Ухвала суду № 103099986, 07.02.2022, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1827/21

Провадження № 2/323/134/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 р. м.Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Комунальної установи «Дружківський дитячий будинок інвалідів» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за Комунальної установи «Дружківський дитячий будинок інвалідів» про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечує, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання з розгляду справи відповідач не з`являється, будучи повідомленою про час і місце його проведення шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті суду, оскільки перебуває на території Амвросіївського району Донецької області, який тимчасово непідконтрольний органам державної влади України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Дружківської міської ради як орган опіки та піклування, в судове засідання явку представника не забезпечує, письмових пояснень по суті позову не надав.

В судове засідання 07.02.2022 знову ніхто з учасників справи не з`явився.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників та за наявними матеріалами, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

З огляду на це, рішення суду про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на вичерпних, об`єктивних, достовірних, належних та допустимих доказах неналежної поведінки батьків.

З позову про позбавлення ОСОБА_1 випливає, що єдиною підставою для подання такого позову є те, що відповідач проживає на тимчасово непідконтрольній території України і тривалий час не відвідує дитину, яка утримується в установі позивача. При цьому про причини такої поведінки відповідача у позові є лише посилання на телефонну розмову з нею, зміст якої нічим не підтверджується.

Орган опіки участі у справі фактично не бере, на судові виклики не реагує.

Водночас, відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З наведеного випливає, що такий висновок органу опіки та піклування є обов`язковим при розгляді справ про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 19 Сімейного кодексу України, ст. ст. 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Витребувати від виконавчого комітету Дружківської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться в Комунальній установі «Дружківський дитячий будинок-інтернат».

Судовий розгляд справи призначити на 11 год. 30 хв. 07.04.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 11.02.2022.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв