Рішення № 103095118, 03.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1692/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волосенко Віктор Іванович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про визнання дій відповідача щодо вимоги сплати грошового боргу незаконними та скасування суми грошового боргу

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Волосенко В.І., звернувся в суд з даним позовом та згідно уточнених позовних вимог просить визнати вимоги відповідача ТОВ «Закарпатгаз Збут» до громадянина ОСОБА_1 про сплату грошового боргу незаконною та скасувати суму грошового боргу.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , вчасно сплачує комунальні платежі і заборгованостей немає. Одним із постачальників таких послуг є ПАТ «Закарпатгаз» з яким ОСОБА_1 має укладений 10.10.2008 року договір про надання населенню послуг з газопостачання № 3.110.065.

06.07.2018 року ОСОБА_1 отримав рекомендований лист з Мукачівського відділу реалізації ТОВ «Закарпатгаз Збут» з якого випливало, що він має заборгованість перед вказаним товариством у сумі 8158,87 грн. До цього офіційного звернення відповідач ще кілька разів турбував ОСОБА_1 не офіційно та шляхом погроз і шантажу вимагав від ОСОБА_1 сплати різних грошових сум. Так, у неофіційній вимозі від 28.12.2017 сума заборгованості складала 8300,64 грн., у вимозі від 16.01.2018 року 8276,32 грн., у вимозі від 05.07.2018 року – борг зменшився до 3912,20, від 16.07.2018 року сума становила 8555,59 грн., нарешті у вимозі від 29.11.2018 року – 6320,35 грн. Розбіжність сум грошових коштів нічим не вмотивована.

Окрім того, вказує, що ні з Мукачівським відділом реалізації ТОВ «Закарпатгаз Збут», ні з його начальником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ніяких договірних відношень не має.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені . У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Також відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві доводи не відповідають фактичним обставинам справи. Листи ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 16.01.2018 року та від 16.07.2018 року не є вимогами, за змістом, оскільки є відповідями на звернення споживача ОСОБА_1 . У даних листах зазначено суму заборгованості з розділенням на періоди її утворення, зокрема, заборгованість, що виникла до 01.07.2015 року у споживача ОСОБА_1 перед АТ «Закарпатгаз». Що стосується листа ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 28.12.2019 року то він є відповіддю на звернення споживача щодо договірних відносин між позивачем та відповідачем, і в якому інформативно вказана загальна сума заборгованості (як до 01.07.2015 року перед АТ «Закарпатгаз», так і після 01.07.2015 року перед ТОВ «Закарпатгаз Збут») за спожитий природний газ станом на 28.12.2017 року. Лист відповідача від 29.11.2018 року є дорученням на припинення газопостачання, що адресоване оператору газорозподільної системи – АТ «Закарпатгаз», копія якого згідно норм Кодесу газорозподільної системи надсилається споживачу. Що стосується копії позовної заяви від 05.07.2018 року, то в ній вказана заборгованість, що виникла у споживача після 01.07.2015 року виключно перед ТОВ «Закарпатгаз Збут». Після отримання вказаної копії позовної заяви споживачем у липні 2018 року було здійснено оплату в розмірі 2278,52 грн., а відтак вказана заява про стягнення заборгованості до суду не направлялася. Станом на вересень 2020 заборгованість ОСОБА_1 за фактично спожитий газ перед ТОВ «Закарпатгаз Збут» становить 3010,33 грн. що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву детальним розрахунком заборгованості. Також зазначив, що позивач помилково зазначає, що у позивача немає договірних зобов`язань з відповідачем, оскільки позивач ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору шляхом фактичного споживання природного газу, про що свідчать виставлені на оплату рахунки за спожитий природний газ, наявність у відповідача особового рахунку, проведення відповідачем оплати за надані послуги. Крім того, вказує, що відповідно до змісту ст. 16 ЦК України захист цивільних прав це передбачені цивільним законодавством способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Отже, доводи наведені у позовній заяві ОСОБА_1 фактично можуть бути запереченням у разі пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, а сам факт наявності заборгованості за отримані послуги з газопостачання відповідно до норм чинного законодавства не підлягає оскарженню та не може бути скасований у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з наданих позивачем документів, йому надаються послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

10.10.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Закарпатгаз» Мукачівська філія укладено типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання. Відповідно до п. 41 договору такий укладено на один рік і вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення строку однією з сторін не буде заявлено про намір його розірвання або перегляду.

