Рішення № 103103548, 31.01.2022, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2410/14-ц

Провадження № 2/946/430/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Кріпакової К.Т.,

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 та представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Ізмаїльська міська рада Одеської області про поділ майна, виділ частки, припинення права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала та остаточно просила:

- провести реальний поділ незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами з ступенем готовності 100% за адресою: АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_1 частини згідно варіанту № 2 як для першої сторони по висновку судової будівельно - технічної експертизи № 081/2014 року від 31.10.2014 р, що складається з літ. «А» - житловий будинок в складі: 1/2 частки приміщення № 3 площею 11,7 кв.м, приміщення № 4 площею 15.2 кв.м., лiт. «Б» - літня кухня, лiт. «б» - веранда літньої кухні, лiт. «В» - вбиральня, літ. «Г». - сарай, лiт. «Ж» - навіс, літ. «Е» - сарай, що становить 41/100 частини недобудованого житлового будинку і надвірних споруд;

- визнати право власності на об`єкт незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, що складається з літ. «А» - житловий будинок в складі: 1/2 частки приміщення № 3 площею 11,7 кв.м, приміщення № 4 площею 15.2 кв.м., лiт. «Б» - літня кухня, лiт. «б» - веранда літньої кухні, лiт. «В» - вбиральня, літ. «Г». - сарай, лiт. «Ж» - навіс, літ. «Е» - сарай за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право часткової загальної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на об`єкт незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, що складаються з будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 Ѕ частку майнового права забудовника і зобов`язати ОСОБА_1 після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене майно;

- передати в користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 площею 248,5 кв.м., згідно рис. № 6 по варіанту № 2 як для першої сторони по висновку судової будівельно - технічної експертизи № 081/2014 від 31.10.2014 р за такими точкам від № 4 до № 5 - 10,24 м., від № 5 до № 6 - 1,0 м, від № 6 до № 7 - 4,88 м., від № 7 до № 8 – 20,24 м., від № 8 до № 10 – 4,16 м., від № 10 до № 11 – 5,59 м., від № 11 до № 12 – 31,46 м., від № 12 до № 13 – 0,97 м., від № 13 до № 4 – 3,50 м.,

- покласти перепланування недобудованого житлово будинку АДРЕСА_1 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 081/2014 від 31.10.2014 р. на ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в рівних частках, закласти дверний проріз між приміщеннями № 1 – передпокій та № 4 – житлова, встановити дверний проріз між приміщеннями № 3 – житлова та № 4 –житлова, встановити перегородку в приміщенні № 3 – житлова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 13.12.2011 року по справі № 2-4902/11 та ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2012 року по справі № 2-4902/11 було визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Ѕ частині кожному будівельних матеріалів, які були використані на будівництво житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , є незакінченим будівництвом з ступенем готовності 100%, використовується для проживання, а тому є можливим виділити в натуральному вираженні частку ОСОБА_1 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 081/2014 р. від 31.10.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі та пояснив, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2011 року та ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2012 року по справі № 2-4902/11 сторонами якої були ОСОБА_1 і ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Судом визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будівельні матеріали, які були використанні на будівництвом незакінченого будівництвом житлового будинку і надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 без визначення часток. В свою чергу, ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою і просить про реальний поділ незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з виділенням на праві власності ОСОБА_1 реальної частки на підставі висновку судового експерта, який визначає ступінь готовності незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами - 100%.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що станом на момент розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать на праві спільної часткової власності по Ѕ частині будівельних матеріалів, які були використані при будівництві житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Також зазначили, що звертаючись до суду з вищевказаним цивільним позовом, позивачка фактично просить суд змінити рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2011 року та ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2012 року по справі №2-4902/11. За вказаними судовими рішеннями було визнано за позивачем та відповідачем право власності на будівельні матеріали, які були використані на будівництво житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , натомість позивачка просить суд провести реальний поділ незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами з ступеню готовності 100%, тобто іншого об`єкту.

