Ухвала суду № 103103811, 07.02.2022, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 07.02.2022

Справа № 501/475/22

2/501/277/22

УХВАЛА

07 лютого 2022 суддя Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І., перевіривши виконання вимог статей 175-177 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК) по справі за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Державного агентства меліорації та рибного господарства України

2 Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»

предмет та підстави позову: про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За змістом цієї норми Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за вимогами, які випливають із трудових відносин, позивачі не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій справ: за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 позовні вимоги містять такі вимоги:

1) скасування наказу про припинення контракту та звільнення;

2) поновлення позивача на роботі;

3) зобов`язання виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - тільки у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таких чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви за вимогами про скасування наказу про припинення контракту та звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18.

Від зазначеного правового висновку ні об`єднані палати Верховного Суду, ні Велика Палата Верховного Суду не відступили.

Крім того, вимога позову про скасування наказу про припинення контракту та звільнення, повинна бути оплачена судовим збором на загальних підставах, якщо позивач не має інших, передбачених ст.5 Закону України "Про судовий збір", пільг.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - у розмірі 1% від ціни позову, але не менше ніж розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

У п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Щодо вимоги про зобов`язання виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, позовна заява не містить відомостей про розмір заробітної плати позивача, а також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

За таких обставин справа не може бути прийнята до провадження і позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, який потребує судового захисту, не є перешкодою в його доступі до правосуддя.

Слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Керуючись ч.1 ст.136, ч.1 ст.260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу, надавши позивачу строк для усунення недоліків в 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позов вважати неподаним та повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Іллічівського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко