Рішення № 103095684, 02.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8846/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

представника позивача Кошевого А.Л.

представника відповідача Терлецького Д.О.

третіх осіб: ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області

(79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ЄДРПОУ 41322361)

до

Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області

(79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, ЄДПРОУ 39778297),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Комунальне підприємство «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева»

(79019, м. Львів, вул. Ужгородська, 1),

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 )

про скасування Акта спеціального розслідування гострого професійного захворювання,

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, треті особи: Комунальне підприємство «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить скасувати Акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 30.04.2020р. о 13 год. 45 хв., дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 04 год. 20 хв. в Комунальному некомерційному підприємстві «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева», за формою Н-1/П від 17.07.2020р., затверджений Головним управлінням Держпраці у Львівській області 21.07.2020 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 27.05.2020 р. №86-НВ створено комісію з спеціального розслідування гострого професійного захворювання, яке сталося в КНП ''Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева" з ОСОБА_3 , до складу якої увійшов страховий експерт з охорони праці відділу профілактики страхових випадків Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луць А.В. Комісією з`ясовано обставини, за яких сталося гостре професійне захворювання. Так встановлено, що ОСОБА_3 захворіла 27.04.2020 р., коли прийшла з роботи відчула слабість при температурі 38 °С, приймала амбулаторно симптоматичну терапію; 30.04.2020 р. звернулась в стаціонар КНП "Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева", де її було госпіталізовано та встановлено діагноз - пневмонія, результат ПЛР тесту №5109 від 04.05.2020р. - позитивний; 05.05.2020 р. лабораторно підтверджено діагноз COVID-19, 07.05.2020р., у зв`язку з погіршенням стану здоров`я її переведено у КНП «8-а міська клінічна лікарня м. Львова»; ІНФОРМАЦІЯ_1 пацієнтка померла. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 не виконувала роботу, яка передбачена постановою КМУ №1662 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №394), зокрема не була безпосередньо зайнята у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої, респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, лікуванні пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 17.07.2020 комісією складено акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що пов`язане з виробництвом за формою Н-1/П щодо ОСОБА_3 , який затверджений 21.07.2020 р. Позивач вважає, що за результатами спеціального розслідування комісією необґрунтовано кваліфіковано дане захворювання, як таке, що пов`язане з виробництвом, оскільки ОСОБА_3 не була зайнята у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач також зазначає, що листом від 29.07.2020 року він звертався до відповідача щодо призначення повторного спеціального розслідування гострого професійного захворювання ОСОБА_3 та отримав відмову у проведенні повторного розслідування.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

11.10.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23 листопада 2021 року від третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких ними наведено обставини на спростування позовних вимог позивача.

16 листопада 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

25 листопада 2021 року та 21 грудня 2021 року від позивача на адресу суду надійшли відповіді на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовні заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Треті особи та їх представник проти задоволення позову заперечили, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З безпосередньо досліджених та перевірених в судовому засіданні за участю учасників процесу письмових доказів наданих суду, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займала посаду сестри-господині алергічного відділення КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева», яке на період карантину було перепрофільовано у терапевтичне відділення для надання допомоги хворим з пневмонією та підозрами на COVID-19.

Згідно виписки із карти стаціонарного хворого №3304/129, ОСОБА_3 поступила у КНП «8-ма МКЛ м. Львова» за скеруванням КНП «1-МКЛ м. Львова», де перебувала на лікуванні з 30.04.2020р. з приводу двобічної негоспітальної пневмонії COVID-19. 07.05.2020 р. ОСОБА_3 госпіталізована до КНП «8-ма МКЛ» з діагнозом: Двобічна негоспітальна пневмонія. COVID-19. Ожиріння ІІІ ст. Пацієнтці налагоджено неівазивну ШВЛ апаратом. Загальний стан пацієнтки, незважаючи на проведене лікування, прогресивно погіршувався. У пацієнтки о 03.35 15.05.2020 р. наступила зупинка серцево-судинної діяльності, розпочато серцево-легеневу реанімацію. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 04.20 констатовано смерть.

Для проведення спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який стався з сестрою-господинею КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» ОСОБА_3 , 27.05.2020 видано наказ про призначення комісії для спеціального розслідування гострого професійного захворювання, яким створено комісію та зобов`язано організувати і провести спеціальне розслідування.

За результатами розслідування встановлено, що засвідчено відповідним актом за результатами епідеміологічного розслідування складеного лікарем-епідеміологом ОСОБА_4 від 13.07.2020р. та поясненнями медсестри КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня» ОСОБА_5 (рідної сестри ОСОБА_3 ), ОСОБА_3 вважала себе хворою з 27.04.2020 р., коли вона, прийшовши з роботи відчула слабість при температурі тіла 38 градусів за Цельсієм. Після чого ОСОБА_3 почала приймати амбулаторно симптоматичну терапію (жарознижуючі препарати), а 30.04.2020 р. звернулась в стаціонар КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня», де її було госпіталізовано, зроблено рентгенофонографію та був поставлений діагноз - пневмонія, взято матеріал ПЛР (результат № 5109 з 04.05.2020 р. позитивний). У зв`язку з погіршенням здоров`я, хвору о 15.30 год. 07.05.2020 р. переведено у КНП «8-ма міська лікарня м. Львова». В 04 год. 20 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 пацієнтка померла.

З пояснень свідків: ОСОБА_6 (батька ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 , опитування ОСОБА_1 (сина потерпілої) встановлено, що потерпілу ОСОБА_3 батько або син кожного робочого дня підвозили власним автомобілем до місця роботи (громадський транспорт не працював у період карантину). Ніхто з рідних по місцю проживання ( АДРЕСА_2 ) не хворів.

За даними епідеміологічного розслідування (карта епідеміологічного обстеження №35 Жовківського РВ ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України») найімовірніше місце зараження невідоме, остаточний фактор передачі збудника інфекції не встановлений. Зараження виникло повітряно-крапельним шляхом, можливий контакт з хворою по місцю праці.

З пояснень свідків: завідуючої алергологічним відділенням КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» ОСОБА_7 , старшої медсестри алергологічного відділення ОСОБА_8 встановлено, що сестра-господиня ОСОБА_3 , відповідно до табеля обліку робочого часу працювала у алергологічному відділенні. Згідно посадової інструкції, забезпечувала відділення чистою білизною та господарськими засобами, контролювала санітарно-гігієнічний режим у відділенні. Прямого контакту з хворими на COVID-19 не мала. ОСОБА_3 завжди користувалась засобами індивідуального захисту під час виконання своїх професійних обов`язків та дотримувалась правил безпеки під час періоду карантину.

За даними Карти епідеміологічного обстеження №1 вогнища інфекційного захворювання, акту від 13.07.2020 р. за результатами епідеміологічного розслідування, проведеного Львівським міським відділом ДУ «Львівський обласний лабораторний центр», у алергологічному відділенні, в якому працювала потерпіла, перебувала з 01 по 05 квітня 2020 року пацієнтка ОСОБА_9 з підтвердженим інфікуванням COVID-19 (позитивний ПЛР №3676 від 03.04.2020р.). Робочі зміни ОСОБА_3 припадали на 02.04.2020р. і 03.04.2020р. Згідно посадових обов`язків ОСОБА_3 не мала прямого контакту з пацієнтами. Але, разом з потерпілою, одночасно госпіталізовано двох медичних сестер алергологічного відділення ОСОБА_10 (позитивний ПЛР № 4342 від 01.05.2020 р.) та ОСОБА_11 (позитивний ПЛР № 5107 від 03.05.2020 р.)., які мали прямий контакт з інфікованою пацієнткою ОСОБА_9 . Висновком, проведеного епідемрозслідування за місцем праці, встановлено, що джерелом інфікування вірусом SARS-COV-2 могла стати власна необережність потерпілої при контакті з іншими працівниками відділення, які були інфіковані вірусом SARS-COV-2 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Протягом робочої зміни сестра-господиня ОСОБА_3 , згідно пояснень заввідділу ОСОБА_7 , старшої медичної сестри ОСОБА_8 , користувалася спецодягом та засобами індивідуального захисту призначеними для роботи у неінфекційних стаціонарах, а саме: маска одноразова або респіратор, шапка одноразова, рукавички, окуляри або захисні щитки, багаторазовий костюм, одноразовий халат, бахіли.

Відповідно до вимог додатку 6 наказу МОЗ України від 30.04.2020 № 994, працівники, які мають контакт з хворими особами з підозрою на COVID-19 під час виконання трудових обов`язків повинні забезпечуватись додатково, вищевказаного, ізоляційним костюмом та ізоляційним халатом при захворюванні на COVID-19.

Комісія взяла до уваги те, що сестра-господиня ОСОБА_3 була забезпечена штатним спецодягом та ЗІЗ, передбаченими для медичного персоналу алергологічного відділення, які не мали прямого контакту із інфекційно хворими, до введення в дію наказу МОЗ України від 30.04.2020 р., і який належним чином не міг захистити потерпілу від контакту по роботі з непередбачено захворілими працівниками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно діагнозу лікаря-профпатолога КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_12 (виписка із медичної амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.07.2020 р.), підозри на гостре професійне захворювання потерпілої ОСОБА_3 не встановлено.

За результатом вірусологічного дослідження проведеного ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» виявлено РНК вірус SARS-COV-2 методом ПЛР (результат № 5109 від 04.05.2020) у сестри-господині КНП «Львівська 1-а МКЛ ім. Князя Лева» ОСОБА_3 .

Висновком, проведеного епідемрозслідування від 13.07.2020 р., за місцем праці, встановлено, що джерелом інфікування вірусом SARS-COV-2 могла стати власна необережність потерпілої при контакті з іншими працівниками відділення, які були інфіковані вірусом SARS-COV-2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які мали прямий контакт з інфікованою пацієнткою ОСОБА_9 . Інфікування відбулося при виробничому контакті під час виконання трудових обов`язків сестри-господині ОСОБА_3 із хворими особами на COVID-19 медсестрами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не знали, що вони інфіковані.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" і статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Кабінетом Міністрів України постановою від 17 квітня 2019 року №337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Порядок №337).

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку №337, цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Вимоги цього Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку № 337:

- нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

- гостре професійне захворювання (отруєння) - захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Згідно п.34 Порядку №337, рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови (спеціальної комісії) є вирішальним.

Комісія зі спеціального розслідування гострого професійного захворювання взяла до уваги те, що інфікування відбулося у період підвищеного ризику зараження вірусом COVID-19, вивчивши і проаналізувавши матеріали розслідування, ознайомившись з пояснювальними записками свідків, на основі висновку епідеміологічного розслідування ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 13.07.2020, карти епідеміологічного обстеження №35 Жовківського РВ ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України», протоколу патологоанатомічного дослідження №59а від 15.05.2020, та прийшла до висновку, що в даному випадку мало місце гостре професійне інфекційне захворювання зі смертельним наслідком, яке настало в результаті інфікування вірусом SARS-COV-2 потерпілої ОСОБА_3 під час виконання нею трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 34 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 №337, комісія із спеціального розслідування шляхом голосування (5 - за, 2 - проти) прийняла рішення визнати даний випадок гострого професійного захворювання таким, що пов`язаний з виробництвом, на підставі підпункту 15 пункту 52 Порядку №337, відповідно до якого обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є, зокрема, однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

За результатами спеціального розслідування 17.07.2020 комісією складено акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що пов`язане з виробництвом за формою Н-1/П, який затверджений начальником Головного управління Держпраці у Львівській області 21.07.2020.

Зі змісту позовної заяви слідує, що ставлячи під сумнів оскаржуваний акт, позивач вказує на окремі думки. Зокрема, окрему думку страхового експерта з охорони праці відділу профілактики страхових випадків Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луць А.В., який підписав Акт за формою Н-1/П з відміткою про наявність окремої думки, яку додано до акту.

Відповідно до наведеної окремої думки страхового експерта з охорони праці Луця А.В. , він прийшов до переконання, що захворювання у ОСОБА_3 визнається таким, що не пов`язане з виробництвом та, відповідно, акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1/П не складається.

Лікар з гігієни праці відділу з питань гігієни праці Головного управління Держпраці у Львівській області Молдаванов Віталій Анатолійович, відповідно до окремої думки від 17.07.2020, прийшов до висновку, що захворювання ОСОБА_3 не відноситься до гострих професійних захворювань, так як вона не була зайнята у ліквідації епідемії та не здійснювала заходи із запобігання поширення коронавірусної хвороби та не лікувала пацієнтів із випадками COVID-19, тому свій голос при голосуванні віддав за випадок, який не пов`язаний з умовами праці.

Судом встановлено, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання проведено відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2019 року № 337.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 337, спеціальна комісія зобов`язана, зокрема, розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1, а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акту - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акту (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною).

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що під час роботи спеціальної комісії член комісії від Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луць А.В. не висловлював своєї незгоди зі змістом розділів 5 (Вид події та причини настання нещасного випадку), 6 (Свідки нещасного випадку), 8 (Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці), а також розділу 9 (Заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам). За весь час роботи спеціальної комісії членом комісії від Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луць А.В. до матеріалів згаданого вище спеціального розслідування не додано жодного документу, який би міг суттєво вплинути на висновки спеціальної комісії. Наведені твердження сторони в ході судового розгляду представником позивача спростовані не були.

За висновком суду, комісією надана належна оцінка обставинам встановлених в ході проведення спеціального розслідування, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , та дотримано порядок складання акту. За вказаних умов, комісія із спеціального розслідування мала законні підстави зробити висновок, що мало місце гостре професійне інфекційне захворювання зі смертельним наслідком, яке настало внаслідок інфікування вірусом SARS-COV-2 потерпілої ОСОБА_3 під час виконання нею трудових обов`язків.

Відповідно до вимог п.34 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019р. №337, шляхом голосування (5 - за, 2 - проти) комісія прийняла рішення визнати даний випадок гострого професійного захворювання таким, що пов`язаний з виробництвом на підставі підпункту 15 пункту 52 Порядку, тобто діяла в межах своєї компетенції та повноважень.

Комісією із спеціального розслідування зроблено належні та достатньо обґрунтовані висновки, викладені в акті за формою Н-1/П щодо визнання гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком з ОСОБА_3 таким, що пов`язане з виробництвом, у відповідності з вимогами Порядку №337, на підставі зібраних в ході спеціального розслідування документів, пояснень свідків та інших матеріалів.

Також, ухвалюючи рішення у справі суд приймає до уваги покази третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були допитані в якості свідків за їх клопотанням та згодою, які підтвердили суду наведені вище обставини встановлені комісією та враховані при складанні акту, про те, що ОСОБА_3 кожного робочого дня підвозили власним автомобілем до місця роботи, у зв`язку із тим, що громадський транспорт не працював у період карантину. Ніхто з рідних по місцю проживання ОСОБА_3 у період або напередодні хвороби останньої, не хворів на інфекційні захворювання, в тому числі і на COVID-19.

Суд приходить до висновку, що позивач в ході судового розгляду не довів наявності законних підстав для задоволення позову, а відповідач та треті особи належними засобами доказування спростували доводи позивача.

За таких обставин, законних підстав для скасування спірного акту не вбачається.

Разом з тим, за результатами розгляду справи, суд не може не відзначити наступне.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 22 Основного Закону встановлює, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Стаття 9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює основні завдання і функції Фонду соціального страхування України та його робочих органів, серед яких є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Також, стаття 10 наведеного Закону встановлює, що Фонд зобов`язаний, серед іншого, забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Наведені положення вказують на те, що людина, її життя і здоров`я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права, зокрема такі як право на життя, на працю, на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, та гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як наведено вище, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Крім того, наведені вище положення визначають завдання і обов`язки Фонду соціального страхування, який, згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Цитуючи наведені положення Конституції України та ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд жодним чином не ставить під сумнів право позивача звернутись з даним позовом до суду.

Водночас, враховуючи конкретні обставини даної справи та загальновідомі обставини, такі як епідеміологічна ситуація у країни, пов`язана з поширенням захворювання на COVID-19, суд не може не відзначити наступне.

В ситуації коли у країні мають місце загальновідомі факти необхідності забезпечення належного функціонування медичної системи, питання належного забезпечення медичних працівників та підвищення авторитету їх професії, в тому числі внаслідок забезпечення державою виконання усіх соціальних гарантій, набувають надзвичайно важливого значення. В даній конкретній ситуації медичний працівник помер в результаті захворювання отриманого внаслідок інфікування при виробничому контакті під час виконання трудових обов`язків, що підтверджено належним висновком наданим уповноваженим на це органом (комісією). Отже, за таких обставин надзвичайно важливого значення набуває не відшукування штучних підстав для невиконання Державою своїх обов`язків щодо виконання соціальних гарантій у тій мірі наскільки це можливо, адже медичний працівник помер і цей факт змінити неможливо, а необхідність забезпечення належного виконання Державою і всіма її органами наведених вище завдань та гарантій, спрямованих на реалізацію функцій у сфері соціального забезпечення медичних працівників, які фактично залучаються до медичного захисту усього населення країни.

Таким чином, наведені обставини покладають на усіх, без винятку, суб`єктів, які так чи інакше пов`язані з виконанням наведених функцій і завдань Держави, в тому числі і на відповідних посадових осіб Фонду соціального страхування України, обов`язок надзвичайно відповідально підходити до питань, які у тій чи іншій мірі ставлять під сумнів внесок конкретної особи - медичного працівника у подолання епідемії, в тому числі у ситуації коли немає очевидних підстав для висловлення сумнівів з цього приводу, а також ставлять під сумнів причини смерті, які визначені як такі, що пов`язані з виконанням трудових обов`язків.

Отже, звертаючись до суду з позовом, який по своїй суті ставить під сумнів причини смерті медичного працівника, а саме наявність причинно-наслідкового зв`язку між виконанням трудових обов`язків і причиною смерті, позивач будучи наділеним відповідними можливостями, такими як наявність відповідних спеціалістів (фахівців), повинен надзвичайно ретельно проаналізувати обґрунтованість позову, адже звернення до суду з безпідставним або необґрунтованими позовом не додає авторитету медичним професіям та самій Державі. Неможливо не відзначити і той факт, що в процесі судового розгляду приймали участь (залучені) діти померлої, які фактично були змушені в силу покладених на них процесуальних обов`язків, як учасників процесу, доводити той факт, що комісія діяла правомірно, встановивши причину смерті їх матері, внаслідок захворювання отриманого під час виконання нею трудових обов`язків.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене вище, виходячи із принципів верховенства права, виваженості, розумності та справедливості, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області та відсутність законних підстав для задоволення позовної заяви, а тому у задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ЄДРПОУ 41322361)

Відповідач - Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, ЄДПРОУ 39778297),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Комунальне підприємство «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева» (79019, м. Львів, вул. Ужгородська, 1),

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 08 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.