Позивач посилається на відсутність договірних зобов`язань між ним та відповідачем.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Закарпатгаз Збут» проводилося листування щодо надання послуг з постачання природного газу за звернення ОСОБА_1 ..

Так, як вбачається зі змісту листа ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 28.12.2017 року № ГКч08-ЛВ-8739-1217, на звернення ОСОБА_1 від 20.12.2017 року позивачу було повідомлено про те, що відповідно до Постанови НКРЕКП від 28.05.2015 року № 1643 «Про видачу ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ТОВ «Закарпатгаз Збут» гарантованим постачальником газу на території Закарпатської області з 01.07.2015 року визначено підприємство ТОВ «Закарпатгаз Збут».

Також повідомлено, що відповідно до положень розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Запрошено позивача для підписання договору та повідомлено що за його адресою: АДРЕСА_1 станом на 28.12.2017 року рахується заборгованість 8300,64 грн. до показника лічильника 21237 м.кв.

Згідно положень п. 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно п. 4 Розділу ІІІ вказаних Правил ( у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами) для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо кореспондує обов`язок споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках визначених законом; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують такі права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами. Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13.

Таким чином, позивач приєднався до умов Типового договору шляхом фактичного споживання природного газу, оскільки відповідачем позивачу виставлялися рахунки та такі ним оплачувалися, що вбачається з листа-відповіді ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 16.01.2018 року № ГКч08-ЛВ-461-0118, наданої ОСОБА_1 на його звернення від 10.01.2018 року щодо некоректного опрацювання показників газового лічильника та заборгованості за спожитий природний газ.

Згідно вказаного листа позивача повідомлено про те, що станом на 01.0.2015 року його заборгованість за спожитий природний газ становила 4987,27 грн. до показника лічильника 16442 куб.м. На підставі об`єму газу переданого ПАТ «Закарпатгаз за адресою споживача ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 року по 31.12.2017 року в кількості 5221,25 куб.м. ТОВ «Закарпатгаз Збут» здійснено нарахування в сумі 32298,09 грн. За період з 01.07.2015 року по 10.01.2018 року споживачем сплачено 29009,04 грн. Також повідомлено, що станом на 10.01.2018 року на особовому рахунку споживача рахується заборгованість в сумі 8276,32 грн. до показників лічильника 21548 куб.м.

Також як вбачається з листа відповіді ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 16.07.2018 року № ГКч03-ЛВ-9294-0718, наданої на скаргу ОСОБА_1 від 27.06.2018 року щодо внесення змін до договору постачання природного газу побутовим споживача та приведення у відповідність показників лічильника, позивачу повідомлено про здійснення нарахування за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року в кількості 6370,09 куб.м. у сумі 40291,58 грн., про наявний борг станом на 01.07.2015 року та про те, що в період з липня по червень 2018 року а даною адресою сплачено 36724,40 грн., а також про те, що станом на 01.07.2018 року на особовому рахунку позивача рахується заборгованість в сумі 8555,59 грн.: з розрахунку: заборгованість на 01.07.2015 року – 4988,39 грн., нараховано з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року – 40291,58 грн., сплачено з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року – 36724,40 грн.

Отже, як випливає зі змісту вказаних листів станом на початок надання послуг ТОВ «Закарпатгаз Збут» позивачеві у такого рахувалася заборгованість в сумі 4987,27 грн. до показника лічильника 16442 куб.м. Споживачем ОСОБА_1 здійснюється споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та що підтверджується показниками лічильника та частковою оплатою отриманих послуг, що і є причиною різних сум заборгованості, зазначених у вказаних позивачем листах.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Однак, скасування заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як випливає зі змісту позовної заяви позивач не погоджується з розміром нарахованих сум за спожитий природний газ, та як вбачається з листування між ОСОБА_1 та відповідачем, позивачем здійснюється часткова оплата за спожитий природній газ.

Водночас, позивач не вказує причин у зв`язку з якими він не погоджується з розрахунками ТОВ «Закарпатгаз Збут».

А тому на підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 536, 549-551, 624, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волосенко Віктор Іванович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про визнання дій відповідача щодо вимоги сплати грошового боргу незаконними та скасування суми грошового боргу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.А.Придачук