Рішення № 103101754, 11.02.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4805/21

Провадження № 2/591/427/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання – Синецької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/4805/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби в м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що його донька у 2017 році перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який вирішив оформити кредитний договір для придбання житла та звернувся в АТ КБ «Приватбанк» для оформлення цього договору. Кредитний договір був укладений 24 січня 2007 року на суму 17215,79 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8% на рік з кінцевим терміном погашення 22 січня 2027 року. В забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором 24 січня 2007 року був складений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме належний йому будинок, розташований в АДРЕСА_1 . Іпотека поширювалась і на земельну ділянку, на якій був розташований будинок. Також 24 січня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого він взяв на себе зобов`язання по оформленому кредиту на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначає, що в кредитному договорі він задіяний в якості поручителя. Вказаний договір поруки він не був згоден підписувати, а тому підписав тільки першу сторінку, оскільки на момент укладення, житловий будинок та земельна ділянка були оцінені і суми було достатньо для погашення кредиту. Але відповідач від такого способу погашення кредиту відмовився і подав позовну заяву, в якій просив стягнути заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 вересня 2010 року за порушення зобов`язання по погашенню кредиту було стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 14077,49 доларів США, що становило 111327 грн 61 коп. Зазначає, що вимога до нього була пред`явлена через три роки після укладення договору, тому порука в силу вимог ст. 559 ЦК України є припиненою.

Крім того, зазначає, що виникли форс мажорні обставини, оскільки у 2018 році внаслідок захворювання він втратив нижню кінцівку й був визнаний інвалідом 3 групи, працювати внаслідок інвалідності він не має можливості.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати договір поруки від 24 січня 2007 року, укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк» припиненим.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю. Зазначає, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Також посилається на помилковість доводів позивача про припинення поруки.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № SUH0GK00190007, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 14000 доларів США на придбання житлового будинку, а також у розмірі 3215,80 доларів США на сплату страхових платежів строком до 22 січня 2007 року (а.с. 48-49, 63-65).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 24 січня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за № SUH0GK00190007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 24 січня 2007 року № SUH0GK00190007 (а.с. 47, 66).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 14077,49 доларів США, що становить 111327 грн 61 коп. заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2007 року в солідарному порядку; по 542 грн 23 коп. з кожного повернення судового збору, по 15 грн з кожного повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та по 436 грн з кожного витрат по оголошенню в газетах повідомлення про час судового розгляду справи, а всього по 993 грн 23 коп. з кожного; та на користь держави по 10 грн 41 коп. з кожного судового збору (а.с. 6-7).

Крім того, заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SUH0GK00190007 від 24 січня 2007 року у розмірі 53512,17 доларів США, що за курсом НБУ від 24 лютого 2015 року складає 1513859 грн 29 коп., а також стягнуто солідарно з відповідачів судові витрати в розмірі 3654 грн (а.с. 8-9).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині четвертій статті 559 ЦК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що:

- «закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення – характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення»;

- «визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості»;

- «необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зробила наступні висновки:

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України) (пункти 59-67 вказаної постанови).

Виходячи з матеріалів справи, набрало законної сили рішення суду в справі про стягнення з ОСОБА_1 , як з поручителя кредитної заборгованості (рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 вересня 2010 року у справі № 2-480/10 та рішення заочне Ковпаківського районного суду міста Суми від 14 травня 2015 року у справі № 591/3304/15-ц).

Ураховуючи, що на момент звернення до суду з даним позовом є такі, що набрали законної сили рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2007 року № SUH0GK00190007, тому звернення позивача з позовом про визнання поруки припиненою через десять років після набрання законної сили рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 вересня 2010 року про стягнення з нього в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та через шість років після набрання законної сили заочним рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 14 травня 2015 року про стягнення з нього в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором є неналежним способом захисту його прав, оскільки останній повинен був захищати свої права саме в цих провадженнях, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, а тому у задоволенні позову належить відмовити саме з цих підстав.

Крім того, на думку суду, звернення позивача з позовом про визнання поруки припиненою через тривалий час після набрання законної сили рішеннями судів про стягнення з нього боргу суперечить принципу правової визначеності.

Виходячи з вищезазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а, отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в позові відмовлено, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 76-83, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби в м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання договору поруки припиненим.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.

Третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби в м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), адреса: м. Суми, просп. Курський, буд. 6.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя А.С. Северинова