Ухвала суду № 103104245, 08.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4642/22

Провадження № 1-кс/947/1675/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022164010000012 від 25.01.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022164010000012 від 25.01.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 369 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що приблизно о 17 годині 30 хвилин 02.02.2022 біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , старший лейтенант ОСОБА_5 надав, а начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенант ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду у розмірі 200 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.02.2022 складає 5680,00 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. за невжиття заходів щодо охорони державного кордону під час переміщення товарів поза прикордонним контролем, що відбувалося близько 02 години 00 хвилин 02.02.2022 в зоні діяльності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_2 .

Після надання неправомірної вигоди у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 безпосередньо вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка вчинила злочин його затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.

В ході затримання ОСОБА_5 добровільно видав наявні у нього з собою речі, а саме:

- Мобільний телефон Readms 5 Plus IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 у чохді чорно-червоного кольору зі встановленими сім-картами мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 та «Лайфселл» НОМЕР_5 , який був поміщений та опечатаний в сейф-пакет № S2039635.

Того ж дня вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, вказані речі підтверджують факти і обставини встановлені в ході досудового розслідування, а саме надання неправомірної вигоди, службовій особі, яка займає відповідальне становище вчинене за попередньою змовою групою осіб, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища до вчинення кого причетна службова особа ДПСУ.

2. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ст. ст. 107, 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

2.1.Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2.2. Правова підстава та мета арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42022164010000012 від 25.01.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 204 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.02.2022 року, того ж дня, в ході затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, останній добровільно видав наявні у нього мобільний телефон Readms 5 Plus IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 у чохді чорно-червоного кольору зі встановленими сім-картами мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 та «Лайфселл» НОМЕР_5 , який був поміщений та опечатаний в сейф-пакет № S2039635.

Вилучені речі мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вилучені речі можуть містити відомості про вчинення зазначеного кримінального правопорушення, містять інформацію у тому числі про можливі інші епізоди аналогічних злочинів і підлягають детальному аналізу, а також необхідне проведення експертних досліджень та збереження речових доказів.

Мобільний телефон можу містити в собі відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, та в рамках вказаного кримінального провадження необхідне проведення його дослідження за участю спеціалістів.

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучені речі і документи, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені предмети, перелік яких міститься у клопотанні, є знаряддям та об`єктом протиправних дій, можливо зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення виявити які вдасться лише за допомогою проведення додаткових слідчих дій, а також містять в собі відомості щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення та законності перебування таких речей у власника майна.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання предметів речовими доказами у кримінальному провадженні від 02.02.2022 року, відповідно до якої вилучені речі, перелік яких міститься у клопотанні, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів якими є вищезазначені речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

2.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.

При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі, з забороною розпорядження, відчуження а користування.

2.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

2.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, проведення експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022164010000012 від 25.01.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 369 КК України задовольнити.

Накласти арешт, з забороною розпорядження, відчуження та користування на вилучені в ході затримання ОСОБА_5 речі, а саме: мобільний телефон Readms 5 Plus IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 у чохді чорно-червоного кольору зі встановленими сім-картами мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 та «Лайфселл» НОМЕР_5 , який був поміщений та опечатаний в сейф-пакет №S2039635.

Виконання ухвали покласти на слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1