Ухвала суду № 103104358, 04.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4642/22

Провадження № 1-кс/947/1639/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Рашевського В.В., захисника підозрюваного – адвоката Шуляка Р.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Іваннікова Є.В., погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Рашевським В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42022164010000012 від 25.01.2022 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове Місто, Сторосамбірського району, Львівської області, з вищою освітою, не одруженого, працюючого начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у військовому званні старший лейтенант, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України наказом начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 08-ОС від 14.01.2022.

Крім того, наказом начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 05-ОС від 11.01.2022 ОСОБА_2 призначений на посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у ЗС України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції і беруть безпосередню участь зокрема у нагляді і контролі за виконанням законів, у зв`язку із чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є працівниками правоохоронного органу.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на вказаній посаді, ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції та законів України, знати та виконувати службові обов`язки, які визначаються статутами Збройних Сил України, відповідними положеннями та інструкціями, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі – Закон) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Згідно ст. 1 Закону на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п. 1, 3, 6, 12, 13, 14, 15 ст. 20 Закону органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:

- розташовувати прикордонні наряди, пересуватися під час виконання службових обов`язків на будь-яких ділянках місцевості, перебувати на земельних ділянках, у житлових та інших приміщеннях громадян за їх згодою або без їх згоди у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, з повідомленням про це протягом двадцяти чотирьох годин прокурора, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності з повідомленням про це їх адміністрації;

- перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати;

- самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби - і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів;

- вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України;

- у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів;

- здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі;

- здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини

Так, положенням «Про прикордонний режим», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 № 1147, встановлюється система режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки і в пунктах базування (далі - об`єкти базування) маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді (водний мотоцикл, водний велосипед, моторний гідродельтаплан, дошки для занять різними видами серфінгу тощо), основні характеристики яких не перевищують параметрів, установлених для таких засобів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями, буєрів, а також апаратів, що використовуються для підводного плавання (далі - маломірні судна, інші плавзасоби), а також в місцях базування – суден флоту рибної промисловості, їх плавання і пересування у територіальному морі та внутрішніх водах України.

Згідно з посадовою інструкцією начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанту ОСОБА_2 (далі - Інструкція), начальник відділення інспекторів прикордонної служби відповдає за :

- охорону визначеної ділянки;

- організацію та результати оперативно-службової діяльності відділення.

Відповідно до вказаної Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби зобов`язаний:

- організовувати оперативно-службову діяльність на ділянці відділення відповідного визначених завдань;

- володіти обстановкою на ділянці відповідальності та вчасно реагувати на її зміни, приймати рішення, визначати завдання підлеглим та вимагати їх неухильного виконання, постійно здійснювати управління відділенням та керувати його оперативно-службовою діяльністю службовою;

- знати тактику дій правопорушників та організовувати запобігання правопорушенням, протидії які законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби;

Відповідно до вказаної Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби має право:

- віддавати накази й визначати завдання з усіх питань оперативно-службової діяльності підпорядкованому особовому складу;

- визначати порядок виконання завдань відділенням в межах наданих повноважень.

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та будучі обізнаним з вимогами вищевказаних нормативно-правових актів в силу займаємої посади, володіючи інформацією про коло службових обов`язків начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, у не встановлений у ході досудового розслідування час ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_3 , жителем с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області.

У подальшому в невстановлений у ході досудового розслідування час у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел на надання неправомірної вигоди начальнику відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанту ОСОБА_2 , який згідно з його посадовими обов`язками відповідальний за охорону ділянки державного кордону України в с. Лучинське Роздільнянського району Одеської області.

Так, 22.01.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_2 повідомив, що у нього виник стійкий контакт з місцевим жителем ОСОБА_3 , який здійснює переміщення тютюнових виробів через державний кордон України у с. Лучинське Роздільнянського району Одеської області, де раніше працював ОСОБА_1 , після чого він повідомив ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 може надавати йому неправомірну вигоду за переміщення тютюнових виробів через державний кордон України.

Розуміючи, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протиправні, 25.01.2022 з відповідною заявою ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів.

У подальшому 01.02.2022 приблизно о 18 годині 30 хвилин до домоволодіння, де проживає ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 на автомобілі прибули ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які запросили ОСОБА_2 до їх автомобіля та виїхали до поля неподалік будинку, перебуваючи там ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 повідомив, що він може надавати ОСОБА_2 неправомірну вигоду за переміщення тютюнових виробів через державний кордон України, яке має відбутися в ніч з 01.02.2022 на 02.02.2022 у с. Лучинське Роздільнянського району Одеської області, також ОСОБА_3 самостійно виказав ОСОБА_2 пропозицію про надання йому грошових коштів у сумі 10 доларів США за одну коробку переміщених тютюнових виробів через державний кордон України, усього зі слів ОСОБА_3 має бути переміщено 20 коробок з тютюновими виробами.

Крім того в ході розмови, реалізуючи попередньо узгоджений план по наданню неправомірної вигоди службовій особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 узгодили, що передача грошових коштів у сумі 200 доларів США буде здійснюватися ОСОБА_1 .

Також у розмові, ОСОБА_3 висловив, які саме дії має вчинити ОСОБА_2 , віднесених до його службових обов`язків для успішного переміщення тютюнових виробів через державний кордон України у порушення правил переміщення. Так, ОСОБА_2 мав забрати підлеглу йому службову особу з наглядової вежі, яка перебуває у зоні візуального спостереження за ділянкою державного кордону України, де планувалося переміщення тютюнових виробів через державний кордон України.

У подальшому в період приблизно з 01 години 00 хвилин до 02 години 00 хвилин 02.02.2022 у с. Лучинське Роздільнянського району Одеської області, реалізуючи попередньо узгоджені домовленості на земельній ділянці без номеру відбулося переміщення тютюнових виробів через державний кордон України в якому приймали учать ОСОБА_3 та дві невстановлені в ході досудового розслідування особи, усього було переміщено 20 коробок з тютюновими виробами, які ОСОБА_3 вивіз у невстановленому в ході досудового розслідування місце.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища ОСОБА_1 02.02.2022 приблизно о 17 годині 15 хвилин зателефонував на мобільний номер телефону ОСОБА_2 та повідомив про необхідність зустрічі.

Так, приблизно о 17 годині 30 хвилин 02.02.2022 біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , старший лейтенант ОСОБА_1 надав, а начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенант ОСОБА_2 отримав неправомірну вигоду у розмірі 200 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.02.2022 складає 5680,00 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. за невжиття заходів щодо охорони державного кордону під час переміщення товарів поза прикордонним контролем, що відбувалося близько 02 години 00 хвилин 02.02.2022 в зоні діяльності відділення інспекторів прикордонної служби «Лучинське» (тип Б) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України у с. Лучинське Роздільнянського району Одеської області.

Після надання неправомірної вигоди у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 безпосередньо вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка вчинила злочин його затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.

03.02.2022 ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні вищезазначеного злочину.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків визначених:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від чотирьох до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, саме по собі покарання, яке загрожує

ОСОБА_1 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає АДРЕСА_1 , тобто за межами м. Одеси, що може надати йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування, або суду.

Також слід зауважити, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби здійснював охорону державного кордону України, а тому останній обізнаний щодо локацій місць де є можливість здійснити виїзд за межі України, а отже є обґрунтовані підстави вважати, що він може здійснити виїзд за межі країни з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України – знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, враховуючи те, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем тимчасового мешкання ОСОБА_3 , було вилучено цигарки без фільтру з написом «Ritm» на яких наявна марка акцизного податку іноземної держави «REPUBLICA MOLDOVA» у кількості 2 249 пачок, таким чином достатні підстави вважати, що протиправні дії мають системний характер, і у разі наявності інших речей і документів, підозрюваний, перебуваючи на волі здійснить спробу їх знищення, схову, спотворення з метою неможливості їх вивчення органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Також, враховуючи те, що органами досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження також досліджується факт вчинення ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, є підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може знищити, сховати або спотворити документи, які підтверджують факт незаконного переміщення через кордон України без належного митного оформлення підакцизних товарів.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України — незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_1 з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків які є військовослужбовцями та з числа цивільних осіб, що мешкають на прикордонній території, зокрема на тих, які були очевидцями події, в тому числі шляхом використання зв`язків в Державній прикордонній службі України, погроз, залякування, створення перешкод в переміщенні через державний кордон, тощо, щоб ті надавали показання на його користь. Слід зауважити, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку із покладеними на нього обов`язками військової служби, має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства.

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу з метою уникнення від кримінальної відповідальності;

- п. 5 ч. 2 ст. 177 КПК України – продовжувати вчинювати сою злочинну діяльність, зокрема продовжити сприяти незаконному переміщенню через кордон України без належного митного оформлення підакцизних товарів з метою їх подальшої реалізації на території Одеської області, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, щодо тиску на учасників провадження. Зокрема, у рамках кримінального провадження № 42022164010000012 від 25.01.2022 в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування також за фактом причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Сторона обвинувачення також просить визначити заставу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 215 690 (один мільйон двісті п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень, оскільки ОСОБА_1 має достатні грошові кошти та декілька об`єктів нерухомості.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив визначити заставу у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказавши, що підозрюваний визнає вину, співпрацює зі слідством, у скоєному розкаюється.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 03.02.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 25.01.2022 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.02.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 02.02.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 02.02.2022 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 02.02.2022 року, протоколами обшуку від 02.02.2022 року, протоколом добровільної видачі речей та документів від 02.02.2022 року, , та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні сторона обвинувачення вказує на ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення; продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Так, при вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, яке поєднане з наданням неправомірної вигоди, службовій особі, його суспільно-небезпечний характер, у зв`язку з чим, існує ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 займає посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Степанівка» 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що вказує на те, що останній має певний авторитет та вплив серед працівників вказаного відділення, а також, який надає йому доступ до службових кабінетів, відповідної документації, та електронних носіїв інформації, які в свою чергу, можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження, у зв`язку з чим, існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого знищення підозрюваним важливих для даного кримінального провадження речей та документів, які можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження.

Оскільки в рамках даного кримінального провадження наявні особи свідків, на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Наведені обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_1 дій, направлених на незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_1 активні дії щодо впливу на свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки жоден зі свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що у клопотанні необґрунтовано та не зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на свідків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного в ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.2. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить визначити заставу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 215 690 (один мільйон двісті п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Слідчий суддя зазначає, що у клопотанні сторони обвинувачення не наведено жодної підстави в обґрунтування визначення застави у розмірі чотириста дев`яносто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, до матеріалів клопотання не було долучено документів на підтвердження майнового стану підозрюваного.

При вирішенні питання щодо визначення розміру застави слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини кримінального провадження, характеризуючи підозрюваного матеріали, беручи до уваги встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід визначити розмір застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, який на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі вищевикладеного, вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Іваннікова Є.В., погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Рашевським В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42022164010000012 від 25.01.2022 року – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Південного територіального управління Військової служби правопорядку у ЗС України (м. Одеса, вул. Армійська, 10а), строком на 60 (шістдесят) днів, до 02.04.2022 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 02.04.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.