Ухвала суду № 103096640, 10.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 Справа №607/3831/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Костиник О.П., прокурора Солтис Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Чапаєва Р.В. у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12020210010002423 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, розглянувши клопотання прокурора Солтис Н.О. про продовження строку дії цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_1 , -

встановив:

Прокурор Солтис Н.О. подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб. У клопотанні зазначено наступне: «На розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 12020210010002423 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. 14.12.2021 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого закінчується.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в обідню пору доби (близько 12 год. 00 хв. – 14 год. 00 хв.) 17.12.2020, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_1 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , під час конфлікту, що розпочався на побутовому ґрунті із його бабусею ОСОБА_2 , раптово виник прямий умисел, направлений на умисне протиправне позбавлення життя останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , в обідню пору доби (близько 12 год. 00 хв. – 14 год. 00 хв.) 17.12.2020, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_2 , під час словесного конфлікту із останньою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, знаючи про те, що здоров`я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально - караними, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом на вбивство, піднявши ОСОБА_2 , яка через похилий вік самостійно не пересувалась, а виключно за допомогою ходунків для інвалідів, із поверхні підлоги, на яку вона впала в ході конфлікту із ОСОБА_1 , закривши руками органи дихання (рот та ніс) потерпілої, утримував її в такому положенні, внаслідок чого перекрив доступ кисню в дихальні шляхи, що призвело до механічної асфіксії. Після чого, ОСОБА_1 , поклав потерпілу на ліжко, яке знаходилось в кімнаті вказаної квартири та покинув приміщення. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття ОСОБА_1 отворів рота і носа руками на місці вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України – умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_2 .

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого діяння підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією ж статтею.

При обранні запобіжного заходу суд враховував наявність таких ризиків як:

- у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Метою продовження строку дії запобіжного заходу до ОСОБА_1 також є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до п`ятнадцяти років, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки в суспільстві, ОСОБА_1 немає постійного місця роботи та джерела доходу.

2) незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Ризиком того, що у разі не продовження строку раніше застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту він може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, адже вказані особи є його родичами та сусідами, тому йому відомі їх анкетні дані, внаслідок чого, він може незаконно здійснювати на них тиск та погрози, з метою дачі особами неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкоджати протиправним діям.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище свідки, інші свідки пригоди не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту, можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь обвинуваченого.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Зазначений ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 притягувався раніше до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що характеризує його як особу, яка належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, продовжує вчиняти нові умисні злочини, не зважаючи на законодавчу заборону вчиняти певні дії.

Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відсутність у нього постійного місця роботи, майновий стан, з урахуванням його репутації, віку та стану здоров`я».

Прокурор Солтис Н.О. подане клопотання підтримала. Вона пояснила, що на даному етапі всіх свідків сторони обвинувачення не допитано, ризики зазначені в ухвалі про зміну запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, судовий розгляд ще триває, тому клопотання доцільно задовольнити.

Сторона захисту не заперечила, щодо клопотання прокурора

Заслухавши доводи учасників, дослідивши клопотання сторін та наявні матеріали судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року, за клопотанням сторони обвинувачення ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави до 14 травня 2021 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 липня 2021 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2021 року, за клопотанням сторони обвинувачення ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 28 серпня 2021 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2021 року, за клопотанням сторони обвинувачення ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 19 жовтня 2021 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2021 року, за клопотанням сторони обвинувачення ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 17 грудня 2021 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня обвинуваченому ОСОБА_1 за клопотанням сторони захисту змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням відповідних обов`язків а саме прибувати за кожною вимогою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області; повідомляти Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області про зміну місця проживання; не спілкуватися з потерпілим і свідками, які зазначені у реєстрах матеріалів досудового розслідування; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Строк дії Вказаної ухвали завершується 12 лютого 2022 року.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В порядку ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

На думку суду стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що вбачається із реєстру матеріалів долученого до обвинувального акту. При цього слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, які у сукупності виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу а саме:

- ризиком того, що у разі не продовження строку раніше застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту він може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, адже вказані особи є його родичами та сусідами, тому йому відомі їх анкетні дані, внаслідок чого, він може незаконно здійснювати на них тиск та погрози, з метою дачі особами неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкоджати протиправним діям;

- існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до п`ятнадцяти років, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки в суспільстві, ОСОБА_1 немає постійного місця роботи та джерела доходу;

- ОСОБА_1 притягувався раніше до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що характеризує його як особу, яка належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, продовжує вчиняти нові умисні злочини, не зважаючи на законодавчу заборону вчиняти певні дії.

Отже вказані обставини свідчать, що доведеним є існування обґрунтованого обвинувачення у вчиненні суспільно - небезпечного діяння за ч.1 ст. 115 КК України, - умисне вбивство. Крім цього доведене існування ризиків визначених ст. 177 КПК України, які є підставою для продовження запобіжного заходу з метою їх уникнення.

Зі змісту ст. 176 КПК України слідує, що з метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення законодавиць визначає перелік запобіжних заходів від м`якшого до тяжчого, котрі можуть бути застосовані, зокрема:

1)особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Стороною обвинувачення доведено, що наявність декількох ризиків у сукупності, які об`єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів ніж цілодобовий домашній арешт, тому жоден з таких не буде достатнім для запобігання їм та забезпечення належної поведінки обвинуваченим і виконання ним своїх обов`язків.

Сторона захисту не клопотала суд про зміну запобіжного заходу на більш м`який тому проаналізувавши наведене у сукупності враховуючи характеризуючи дані про особу, приходжу до переконання, про достатність фактичних та правових підстав для продовження строку застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у виді домашнього арешті цілодобово, строком на два місяці враховуючи перебіг судового розгляду. Крім того необхідно покласти на ОСОБА_1 обов`язки зазначені у клопотанні прокурора згідно ч.5 ст. 194 КПК України, для досягнення мети запобіжного заходу.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури Солтис Наталії Олександрівни задовольнити. Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці до 11 квітня 2022 року.

На ОСОБА_1 покласти обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та Тернопільської окружної прокуратури; повідомляти Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області та Тернопільську окружну прокуратуру про зміну місця проживання; цілодобово не покидати приміщення квартири АДРЕСА_3 , до 11 квітня 2022 року.

Копію ухвали передати до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 для виконання.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Строк дії ухвали закінчується 11 квітня 2022 року 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити сторонам.

На ухвалу може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з моменту її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій