Рішення № 103092185, 04.02.2022, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1410/21

Провадження № 2/743/80/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі судового засідання Довбенко О.М.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАНСАР", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ФК "АВАНСАР", в якому просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати у розмірі 6400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 79769, про звернення стягнення з позивача на користь ТОВ "ФК "АВАНСАР" у виді заборгованості за кредитним договором № 200205753 від 10.05.2016 у розмірі 44384,07 грн, строк платежу за яким настав, а стягнення заборгованості проводиться за період з 10.05.2016 по 28.05.2021. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. 26.11.2021 було відкрито виконавче провадження № 67680253, в межах якого із заробітної плати позивача здійснюються відрахування. Проте, з цим виконавчим написом нотаріуса позивач не погоджується, оскільки жодних правовідносин ні із відповідачем, ні з будь-якими іншими фінансовими установами він не мав, вимог від відповідача про повернення заборгованості за кредитом він ніколи не отримував. Більше того, стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, про що свідчить арифметичні помилки при її розрахунку, а також звернення відповідачем за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу за межами встановленого законодавством трирічного строку позовної давності. Крім того, виконавчий напис був винесений нотаріусом з порушеннями чинного законодавства. Тому, позивач просив визнати суд вищезазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У судове засідання позивач та його представник – адвокат Кравченко В.В. не з`явилися. У матеріалах справи є заява останнього, в якій він просив розглядати справу у його та позивача відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву чи інших заяв з процесуальних питань від представника відповідача не надходило.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, пояснень щодо позову не подали.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 79769, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "АВАНСАР", яке є правонаступником ТОВ «ФК «ФАГОР» (згідно Договору факторингу № 27/05/2020-4 від 27.05.2020), яке в свою чергу є правонаступником ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» (згідно Договору факторингу № 1 від 20.05.2016), яке в свою чергу є правонаступником АТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (згідно Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016), за період з 10.05.2016 по 28.05.2021 заборгованості за кредитним договором № 200205753 від 10.05.2016 у розмірі 44384,07 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 12753,69 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 30780,38 грн; плати за вчинення виконавчого напису на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат».

На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. 26.11.2021 було відкрито виконавче провадження № 67680253.

За загальним правилом визначеним ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 гл. 16 роз. II Порядку).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл. 16 роз. II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 роз. II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

В той час, ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Виходячи з правового аналізу даних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів

Наведені висновки суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц.

Крім того, відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 -Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, п. 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Відтак, з 01.11.2017 розділ 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку визнано не чинним, а тому до правовідносин, які виникли після 01.11.2017, неправомірно застосовувати розділ 2 Переліку та вчиняти виконавчі написи на підставі кредитного договору у простій письмовій формі та виписки з рахунка боржника.

Аналогічний правовий висновок висловлений у правовій позиції ВС у постанові від 19.03.2021, справа № 750/3781/20.

У свою чергу, ні відповідачем, ні приватним нотаріусом, всупереч вимог ст. 12, 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних, допустимих, достовірних доказів існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ "ФК "АВАНСАР"за кредитним договором № 200205753 від 10.05.2016, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Адже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між АТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та позивачем був укладений кредитний договір № 200205753 від 10.05.2016, між АТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» був укладений Договір факторингу № 1905 від 19.05.2016, між ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР» був укладений Договір факторингу № 1 від 20.05.2016 та між ТОВ «ФК «ФАГОР» та відповідачем був укладений Договір факторингу № 27/05/2020-4 від 27.05.2020, відповідно до яких до останнього перейшло право вимоги до позивача за кредитним договором № 200205753 від 10.05.2016.

А також докази того, що приватному нотаріусу для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, було надано саме посвідчений нотаріально кредитний договір № 200205753 від 10.05.2016, та належним чином засвідчені вищезазначені договори факторингів.

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Крім того, за змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність ст. 257 ЦК України передбачена тривалістю у три роки.

Норм щодо визначення строку позовної давності у інший термін, ніж визначений цивільним законодавством, договір, укладений 10.05.2016 між АТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та позивачем, не містить.

У свою чергу, можливість поновлення нотаріусом строку на пред`явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачено ані Законом України «Про нотаріат», ані Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Оскільки ні приватним нотаріусом, ні відповідачем не надано суду розрахунок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, тому суд не має можливості встановити чи виходять заявлені відвідачем за цим договором вимоги за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Наведені вище обставини також підтверджують, що сума, яка була пред`явлена відповідачем приватному виконавцю до стягнення, не є безспірною.

Відтак, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати виконавчий напис, вчинений 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований у реєстрі за № 79769, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Договором про надання правової допомоги від 30.11.2021 та ордером серії СВ № 133465 від 02.12.2021 підтверджено факт надання адвокатом Кравченко В.В. правової допомоги ОСОБА_1 .

Згідно акту-розрахунку судових витрат від 01.12.2021 та квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 01.12.2021, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Кравченко В.В., згідно договору про надання правової допомоги від 30.11.2021, 6400 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6400 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАНСАР" (вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, оф. 501/5, м Київ, код ЄДРПОУ: 40199031), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м Київ), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович (пр-т Перемоги, буд. 139, оф. 213, м. Чернігів), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі за № 79769, про звернення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "АВАНСАР" у виді заборгованості за кредитним договором № 200205753 від 10.05.2016 у розмірі 44384,07 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАНСАР" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАНСАР" на користь ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Повне рішення суду складено 04 лютого 2022 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Павленко