Рішення № 103095977, 07.02.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/7/22 Справа №447/3943/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

07.02.2022 Миколаївський районний суд Львівської області

в складі головуючої судді – Бачуна О.І.

за участю секретаря – Данилів О.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Джуфера Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві, Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи,-

встановив:

07.12.2021року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВМ №00000869 від 05.11.2021 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП . В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 05.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. було винесено постанову серії ВМ №00000869 про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП в розмірі 8500грн. Згідно даної постанови позивач допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевантаження на одиничну вісь транспортного засобу на 5,6% (2,83тон). Позивач вважає постанову протиправною і такою що підлягає скасуванню, оскільки ним не допущено порушення п.22.5 ПДР України, а згідно товаро-транспортної накладної позивач на власному транспорті перевозив вантаж – 24тони цементу насипом, а загальна маса транспортного засобу не перевищувала допустиму ( 40тон). Просить позов задовольнити, скасувати постанову серії ВМ №00000869 від 05.11.2021.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07.12.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просив задоволити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить проводити розгляд справи у відсутності відповідача, у задоволенні позову відмовити , оскільки постанова про адміністративне правопорушення була винесена старшим інспектором відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Щодо покликання позивача на те, що згідно товаро-транспортної накладної загальна маса транспортного засобу не перевищувала 40тонн, то вважає таку недопустимим доказом, оскільки нею зафіксовано факт наявності вантажу. Позивач міг перевози й інші товарно-матеріальні цінності, які в ній не зазначені. Щодо покликання позивача на те, що вантаж сипучий, відповідач просив врахувати той факт, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, вантаж треба рівномірно розміщувати і такий не повинен зміщуватися під час руху, тобто потрібно обрати вагу вантажу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу так і навантаження на осі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. було винесено постанову серії ВМ №00000869 про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП в розмірі 8500грн. Згідно даної постанови ОСОБА_1 02.11.2021 о 14год.39хв. за адресою Н-09, км.429+900, Львівська області керуючи транспортним засобом RENAULT PREMIUM 450DXI д.н.з. НОМЕР_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевантаження на одиничну вісь транспортного засобу на 5,6% (2,83тон). Технічний засіб, який зафіксовано порушення – WIM46,46.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини 2 статті 29 якого встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.п.1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862- IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо максимальна маса або осьова маса перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, — 3,75 м), за висотою від поверхні дороги — 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах — 4,35 м), за довжиною — 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів — понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах — до 46 т), навантаження на одиночну вісь — 11 т (для автобусів, тролейбусів — 11,5 т), здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).

Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункти 3, 4, 6 Порядку).

Згідно пункту 13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до ч.3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі — понад 16 т, строєні осі — понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів — навантаження на одиночну вісь — понад 11 т, здвоєні осі — понад 18 т, строєні осі — понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах — понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - на 2,83т. більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 5,6 відсотків більше допустимого.

Доводи позивача стосовно того, що за результатами зважування перевантаження понад 40 т не зафіксовано є помилковими, оскільки п.22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження саме на одиночну ось - понад 11 т., перевищення чого і було встановлено відповідачем.

В даному випадку позивачем здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на одиночну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 5,6%.

Відповідно до пункту 4 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2 % (5,6%).

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товаро-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому суд вважає, що наявність товаро-транспортної накладної не виключає можливості перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, та іншої кількості, не вказаних у первинних документах, що може впливати на вагові виміри.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач мав дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Посилання позивача на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, який переміщується по осям транспортного засобу під час його руху, що в свою чергу не дає можливості з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, суд не приймає, з наступних підстав.

Так, суд зазначає, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Крім того, законодавцем також передбачено критичну похибку в розмірі 2 % на одинарну вісь (пункт 22.5 Правил дорожнього руху).

Отже, беручи до уваги, що позивач в даному випадку виступає як перевізник, який здійснив 05.11.2021 року перевезення вантажу автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення габаритно-вагові норми, суд вважає, що у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки матеріалами справи підтверджено факт допущення позивачем перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевантаження на одиничну вісь транспортного засобу на 5,6% (2,83тон), а тому відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.11.2021 року ВМ № 00000869 у сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250,271, 286 КАС України суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія ВМ №00000869 від 05.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Бачун О. І.