Рішення № 103101127, 11.02.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12863/21

Провадження № 2/750/184/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу заступника директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 08.11.2021 №47-к про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, зобов`язаня Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради виплатити їй невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Позов мотивує тим, що позивач працює з 07.04.2005 сторожем школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М.Ревуцького. 08.11.2021 заступником директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради винесено було наказ про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати з 09.11.2021 до дати надання документів, які підтверджують проведення щеплення від гострої респіраторної хвороби, підтвердження абсолютних противопоказань до проведення профілактичних щеплень або дати закінчення карантину. Вказане відсторонення від роботи позивач вважає порушенням її права на працю гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.12.2021 замінено первісного відповідача школу мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.В.Ревуцького» Чернігівської обласної ради на належного відповідача Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради. Розгляд цивільної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, вважає оспорюваний наказ виданий у відповідності до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює з 07.04.2005 сторожем школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.В.Ревуцького , що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.14).

Згідно повідомлення школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.В.Ревуцького від 04.11.2021 №23 було повідомлено ОСОБА_1 , що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове щеплення для працівників школи мистецтв. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 запропоновано до 06.11.2021 надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до профілактичного щеплення, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2021 року №595. Повідомлено, що якщо до 06.11.2021 не буде надано вищевказаних документів, то з 08.11.2021 ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

На, що ОСОБА_1 на ім`я заступника директора з навчальної роботи коледжу (школи мистецтв) ОСОБА_2 надано заперечення щодо відсторонення від роботи, оскільки це є порушенням її конституційних прав.

08.11.2021 заступником директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради винесено було наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 09.11.2021 до дати надання документів, які підтверджують проведення щеплення від гострої респіраторної хвороби, підтвердження абсолютних противопоказань до проведення профілактичних щеплень або дати закінчення карантину

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2021 № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове.

Крім того, порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

З наданого відповідачем відзиву вбачається, що відсторонення позивача від роботи відбулося через ненадання останньою документа про вакцинацію чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення н ебезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153.

Пунктом 3 зазначеного наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Суд наголошує, що право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (стаття 64).

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Згідно статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить, зокрема, прийняття законів.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України, положеннями якої даний орган виконавчої влади не наділений правом ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У даній справі суд вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу заступника директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 08.11.2021 №47-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати підлягають задоволенню.

Позовна вимога про поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягає, оскільки оспорюваним наказом позивача було відсторонено від роботи, а не звільнено з посади.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки будучи відстороненою від роботи позивач не виконує свої трудові обов`язки, суд вважає доцільним застосувати аналогію закону положення статті 235 КЗпП України та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за весь час відсторонення.

Такими чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Серкін К.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 12.11.2021

Сплата позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 12.20.2021, відповідної до якої позивачем сплачено адвокату 6000 грн.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписом частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн. та судовий збір в сумі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 256, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради (м. Чернігів, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 02214917) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 08.11.2021 №47-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Зобов`язати Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час відсторонення від роботи на підставі наказу заступника директора по навчальній роботі коледжу Школи мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 08.11.2021 №47-к.

Стягнути з Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: