Рішення № 103102165, 09.02.2022, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Справа № 728/2657/21

2/728/47/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Ковалюха В.М.

представника відповідача - Домбровського С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи,-

В С Т А Н О В И В :

17.12.2021 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – Позивача) до АТ «Українська залізниця» (далі – Відповідач) про скасування наказу про відсторонення від роботи.

Вимоги позову мотивовані тим, що Позивач з 18.04.1988 працює електромеханіком дільниці 2 групи електотехнічної лабораторії у Виробничому підрозділі Бахмацька дистанція сигналізації та зв`язку АТ «Укрзалізниця» і згідно з наказом №110/ОС від 09.12.2021, виданим заступником начальника ВП Бахмацька дистанція сигналізації та зв`язку, враховуючи ненадання Позивачем підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, був відсторонений від роботи з 13.12.2021 до моменту усунення причин відсторонення. Вказаний наказ Позивач вважає незаконним і таким, що порушує його конституційні права, зокрема право на працю, оскільки щеплення від хвороби COVID-19 не є обов`язковим; у разі загрози виникнення особливо небезпечної хвороби на відповідній території, рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями можуть приймати лише суб`єкти, які визначені у ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»; в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19. З огляду на вказані обставини, Позивач просить суд скасувати наказ №110/ОС від 09.12.2021 про його відсторонення від роботи та стягнути з Відповідача понесені судові витрати.

Згідно з ухвалою суду від 20.12.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд на 12.01.2022.

12.01.2022 розгляд справи був відкладений до 09.02.2022 у зв`язку з відповідною заявою представника Позивача.

У судовому засіданні Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник Відповідача у судовому засіданні вимоги Позивача не визнав у повному обсязі, вважає, що відсторонення Позивача від роботи є законним і підстав для задоволення позову не вбачає та підтримав доводи поданого на позов відзиву, які зводяться до того, що про необхідність щеплення від COVID-19 та про наслідки відсутності такого щеплення Позивач був повідомлений 15.11.2021, однак станом на час видачі наказу про відсторонення жодних документів, які б підтверджували вакцинацію чи довідку про протипоказання не надав, тому був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати; робити щеплення та продовжувати працювати і отримувати заробітну плату – це право Позивача, який не звільнений, а лише відсторонений від роботи через відсутність щеплення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке в силу професійної діяльності Позивача є для нього обов`язковим; реалізація Позивачем свого права не є підставою для порушення права інших осіб на охорону здоров`я; Позивачем не надано доказів у підтвердження наявності підстав для скасування наказу «Про відсторонення від роботи» від 09.12.2021 №110/ОС.

Окрім того, представник Відповідача у судовому засіданні зауважив, що заявлені Позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000.00 грн. не відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їх розміру у справі, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. До того ж, на даний час Відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Позивачем подано відповідь на відзив Відповідача, яку Позивач та його представник підтримали у судовому засіданні і яка зводиться до того, що при вирішенні спору про відсторонення від роботи необхідно, перш за все, керуватися Конституцією України, яка має вищу юридичну силу і її норми є нормами прямої дії.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, Суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворена та зареєстрована відповідно до закону.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , Позивач на даний час працює електромеханіком дільниці 2 групи електотехнічної лабораторії Виробничого підрозділу Бахмацька дистанція сигналізації та зв`язку АТ «Укрзалізниця» (а.с.8,9).

Згідно з повідомленням №152 від 15.11.2021 роботодавцем до відома Позивача було доведено інформацію щодо необхідності до 09.12.2021 надати документ про вакцинацію від COVID-19 або у підтвердження абсолютних протипоказань до проведення щеплення, у разі ненадання яких його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 ЗУ «Про захист населення в період інфекційних хвороб» (а.с.27).

17.11.2021 Позивач письмово повідомив роботодавця про відмову від вакцинації (а.с.28).

Актом від 09.12.2021, окрім іншого, зафіксовані факти ненадання ОСОБА_1 роботодавцеві відповідних документів про вакцинацію чи про наявність протипоказань до проведення щеплення проти COVID-19; про доведення до відома ОСОБА_1 наслідків від ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та відсторонення від роботи (а.с.29).

Згідно з наказом №110/ОС від 09.12.2021, виданим заступником начальника ВП Бахмацька дистанція сигналізації та зв`язку, який керувався ст.46 КЗпП України, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 зі змінами, внесеними Наказом МОЗ від 01.11.2021 №2393, п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 та врахував ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, Позивач був відсторонений від роботи з 13.12.2021 до моменту усунення причин відсторонення (а.с.10).

Згідно з положеннями ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Положеннями ст.24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У даній справі Позивач вказує на те, що у зв`язку з його відстороненням від роботи були порушені його гарантовані Конституцією України права, зокрема право на працю.

Виходячи із змісту оскаржуваного Позивачем Наказу №110/ОС від 09.12.2021, заступник начальника ВП, який його видавав, приймаючи рішення про відсторонення Позивача від роботи, керувався ст.46 КЗпП України, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 зі змінами, внесеними Наказом МОЗ від 01.11.2021 №2393 та п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Згідно з положеннями ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення та запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-Co-2», на території України встановлений карантин до 31.03.2022.

Згідно з положеннями ч.ч.1 – 4 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники: підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, до якого, зокрема, входить АТ “Українська залізниця”.

Виходячи із аналізу вищевказаних норм національного законодавства, положення ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не лише визначають види інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковим, а й встановлюють, що ці види інфекційних хвороб включаються до календаря щеплень. При цьому щеплення проти хвороби COVID-19 до переліку обов`язкових щеплень вказана норма закону не відносить.

Разом з тим, з аналізу змісту частин 3-4 вищевказаної статті вбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших інфекційних хвороб. При цьому, перелік таких професій, виробництв та організацій встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Окрім того, у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями і рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають суб`єкти, визначені у частині 4 вказаної статті ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Положеннями п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення та запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-Co-2», окрім іншого, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021№ 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Таким чином, Позивач будучи працівником закладу, звичайна діяльність якого не може призвести до його зараження та (або) поширення ним інфекційної хвороби у розумінні ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», був відсторонений від роботи за епідемічними показаннями.

При цьому рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території та об`єкті, де працює Позивач не приймалось жодним із суб`єктів, визначених ч.4 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» і доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

Разом з тим, виходячи із оскаржуваного Позивачем наказу, останнього було відсторонено до усунення причин відсторонення, при цьому вказано, що відстороненому працівнику після отримання ним обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, виданого закладом охорони здоров`я слід письмово повідомити про це керівника виробничого підрозділу.

Слід звернути увагу, що Наказом МОЗ України від 24.12.2020 №3018 затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках».

Основним завданням Дорожньої карти є рекомендація щодо охоплення вакцинацією проти коронавірусної хвороби COVID-19 протягом 2021-2022 р.р. щонайменше 50% населення України (20866390 людей).

Так, МОЗ України були затверджені пріоритетні групи для вакцинації від коронавірусної хвороби COVID-19, які включають у тому числі працівників АТ “Українська залізниця”.

Однак, рекомендації не зумовлюють виникнення обов`язків і не обмежують прав та свобод громадян і вакцинуватись чи ні кожен вирішує для себе самостійно.

Разом з тим, якщо розглядати вакцинацію як один з видів медичних послуг, то слід звернути увагу на наступне.

Одним з основних принципів охорони здоров`я в Україні, виходячи з положень ст.4 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», є дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Відповідно до положень ст.43 ЗУ«Основи законодавства України про охорону здоров`я», згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.

Також, згідно з положеннями ст.284 ЦК України, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою.

Таким чином, без добровільної згоди особи на проведення вакцинації, таке проведення буде суперечити вимогам закону.

Окремо слід звернути увагу, що у Резолюції №2361 (2021) «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові і практичні питання», ухваленій 27.01.2021 Парламентською Асамблеєю Ради Європи, членом якої є Україна, було закликано держави-члени та Європейський союз, окрім іншого, забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску щодо вакцинації, якщо вони не бажають цього робити; гарантувати, що ніхто не зазнає дискримінації за те, що він не був вакцинований через можливий ризик для здоров`я або не хоче бути вакцинованим; використовувати сертифікати про вакцинацію лише за призначенням для моніторингу ефективності вакцини, потенційних побічних ефектів та побічних явищ.

Таким чином, у Відповідача наразі немає законних підстав наполягати на вакцинації Позивача та відсторонювати його від роботи, у разі якщо він відмовився вакцинуватися від COVID-19 або не надав документ, що підтверджує проведення вакцинації.

Разом з тим, варто пам`ятати, що у питанні вакцинування загалом, фігурують не лише права однієї людини, а й інтереси суспільства в цілому та держави зокрема. Право є певною мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Однак порушення рівності у правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Встановлювані заборони й обмеження, у даному випадку на працю, повинні бути законними та доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими, чого у даній конкретній справі не вбачається, зокрема і з огляду на те, що Відповідачем не було розглянуто можливість допуску Позивача до роботи за наявності негативного тесту на COVID-19, що у даному випадку не може бути розцінено як пропорційне втручання у право Позивача на працю.

Таким чином, Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування наказу №110/ОС від 09.12.2021 про відсторонення Позивача від роботи та задоволення його позову.

У зв`язку із задоволенням позову з Відповідача на користь Позивача у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, підлягають стягнення судові витрати, які понесені Позивачем у зв`язку з розглядом даної справи та належним чином документально підтверджені, у тому числі і витрати на правничу допомогу, розмір яких відповідає складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.21, 24, 43 Конституції України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 265, 274, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи – задовольнити повністю.

Скасувати наказ №110/ОС від 09.12.2021, виданий заступником начальника виробничого підрозділу Бахмацька дистанція сигналізації та зв`язку Акціонерного товариства «Українська залізниця» Олександром Лук`яницею про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 13 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця», 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ – 40075815.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода