Рішення № 103095626, 14.01.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/4583/21

2/336/406/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що є військовослужбовцем у відставці, на теперішній час перебуває на пенсії за вислугою років. Загальна вислуга складає 29 років 11 місяців. За період проходження служби поставлений на облік як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.

21.11.2008 року позивачу, як військовослужбовцю видано ордер № 109 С на службове приміщення, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він на теперішній час проживає. Звернувшись до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, з заявою про направлення клопотання до Запорізької міської ради про виключення вищезазначеної, займаної ним квартири з числа службових приміщень для можливості її приватизації, отримав відмову, яка мотивована тим, що 22.03.2004 року ОСОБА_1 отримав за рахунок Міністерства оборони України квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що не отримував житла за рахунок Міністерства оборони України. Під час проходження військової служби у м. Кривий Ріг, за рахунок Міністерства оборони України у 2004 році йому надавалось у тимчасове користування службове житлове приміщення для його проживання та членів його сім`ї. У 2006 році його було переведено до іншого місця служби, а саме до м. Запоріжжя, у зв`язку з чим, він вибув зі службового житлового приміщення в м. Кривий Ріг.

З бездіяльністю КЕВ м. Запоріжжя, щодо не направлення клопотання до Запорізької міської ради про виключення займаної ним квартири, з числа службового житла, не погоджується, вважає її такою, що порушує його право на приватизацію.

Позивач просить визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 площею 30,1 кв.м. та зобов`язати КЕВ м. Запоріжжя подати до Запорізької міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 площею 30,1 кв.м.

Ухвалою суду від 15.06.2021р. було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідачем подано відзив, за змістом якого він заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби у прокуратурі Криворізького гарнізону з 22.03.2002 по 16.02.2007 року на склад родини три особи забезпечувався постійним житлом від Міністерства оборони України за адресою АДРЕСА_3 , житловою площею 41,5 кв.м. Під час проходження військової служби у прокуратурі Запорізького гарнізону позивач на склад родини 2 особи (він та син) отримав двокімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера № 109 від 21.11.2008 р.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради № 65 від 18.02.2015 року «Про надання дозволу на зміну договорів найму жилих приміщень» наймачем трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 визнано іншого члена сім`ї ОСОБА_1 - сина ОСОБА_2 .

Вважає, що у зв`язку з тим, що позивач та члени його родини забезпечені житловим приміщенням на рівні середньої забезпеченості, позивач двічі скористався правом на отримання житлового приміщення, направлення облікової справи разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 з боку адміністрації КЕВ м. Запоріжжя не буде відповідати нормам чинного законодавства.

Зауважує, що КЕВ відповідно до наказу МОУ № 380 від 31.07.2018 року та положення КЕВ, не приймає рішення про надання житла для постійного користування військовослужбовцям Запорізького гарнізону. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком. Згідно постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 р. № 37 положення «Про службові жилі приміщення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР» п.6 Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадку, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Відповідно до інформаційної довідки станом на 01.10.2021 рік 135 військовослужбовців Запорізького гарнізону потребують надання службового житла.

Інших заяв до суду не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни, учасником бойових дій, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.03.2008 року.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 22.11.2012 року перебуває на пенсії за вислугою років.

Відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України від 10.07.2012 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я»). Загальна вислуга років складає 29 років 11 місяців. Трудова діяльність позивача підтверджується довідкою виданою 12.04.2012 року Військової прокуратури Південного регіону України.

Основні засади державної політки у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичних сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 122 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби у прокуратурі Криворізького гарнізону в період з 22.03.2002 р. по 16.02.2007 р. на склад сім`ї: 3 особи (він, дружина, син) забезпечувався постійним житлом від Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_2 , трикімнатна, житловою площею 41,5 кв.м.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 21.11.2008 року на сім`ю із 2 осіб, а саме ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 , видано ордер на службове приміщення № 109 серія «С» на право зайняття службового житлового приміщення площею 30,1 кв.м., яке складається з 2 кімнат за адресою АДРЕСА_1 на підставі розпорядження голови Жовтневої райадміністрації № 1136 від 19.11.2008 року.

Згідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 11.12.2008 року.

Згідно ст. 106 Житлового кодексу Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.02.2015 року № 65 надано дозвіл на зміну договорів найму жилих приміщень внаслідок визнання наймачем іншого члена сім`ї: трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , жилою площею 41,55 кв.м. з вибувшого до іншого місця проживання ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 . Склад сім`ї - один чоловік.

Згідно п. 10 Розділу VII наказу МОУ від 31.07.2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Заявою від 26.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про виключення житлового службового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , з числа службових.

Відповіддю Квартирно-Експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17.03.2021 р. вих.. № 894 позивачу не встановлено підстав для задоволення його заяви щодо клопотання про виключення двокімнатної квартири АДРЕСА_5 із числа службових, оскільки позивач раніше за рахунок Міністерства оборони України отримав на склад сім`ї три особи трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 (ордер № 936-«Н») 41,5 житлової площі.

Згідно з ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 40 Житлового кодексу України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно з п.5 ч.2 даної статті громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщенням або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до ст. 37 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно ст. 38 ЖК України встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року було затверджено Порядок «Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей (п. 1 Порядку).

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно - експлуатаційного органу.

Крім того, даний порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством. (п.30).

Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбаченого законодавством (п. 19).

Судом встановлено, що на підставі ордеру від 21.11.2008 року № 109 серія «С» виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради позивач отримав на склад сім`ї у 2 особи, а саме ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 право на зайняття службового житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1

Водночас, відповідно до довідки від 19.11.2008 року № 54 ОСОБА_1 в період з 22.03.2002 р. по 16.02.2007 р. на склад сім`ї: 3 особи (він, дружина, син) забезпечувався постійним житлом від Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_2 , трикімнатна, житловою площею 41,5 кв.м. Квартиру в КЕЧ району не здав.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем та членами його сім`ї не було виконано п. 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, оскільки фактично в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 при переведенні позивача до іншого місця служби, а саме до м. Запоріжжя, залишилась проживати член сім`ї (дружина) ОСОБА_1 .

Не передання житлового приміщення у м. Кривий Ріг у КЕЧ району підтверджується і витягом з рішення Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.02.2015 року № 65, відповідно до якого наймачем жилого приміщення до 18.02.2015 року був саме позивач, який в той час вже фактично мешкав в м. Запоріжжі, у службовому приміщенні, тобто з 21.11.2008 року, позивач та члени його сім`ї одночасно мали у користуванні два службових приміщення.

Наразі, наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , відповідно до вищезгаданого витягу є ОСОБА_2 , а саме син позивача.

Також суду не надано підтвердження, що позивачем та членами його сім`ї не було використано право на безоплатну приватизацію житла за адресою АДРЕСА_2 .

Приймаючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач двічі скористався правом на отриманням житлового приміщення, які і до цього часу знаходяться у розпорядженні членів сім`ї позивача, що суперечить передбаченому праву військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей на отримання жилих приміщень для постійного проживання, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, звільненому від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.А.Галущенко