Рішення № 103095501, 01.02.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/5012/21 2/335/293/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Руднєва О.О., представників відповідачів Шевченка А.Ю., Кравченка О.М.,Кріль Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в у залі суду в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.02.2018 року йому було повідомлено про підзору у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

23.02.2018 року прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області Побейвовк П.В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який 27.02.2018 року скеровано до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

29.04.2020 року, вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано, за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.02.2021 року вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжявід 29.04.2020 року залишено без змін.

З посиланням на ст.56 Конституції України, ст.ст.1176, 1167 ЦК України та вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач зазначає, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності, втрати соціального статусу, погіршення психологічного стану, внаслідок незаконного повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочинів, яких він не скоював.

Моральна шкода завдана позивачу оцінена ним у розмірі 216 000,00 грн., із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, яка відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» становить 6 000,00 гривень, помноженої на 36 місяців (з дня повідомлення позивачу про підзору у вчиненні кримінального правопорушення 19.02.2018 року по день набрання вироком законної сили 23.02.2021 року) а також з урахуванням всіх наслідків, які спричинені незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби Україниза рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 216 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.

04.08.2021 року вказана цивільна справа надійшла в провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 року, головуючим суддею у цій справі визначено суддю Рибалко Н.І.

Ухвалою судді від 06.08.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

02.09.2021 року від представника ГУНП в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ГУПН в Запорізькій області не порушувало прав позивача, дії правоохоронних органів не оскаржувалися у суді, відповідно дії чи бездіяльність не була визнана протиправною. В обґрунтування відзиву також зазначено, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, або витрат немайнового характеру, у чому вони полягали, а також не доведено причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями та виною органу в її заподіянні. Сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо позивача не є підтвердженням моральної шкоди, оскільки така шкода повинна бути реально встановлена.

Як зазначає представник відповідача, позивачем невірно розраховано розмір завданої йому моральної шкоди. Так, позивачем розраховано моральну шкоду з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, яка станом на 2021 рік становить 6 000,00 грн., за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством, тобто за 36 місяців. При цьому, позивач при розрахунку моральну шкоду повинен був виходити саме із мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначений, як 2 189,00 грн., а не з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством. Вказані обставини свідчать про те, що розмір заявленої позивачем до стягнення моральної шкоди є завищеним.

02.09.2021 року до суду надійшов відзив від виконуючого обов`язків керівника Запорізької обласної прокуратури, в якому зазначено що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди лише на рівні мінімально визначеного за 36 місяців, а саме за період з дня повідомлення позивачу про підзору у вчиненні кримінального правопорушення 19.02.2018 року по день набрання вироком законної сили 23.02.2021 року.

07.09.2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. В обґрунтування відзиву зазначено, що Головне управління є неналежним відповідачем по справі, оскільки не здійснює в межах наданих повноважень виконання судових рішень про відшкодування з Державного бюджету України моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Крім того у відзиві зазначено, що суттєві моральні страждання, про які позивач вказує у своїй позовній заяві (переживання, знаходження у «підвищеному» стані, відчуття неприємного осуду з боку своїх колег, тощо) є лише припущенням, оскільки доказів на їх підтвердження позивачем не надано.

У відповіді на відзив від 09.09.2021 року, позивач заперечує проти доводів представника відповідача та вказує, що зазначив підставою відшкодування моральної шкоди - час перебування під слідством та судом, а отже визначений розмір моральної шкоди становить не менше мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Наполягає на відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди саме за період з дня повідомлення йому про підозру у вчинені злочину до набрання виправдувальним вироком суду законної сили, що складає 36 місяців. Також наполягає на тому, що Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області є належним відповідачем у справі.

У запереченнях на відповідь на відзив Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій областівід 17.09.2021 року виклало аналогічні обґрунтування, як і у своєму відзиві на позовну заяву. Повторно зауважує, що Головне управління є неналежним відповідачем по справі, оскільки до його повноважень не належить відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування майнової шкоди, завданої органами державної влади, не відкриваються і відповідно видатки на ці цілі непередбачено.

22.10.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя закрито підготовче засідання у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

08.12.2021 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача, первісного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області замінено на належного відповідача - Державну казначейську службу України.

31.12.2021 року до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України. В обґрунтування відзиву зазначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Державна казначейська служба України є учасником судового процесу у справах про відшкодування шкоди лише у зв`язку з тим, що здійснює виконання судових рішень по таким справам відповідно до наданих повноважень.

Крім того у відзиві зазначено, що суттєві моральні страждання, про які позивач вказує у своїй позовній заяві (переживання, знаходження у «підвищеному» стані, відчуття неприємного осуду з боку своїх колег, тощо) є лише припущенням, оскільки доказів на їх підтвердження позивачем не надано.

Також відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано жодного судового документу, яким би було визнано протиправність дій правоохоронного органу, яким завдано шкоду, позовну вимогу належним чином не обґрунтовано, то вона не може підлягати задоволенню.

Посилаючись на вказані обставини відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповідях на відзив.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у їх відзивах на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно проаналізувавши обставини справи у сукупності, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.02.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжявід 29.04.2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.02.2021 року вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 року залишено без змін.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі №754/8730/19 (провадження №61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження №61-7643св20) та від 25 жовтня 2021 року у справі №459/589/15-ц (провадження №61-12612св21).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

У даній справі судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2020 року, який набрав законної сили 23.02.2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 272 КК України, вчинено обвинуваченим, а отже він набув право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

При визначенні періоду, за який слід стягнути на користь позивача моральну шкоду, суд виходить з того, що період перебування позивача під слідством та судом складає 36 місяців, а саме з 19.02.2018 (з дня повідомлення ОСОБА_1 про підзору у вчиненні кримінального правопорушення) по 23.02.2021 (постановлення ухвали Запорізьким апеляційним судом). Тобто саме із 23.02.2021 (з дня набрання вироком суду законної сили) позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень, а кримінальне переслідування відносно нього завершеним.

Таким чином розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди не може бути меншим, ніж 216 000,00 грн. (36 місяців х 6 000,00 грн. (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час звернення позовом до суду).

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права та встановлених фактичних обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити, стягнувши на його користь з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди 216 000,00 грн.

Твердження відповідача Державної казначейської служби України про те, що позивачем до матеріалів справи не додано жодного судового документу про визнання протиправності дій правоохоронних органів є безпідставними, оскільки Закон № 266/94-ВР, на підставі якого позивач звернувся із позовом про відшкодування моральної шкоди, не передбачає необхідності встановлення у судовому порядку протиправності дій органів дізнання, досудового слідства та суду, та право особи на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ухваленням виправдувального вироку, прямо передбачено п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР.

Крім того, доводи представника відповідача про помилкове покладення на Державну казначейську службу України, яка є самостійною юридичною особою і прав ОСОБА_1 не порушувала, відповідальності за завдану йому моральну шкоду, є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої , компетенції, встановленої законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункт 63-64), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду.

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19)(пункт44)).

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наведених вище підстав.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, то судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 261, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державної Казначейської Служби України в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Запорізького Апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, адреса: м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, буд. 29, ЄДРПОУ 40108688

Відповідач: Запорізька обласна прокуратура, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, ЄДРПОУ 02909973.

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2022 року.

Суддя Рибалко Н.І.