Рішення № 103095201, 03.02.2022, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/73/22

2/310/1173/22

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2022 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Лаптійчук К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мунтян О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бердянськ цивільну справу № 310/73/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення від роботи; зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи; стягнути компенсацію моральної шкоди в розмірі та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що він працює в Бердянській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту). Відповідно до наказу начальника Бердянської філії ДП «АМПУ» Тараса Верниба за №53/11-АГ від 08.12.2021 його відсторонено від роботи з 09.12.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. 09.12.2021 прибувши на своє робоче місце він не був допущений до роботи про що був складений акт «Про прибуття на робоче місце без документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19» від 09.12.2021.

Позивач вважає що наказ №53/11-АГ від 08.12.2021 суперечать чинному законодавству, є незаконним і таким, що грубо порушує його конституційні, природні та професійні права, оскільки перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений ст. 46 КЗпП України, не є виключним, положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Статтею 12 Закону визначено обов`язкові щеплення до яких не входить від респіраторної хвороби COVID-19. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Фактично обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відносно посади, яку займає позивач, не передбачено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153.

Вважає, що наказ відповідача порушує права позивача гарантовані Конституцією. Відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Покладення Постановою КМУ на відповідача обов`язку відстороняти від роботи без збереження заробітної плати працівника Бердянської філії ДП «АМПУ», який не має протипоказань до вакцинації, але не вакцинований від COVID-19, тоді як інша категорія осіб не має вакцинації від COVID-19, але має протипоказання, на думку позивача має ознаки дискримінації.

З огляду на це, Наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності вакцинації від COVID-19, на думку позивача, суперечить статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 (право на приватне життя) та ст.1 Протоколу №1, оскільки обмеження його прав є не пропорційним поставленій меті за наявності можливості досягти поставлену мету менш інтрузивними за характером заходами.

Крім того, просив зобов`язати відповідача виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 09 грудня 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року та моральну шкоду у розмірі 20000 грн., оскільки вважає що відстороненням від роботи, порушено гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань, поставило його у скрутне матеріальне становище, призвело до втрати єдиного джерела існування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення вимог позивача, обґрунтувавши свою позицію наступним.

Позивач ОСОБА_1 з 24.12.2020 працює у Бердянській філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”. Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти СОУГО-19 підлягають працівники: Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 № 83. До вказаного переліку входить державне підприємство «Адміністрація морських портів України», у зв`язку з чим Позивача було відсторонено від роботи з 09.12.2021 на час відсутності щеплення. Зауважив, що у відповідності до наказу начальника БФ ДП АПМУ від 19.11.2021 № 49/11-АГ працівників БФ ДП АМПУ було заздалегідь повідомлено про те, що те, що з 09 грудня 2021 набирає чинності розширений перелік організацій співробітники яких мають обов`язково щепитися проти Соvid-19 та про можливі відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

Зазначив, що відповідно до постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини другої статті 12 ЗУ«Про захист населення від інфекційних хвороб » та частини третьої статті 5 ЗУ «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19 виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 ЗУ «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 ЗУ «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Зважаючи викладене, вважає, що відсутнє порушення права Позивача на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки трудові відносини між Позивачем та Відповідачем не припинені, наказу про звільнення позивача не видавалось, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я.

Зауважив, що органами Держпраці по факту відсторонення працівників згідно наказу № 53/11-АГ від 08.12.2021 було проведено захід державного нагляду (контролю) за результатами якого 29.12.2021 складено Акт № ЗП8625/407/АЕ яким зафіксовано відсутність порушень вимог законодавства в діях БФ ДП «АМПУ».

У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві

Позивач пояснив суду, що не бажає вакцинуватися із власних упереджень, при цьому медичних протипоказань не має, це його особисте бажання. Конституція України забороняє піддавати людей медичним, науковим чи іншим дослідам. Він не бажає бути піддослідним, а тому відмовляється від вакцинації від Ковід. Як мав діяти роботодавець в умовах покладення на нього обов`язку відсторонення працівників, не знає, але вважає, що Наказом порушено його право на працю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.06.2013 працює в Бердянській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», з 24.12.2020 на посаді моториста 1 класу – матроса 1 класу на т/х «МНМС-69» портового флоту (а.с. 10-11).

Листом Апарату управління ДП «Адміністрація Морських портів України» від 10.11.2021 начальникам структурних підрозділів філій ДП «АМПУ» відповідальних за роботу з персоналом доручено вжити заходів щодо доведення до відома всіх працівників структурних підрозділів про те, що з 09.12.2021 вхід на територію ДП «АМПУ» буд дозволено лише при пред`явленні працівниками та відвідувачами COVID-19 сертифікатів.; провести попередню перевірку сертифікатів всіх працівників філії, котрі пройшли повну вакцинацію/вакциновані однією дозою вакцини, а також наявність у працівників з абсолютними протипоказаннями медичних довідок/сертифікатів відповідної форми з обов`язковим терміном дії цих протипоказань ( а.с. 13).

Наказом начальника Бердянської філії ДП « Адміністрація морських портів України» № 49/11- АГ від 19.11.2021 керівникам структурних підрозділів доручено довести до відома всіх працівників що з 09.12.2021 вхід на територію Бердянської філії ДП «АМПУ» буд дозволено лише при пред`явленні працівниками та відвідувачами COVID-19 сертифікатів; провести попередню перевірку до 06.12.2021 сертифікатів всіх працівників філії, котрі пройшли повну вакцинацію/вакциновані однією дозою вакцини, а також наявність у працівників з абсолютними протипоказаннями медичних довідок/сертифікатів відповідної форми з обов`язковим терміном дії цих протипоказань; працівники філії,які не нададуть до 06.12.2021 року зазначені документи будуть з 09.12.2021 року відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.. 46КЗпП України,ст..1 ЗУ «Про оплату праці» ст.. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». ( а.с. 14).

Із даним Наказом № 49/11-АГ від 19.11.2021 ОСОБА_1 було ознайомлено 19.11.2021 року, про що свідчить його підпис у ф. 03-3-2 про ознайомлення з документом.

Відповідно до наказу начальника Бердянської філії ДП «АМПУ» №53/11-АГ від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи працівників, які не зробили щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати, як такого що відмовився від вакцинації, не надав довідку від сімейного лікаря про протипоказання вакцинації або негативний ПЛР-тест (а.с. 12).

Із Наказом № 53/11-АГ від 08.12.2021 ОСОБА_1 було ознайомлено 09.12.2021 року та вручено його копію, про що свідчить його підпис у ф. 03-3-2 про ознайомлення з документом та підпис у копії Наказу, наданого Відповідачем.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким центральним органом виконавчої влади є Міністерство охорони здоров`я України, згідно з п.1 Положення Про міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267.

Відповідно п. 6 Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 (Перелік доповнено новим пунктом 6 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я № 2393 від 01.11.2021), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Згідно Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відноситься Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (код згідно з ЄДРПОУ 01125761).

Таким чином ОСОБА_1 , як працівник підприємства включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно п. 6 Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 підлягає обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що саме його посада не включена до Переліку № 2153, а тому він не може бути відсторонений, суд вважає необґрунтованим, оскільки Міністерство охорони здоров`я України не виокремлюючи професій та посад, включило всіх працівників Підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у список осіб які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, на період дії карантину.

Посилання позивача, що перелік обов`язкових щеплень визначається виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у якому щеплення проти COVID-19 відсутнє, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно п.269 рішення Європейського суду з прав людини від 28.04.2021 у справі Vavшiиka and Others v. the Czech Republic, ЄСПЛ зазначає, що визначення терміну «закон» у словосполученні «відповідно до закону» необхідно розуміти не у формальному сенсі, а більш широкому, включаючи підзаконні нормативні акти. Зазначене рішення не стосується безпосередньо вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але воно визначає підходи до розуміння ступеню можливого втручання держави у права громадян при запровадженні обов`язкової вакцинації.

Відповідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Згідно ч. 2 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у випадках передбачених законодавством.

Тобто підстави для відсторонення працівників можуть встановлюватися не лише законом, а й підзаконними нормативними актами.

Відповідно до п. 41-6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (в оновленій редакції) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

Так як позивач є працівником підприємства включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не пройшов обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не надав довідку щодо наявності повних медичних протипоказань до вакцинації, керівник підприємства зобов`язаний був відсторонити позивача від роботи, а тому начальник філії ДП «АМПУ» при відстороненні ОСОБА_1 , діяв на підставі постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (редакціях чинних на час відсторонення).

Сторонами не заперечувалося та в судовому засіданні самим позивачем підтверджено, що він не надав документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 чи довідку про наявність абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення.

Твердження позивача ОСОБА_1 на те, що наказ № 53/11-АГ від 08.12.2021, постанова КМУ № 1236 та наказ МОЗ України № 2153 на підставі яких винесено цей Наказ є неконституційними та порушують його конституційні права, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Наказ МОЗ № 2153 зареєстрований та внесений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів Міністерством юстиції України, що свідчить про здійснення його перевірки та відповідність Конституції У країни та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що наразі зазначені постанова КМУ та наказ МОЗ України є чинними, положення цих нормативно-правових актів наразі не визнавалися незаконними компетентним судом, а Бердянський міськрайонний суд Запорізької області такими повноваженнями не наділений.

Крім того, сам позивач під час судового розгляду пояснив, що у встановленому законом порядку ним вони також не оскаржувалися.

Разом з цим, зважаючи на суть позовних вимог, суд оцінюючи втручання у права позивача і чи було таке втручання виправданим, дійшов до наступного висновку.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено, в наказі Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 перелік професій визначено з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій.

Тобто у даному випадку, мета втручання у приватне життя позивача була виправдана та легітимна, оскільки загальновідомим є той факт, що COVID-19 є пандемічною хворобою, яка розповсюдилася за короткий термін у всьому світі.

У пунктах 274 та 280 рішення від 28.04.2021 у справі Vavшiиka and Others v. the Czech Republic ЄСПЛ констатує, що органи влади держави можуть самостійно визначати політику у сфері охорони здоров`я і межі їх розсуду є достатньо широкими.

У даному спорі органи влади, шляхом запровадження обов`язкової вакцинації проти COVID-19 для місця роботи позивача надали йому вибір зробити щеплення (при відсутності протипоказань) чи бути відстороненим без виплати заробітної плати.

Позивач ОСОБА_1 не надав жодних доказів, що свідчили б про неможливість чи наявність об`єктивних труднощів для того щоб зробити щеплення. Також відсутні докази щодо неможливості отримання ним відповідної довідки про наявність протипоказань, у зв`язку з чим чуд дійшов висновку, що позивач не зробив щеплення проти COVID-19 з власної волі, а оскільки він був попереджений про наслідки у виді відсторонення від посади, то і усвідомлював ці наслідки.

Суд також зауважує, що можливість зробити щеплення у позивача наявна і на час винесення рішення, проте в судовому засіданні він наголошував на тому, що не має бажання вакцинуватися з власних міркувань, вважає це дослідами над людьми.

Суд не погоджуючись із такою позицією позивача, зазначає, що наразі в України вакцинація від COVID-19 здійснюється вакцинами (на вибір), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку ВООЗ для екстреного застосування у світі; рекомендовані Державним експертним центром для застосування у надзвичайних ситуаціях в Україні, а також дозволені для екстреного використання в Україні Наказами МОЗ України.

Розширений перелік дозволених в України та світі вакцин, на переконання суду, свідчить про наявність вибору альтернативного, доцільного препарату для проведення профілактичного щеплення.

Держава, встановивши відсторонення працівників певної сфери від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх громадян.

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, аналізуючи встановлені у справі обставини та згадане правове регулювання спірних правовідносин, суд робить висновок про відсутність достатніх правових підстав для визнання незаконним та скасування спірного наказу про відсторонення позивача від роботи і відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також відсутні підстави для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовляється, витрати зі сплати судового збору та пов`язані з правничою допомогою адвоката з відповідача стягненню не підлягають та покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним наказу в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.02.2022 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. В. Маринін