В судове засідання представник третьої особи – Ізмаїльської міської ради Одеської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та на розсуд суду. В свою чергу, згідно письмових пояснень наданих суду 01.10.2018 року представник Ізмаїльської міської ради Одеської області просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділення в користування земельної ділянки, з тих підстав, що ст. 79 – 1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється в тому числі у порядку відведення земельних ділянок із земель державної комунальної власності. Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення питання відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної міської ради. Це є виключною компетенцію міської ради. На теперішній час земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, Ізмаїльською міською радою у власність або оренду не надавалась, межі її не встановлені, кадастровий номер не привласнювався, правовстановлюючі документи відсутні. З чого випливає, що вказана земельна ділянка не є сформованою згідно діючого законодавства, а тому не може бути об`єктом цивільних прав. Внаслідок чого вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою не підлягають задоволенню. Крім того, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить визначити порядок користування та виділити в користування земельну ділянку площею 248,5 кв.м., по АДРЕСА_1 . Однак, вирішення питання щодо можливості виділення в користування або власність земельної ділянки із земель комунальної власності є виключною компетенцію міської ради. Суд не може втручатись в повноваження Ізмаїльської міської ради та виділяти земельну ділянку у користування або власність.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що відповідача ОСОБА_3 знає добре. Після того, як ОСОБА_3 прийшов з армії він почав проживати за адресою: АДРЕСА_1 і на цей момент за вказаною адресою була побудована лише літня кухня, інших побудованих споруд не було. З 1990 року ОСОБА_3 почав будувати будинок за вказаною адресою і будував тривалий період, в будівництві йому допомагали друзі. До 1993 року будинок ще не був побудований. Будівництво будинку тривало більше п`яти років і будинок був збудований ближче до 1997 року. Позивач ОСОБА_1 участь в будівництві будинку не приймала, відповідач ОСОБА_3 сам будував будинок.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 знає добре (з дитинства). В 1989 році ОСОБА_3 прийшов з армії та почав будувати будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно десь через 5-6 років будинок був збудований.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що відповідача ОСОБА_3 знає з дитинства, вони разом ходили до школи. В 1991 році ОСОБА_3 почав будувати будинок та він йому допомагав в будівництві. В листопаді 1990 року відповідач ОСОБА_3 проживав в літній кухні, будинку на цей час ще було. Фундамент будинку почав закладати в 1991 році. Будівництво тривало приблизно 5-7 років. Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був побудований пізніше 1993 року.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем по справі були заявлені вимоги, які були підтримані в судовому засіданні її представником, про проведення поділу з виділенням на праві власності позивачу ОСОБА_1 відповідної частини незавершеного будівництвом житлового будинку та надвірними спорудами з степеню готовності 100%, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . А також, визнати право власності на об`єкт незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, що складається з літ. «А» - житловий будинок в складі: 1/2 частки приміщення № 3 площею 11,7 кв.м, приміщення № 4 площею 15.2 кв.м., лiт. «Б» - літня кухня, лiт. «б» - веранда літньої кухні, лiт. «В» - вбиральня, літ. «Г». - сарай, лiт. «Ж» - навіс, літ. «Е» - сарай за адресою: АДРЕСА_1 ;

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 13.12.2011 року по справі № 2-4902/11, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. А також задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2012 року по справі № 2-4902/11, виправлену допущену описку в рішенні Ізмаїльського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. Резолютивну частину рішення суду викладено у наступній редакції: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно – задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будівельні матеріали, які були використані на будівництво Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будівельні матеріали, які були використані на будівництво Ѕ частини житлового будинку надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту, виданого 13.03.2009 р. КП «Ізмаїльське МБТІ», який було долучено позивачем до позовної заяви, об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований у 1997 році.

Відповідно до пункту 1 ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів», затверджений Наказом Держкоммістобудування України № 48 від 05.10.1994 року, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об`єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством.

Аналогічні положення щодо обов`язковості введення закінчених будівництвом приватних житлових будинків закріплені в Порядках прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених Постановами Кабінетом Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року, № 923 від 08 жовтня 2008 року, № 461 від 13 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію

у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Враховуючи той факт, що об`єкт нерухомості за життя спадкодавця не був прийнятий до експлуатації та право власності за ним зареєстроване не було, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як спадкоємців та співвласників будівельних матеріалів, які були використані на будівництво такого об`єкту, розташованого по АДРЕСА_1 , виник обов`язок ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Звернення до суду з позовом з приводу визнання права власності на незавершене будівництвом об`єкту може здійснюватися за наявності даних про прийняття такого об`єкту до експлуатації або про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Крім цього, згідно постанови інспекції державної архітектурно-будівельної комісії від 18 червня 2001 року за № 745, спадкодавця ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП у зв`язку з тим, що по АДРЕСА_1 самочинно без отримання дозволу у встановленому законом порядку здійснив будівництво гаражу літ. «Д», сараю літ. «Г», збільшив житлову площу будинку на 9,5 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту виданого 13.03.2009 р. КП «Ізмаїльське МБТІ», об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований з відхиленням від плану забудови.

В свою чергу позивачкою не надану суду належних та допустимих доказів, що засвідчують введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна, як об`єкта цивільного права, а також не надано докази щодо дотримання співвласниками визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Суд відхиляє посилання позивача на правові позиції Верховного суду, викладені у постановах від 22.07.2020 року по справі № 202/4229/18 та від 07.09.2020 року по справі № 336/4781/18, оскільки вони зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними з правовідносинами по даній справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Як було встановлено судом, позивач та відповідач є співвласниками саме будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва будинку, господарських будівель і споруд, але вимоги щодо їх поділу позивачем не заявлялися.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для проведення поділу з виділенням на праві власності позивачеві відповідної частини незавершеного будівництвом з степеню готовності 100 % житлового будинку, господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги вищезазначене, з урахуванням необґрунтованості первісних позовних вимог про проведення поділу з виділенням на праві власності позивачеві відповідної частини житлового будинку, господарських будівель, похідні вимоги про припинення права часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на будівельні матеріали, які використані на будівництві житлового будинку з надвірними спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_1 Ѕ частки майнового права забудовника і зобов`язання її після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене майно, передачу в користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 18.01.2002 року, РНОКПП – НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 13.10.1997 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - Ізмаїльська міська рада Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ – 26569223) про поділ майна, виділ частки, припинення права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2022 року.

Суддя: О.О.Бурнусус