Ухвала суду № 103099578, 11.02.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/3551/22

Провадження № 2-з/127/11/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

11 лютого 2022 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и :

ОСОБА_1 звернувся до суду, до подання позовної заяви, із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження будинку АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що заявником готується подання до Вінницького міського суду Вінницької області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» (ідентифікаційний код: 23103085) про стягнення вартості здійснених поліпшень житлового приміщення, яке знаходиться на мансардному поверсі будівлі АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «Остер» та орендується і використовується заявником для проживання та проживання його сім`ї. Попередня вартість здійснених поліпшень даного приміщення складає близько 500 000 грн.

Станом на день подання даної заяви, заявнику стало відомо, що ТОВ «Остер» виставило на продаж будівлю АДРЕСА_1 та намагається здійснити її відчуження через прилюдні торги «Прозоро», що мають відбутись 10 лютого 2022 року. Відчуження даного об`єкту нерухомості до розгляду даної справи по суті унеможливить в подальшому виконання рішення суду про стягнення вартості здійснених поліпшень, оскільки ТОВ «Остер» визнано банкрутом та відносно нього призначено ліквідацію юридичної особи.

З підстав зазначених вище заявник звернувся до суду із даною заявою.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оскільки забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд доходить висновку, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Остер» перебуває в стані припинення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 грудня 2020 року у справі № 925/367/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Остер» (20301, Черкаська область, м. Умань, вул.Піонтковського,10, офіс 212, ідентифікаційний код 23103085) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Вказана ухвала суду отримана з Єдиного державного реєстру судових рішень в порядку повного доступу.

Отже, заявник ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з даною заявою після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Остер», до якого в майбутньому, як ним зазначено має намір пред`явити вимоги про стягнення вартості поліпшених умов нерухомого майна.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року.

Відповідно до статті 7 Кодекс України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Отже розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).

За таких обставин суд вважає, що дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

На підставі викладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК