Рішення № 103097564, 10.02.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

10.02.2022 227/331/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту народження дитини, -

в с т а н о в и в:

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із заявою про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 07 липня 2018 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11 листопада 2021 року у пологовому відділенні Донецького клінічного територіального медичного об`єднання на території м. Донецьк, тобто на території не підконтрольній уряду країни, у них народилася дитина чоловічої статі, вагою 3440,00 грамів. Батьки визначилися із прізвищем, ім`ям по батькові дитини – ОСОБА_4 . 19 листопада 2021 року вищевказаним медичним закладом було видано медичне свідоцтво про народження дитини № 1087/1511, на підставі якого було отримано свідоцтво про народження дитини серії « НОМЕР_1 » від 23 листопада 2021 року, тобто документи отримано на непідконтрольній уряду країни території. ОСОБА_1 звернулась до Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), де останній відмовили в усній формі щодо проведення будь-яких реєстраційних дій відносно факту народження дитини, оскільки пред`явлений документ не відповідає діючому законодавству. На сьогоднішній день відсутня будь-яка інша можливість зареєструвати факт народження дитини відповідно до закону та отримати відповідне свідоцтво про народження дитини, тому заявниця вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. У зв`язку з викладеним, просить суд встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20:20 годині дитини чоловічої статі вагою 3440,0 грамів, ОСОБА_4 , у м. Донецьк України. Батьків дитини, що перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, записати: мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України, уродженка міста Донецька Донецької області; батько – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянин України, уродженець міста Добропілля Донецької області. Прізвище дитині зазначити як « ОСОБА_5 ».

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує повністю та просила їх задовольнити.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі, в яких зазначено, що заявлені ОСОБА_1 вимоги вони підтримують у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи, Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явилась, але 09 лютого 2022 року від начальника відділу надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши фотознімки, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, судом встановлено наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 21 грудня 1999 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 5-6).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Добропілля Донецької області, є громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого14 серпня 2009 року Добропільським МВГ УМВС України (а.с. 8), та доводиться заявниці рідним сином, що підтверджується, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого м/відділом РАЦС м. Добропілля Донецької області (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 07 липня 2018 року, ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 10), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою міста Донецьк Донецької області, яка згідно копії паспорту серії НОМЕР_8 , виданого 16 листопада 2012 року Ворошиловським РВ у м. Донецьку ГУ ДМС України в Донецькій області, є громадянкою України, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Як було зазначено ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту народження дитини, дружина її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20:20 годині у пологовому відділенні Донецького клінічного територіального медичного об`єднання на території м. Донецьк народила дитину чоловічої статі, вагою 3440,0 грамів.

На підтвердження факту народження громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини чоловічої статі, вагою 3440,00 грн., заявником надано копію обмінної карти пологового відділення лікарні ДОКТМО (а.с. 13), копію виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого/історії пологів № 1511 (а.с. 14), копію дублікату медичного свідоцтва про народження № 1087/1511, виданого пологовим відділенням ДОКТМО у м. Донецьк 19 листопада 2021 року (а.с. 15).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 2021 року Донецьким міським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції, так званої «донецької народної республіки», актовий запис 185, вбачається фіксування факту народження в громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дитини чоловічої статі, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 16).

Вказані копії дублікату медичного свідоцтва про народження та свідоцтва про народження видано закладами, що розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.

До матеріалів справи було долучено фотознімки на яких зображена ОСОБА_2 разом з новонародженою дитиною, ОСОБА_3 з новонародженою дитиною, та подружжя з дитиною під час виписки з пологового будинку.

З повідомлення начальника Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 117/156/13/22/22 від 09 лютого 2022 року вбачається, що в архіві відділу та у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – не виявлено.

Надаючи юридичну оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Також, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», місцевим державним адміністраціям було рекомендовано забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

У зв`язку з цим деякі лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я не здійснили переміщення, не змінили юридичної адреси та продовжили виконувати свої повноваження на тимчасово неконтрольованій території. Медичні документи, оформлені медичними закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій території, вказують на те, що відсутнє підпорядкування медичного закладу у відповідності до відомчої підпорядкованості, що ставить під сумнів легітимність оформлення медичного свідоцтва про народження закладами охорони здоров`я, органами, установами, організаціями, місцем розташування яких є населенні пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи викладене, обмінна карта, медичне свідоцтво про народження, та свідоцтво про народження, копії яких надані до суду заявником, є незаконними і не створюють правових наслідків.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, в рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Згідно приписів ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином з моменту народження.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Згідно ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно ст. 133 цього Кодексу, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що в судовому порядку встановлюється факт народження дитини із зазначенням в рішенні суду встановлених судом даних про дату і місце народження особи та про її батьків, а вже присвоєння їй прізвища, власного імені та по батькові записується під час державної реєстрації народження дитини за заявою батьків дитини.

З урахуванням викладеного та того, що заінтересованими особами заперечення (пояснення) стосовно заяви не надавались, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт народження, приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту народження, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення в частині вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб отримати свідоцтво про народження, виданого державним органом України.

Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про встановлення факту народження, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.

На підставі ст. 317 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.

На підставі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, ст.ст. 122, 133 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 79, 81, 247, 263, 315, 317, 319 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту народження дитини – задовольнити частково.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьку України дитини чоловічої статі від батьків: громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Донецька Донецької області, (РНОКПП НОМЕР_2 ), та громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Добропілля Донецької області, (РНОКПП НОМЕР_3 ).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

У порядку ч. 4 ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 25336362, Донецька область, м. Добропілля, пров. Європейський, 6), для державної реєстрації народження особи.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя В.М. Любчик

10.02.2022