Ухвала суду № 103096478, 09.02.2022, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/126/22

Провадження № 2-з/601/5/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мочальської В.М.,

з участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Лопушненська сільська рада Кременецького району Тернопільської області про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та про скасування частково державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області перебуває позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Лопушненська сільська рада Кременецького району Тернопільської області про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та про скасування частково державної реєстрації права власності.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.02.2022 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження.

07.02.2022 на адресу суду надійшла заява позивачів про забезпечення позову шляхом накладання заборони відчужувати житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями (хлів, літня кухня, погріб, колодязь, ворота), що знаходиться в АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії із землею під житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями (хлів, літня кухня, погріб, колодязь, ворота), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Необхідність забезпечення позову позивачі мотивують тією обставиною, що земельна ділянка під будинком відповідача та під криницею належить Лопушненській сільській раді, є неузаконеною та не належить на праві власності відповідачу. Після приватизації земельної ділянки під будинковолодінням задоволення позову буде неможливим, як і ефективний захист, поновлення порушених прав позивачів.

Вирішуючи питання підставності заяви про забезпечення позову суд наголошує на такому.

Предметом позову є визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинковолодіння від 20 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Бурлак А.В., реєстраційний номер № 1792, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.01.2021, в частині визнання права власності на складову частину об`єкта нерухомого майна – колодязя (літера «К») та скасування в цій частині державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 40257003, шляхом внесення змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів такого забезпечення передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК, який не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Крім того, відповідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачам до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Предметом спору у цій справі і в заяві про забезпечення позову є вимоги немайнового характеру про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та скасування в цій частині державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме на колодязь. Жодних майнових вимог щодо належного ОСОБА_5 житлового будинку з господарськими будівлями, чи права на приватизацію земельної ділянки, яке на даний час належить ОСОБА_5 , позивачі не заявляють.

Крім того, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивачів, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі.

Суд не може втручатися в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, виходячи з наступного.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997р. відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст. ст. 77-80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять переконливих доказів на те, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

Окрім цього позивачами не надано суду жодних доказів втілення наміру відповідача на здійснення якихось дій, направлених на відчуження житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (хлів, літня кухня, погріб, колодязь, ворота), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування заявниками обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту їх прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 76-81, 149, 150, 151, 152 ЦПК України ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Лопушненська сільська рада Кременецького району Тернопільської області про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та про скасування частково державної реєстрації власності – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09.02.2022.

Суддя: