства» – відсутні. (а.с. 125)

Факт добровільної відмови ОСОБА_1 від земельних ділянок в судовому засіданні не встановлено. Відповідач не надав суду будь-які підтверджуючі факти, які б свідчили про наявність письмової чи усної заяви ОСОБА_1 про припинення права приватної власності і постійного користування земельною ділянкою.

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 року за № 2768-ІІІ, відповідно у п. 7 Перехідних положень (Розділ X) якого громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У ст. 152 Земельного Кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом ч.ч. 2 та 3 цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданої органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим в його здійсненні.

У відповідності до ст. 325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що прийняте рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області «Про припинення право користування землею головою селянського (фермерського) господарства» від 23.09.1998 року є незаконним і підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на невідповідність вимогам законодавства та визначеній законом компетенції секретаря селищної ради на підпис оскаржуваного рішення, як додаткової підстави визнання оскаржуваного рішення незаконним і його скасування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення, тобто 23.09.1998 року) протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та дев`ятою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення), секретар сільської, селищної, міської ради веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону.

Відповідно до листа Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 03.08.2021 р. № 02/02-16/1333 вбачається, що 11.08.1998 р. проведено II сесію Миколаївської селищної ради XXIII скликання, на якій рішенням № 13 достроково припинено повноваження селищного голови ОСОБА_8 та призначено день позачергових виборів. (а.с. 83)

Отже, враховуючи ту обставину, що повноваження селищного голови на момент винесення рішення були припинені, а прийняте рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області ІІІ сесії XXIII скликання від 23.09.1998 року з цих підстав підписувалося секретарем селищної ради, тому посилання позивача на ці обставини не заслуговують на увагу і не є додатковою підставою визнання оскаржуваного рішення незаконним.

Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 через свого представника адвоката Хомиця С.О., скориставшись своїм право на подачу письмових пояснень, просив крім іншого застосувати строки позовної давності. (а.с. 64-70)

Позивач у свою чергу, через свого представника адвоката Павлову Г.М., заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав (а.с. 96-97). В обґрунтування клопотання зазначав, що він не знав про існування оскаржуваного рішення. Вказував, що з 1993 року постійно і відкрито користується зазначеною вище земельною ділянкою, а про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише в травні 2021 року, коли ним було отримано позовну заяву разом з додатками у справі № 508/178/21 за позовом ОСОБА_2 до нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Миколаївська селищна рада Миколаївського району Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права приватної власності на земельну ділянку (справа № 508/178/21).

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (пункт 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України 2003 року).

Виходячи із встановлених судом обставин, перебіг позовної давності почався з моменту прийняття оскаржуваного рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області «Про припинення право користування землею головою селянського (фермерського) господарства» від 23.09.1998 року.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі – ЦК Української РСР), чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Результат порівняльного аналізу термінів «довідалася» та «могла довідатися», що містяться в статті 76 ЦК Української РСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом встановлено, що позивачем на підставі рішення ХІІІ сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради народних депутатів Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області 23.03.1993 б/н і державного акту на право приватної власності на землю 01.04.1993 Б/н. було здійснено державну реєстрацію належної йому земельної ділянки 18 лютого 2020 року, а до цього виготовлено документацію із землеустрою і присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 5123555100:01:001:0351, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5113785282020 від 18.02.2020 року. (а.с. 15-17)

Як вбачається з копії відповіді Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2021 року за № 48/113-21, записи про вилучення земельної ділянки в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів відсутні. (а.с. 13)

Згідно довідки Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 01.09.2021 року за № 02/02-16/1556, зазначено, що у власності ОСОБА_1 з 1993 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 02.04.1993 № 138, перебуває земельна ділянка площею 8,21 га, яка обробляється та використовується відповідно до екологічних норм та правил. (а.с. 98)

Таким чином, можна зробити висновок, що позивач починаючи з 1993 року постійно і відкрито користується земельною ділянкою, а про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише в травні 2021 року, коли ним було отримано позовну заяву разом з додатками у справі № 508/178/21.

Враховуючи наведене вище, суд визнає поважними причинами пропуску позовної давності у спорі і вважає за необхідне поновити строк на подання позову за захистом цивільних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення в суд з даним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області «Про припинення право користування землею головою селянського (фермерського) господарства» від 23.09.1998 року, яким припинено право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і постійне користування 13,00 га ріллі наданою ОСОБА_1 із земель запасу розташованих на території Миколаївської селищної ради.

Стягнути з Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380146, адреса: 67000, Одеська область, Березівський район, смт. Миколаївка, вул. Незалежності, 71) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн., що складаються з судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2022 року.

Суддя Д.С. Банташ