Вирок № 103091893, 10.02.2022, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3830/20

Провадження № 1-кп/740/147/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпусь І.М.,

із секретарями судового засідання Ісаєнко А.М., Кубрак Н.М., Пулинець Ю.О.,

з участю:

прокурорів Колоші О.В., Кобилецької І.І., Алістратова Д.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Нетреби А.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині об`єднані під час судового розгляду кримінальні провадження, зареєстровані у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020270180000838 від 14.08.2020 та №12020270180000871 від 31.08.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, з повною середньою освітою, раніше судимого:

- 03 жовтня 2007 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки; постановою Ніжинського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2009 року іспитовий строк скасовано та направлено в місця позбавлення волі на 4 роки;

- 05 квітня 2012 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 31 травня 2016 року Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 10 квітня 2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 04 вересня 2018 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 19 грудня 2018 року по відбуттю строку покарання;

- 06 липня 2020 року вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У середині жовтня 2020 року в невстановлений день у нічний час доби ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ, проник через хвіртку на територію домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, через вхідні двері проник до приміщення сараю, звідки повторно, таємно викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме: електроточило марки Forte, BG2055-550 Вт, вартістю 974,72 грн; ручну косу вартістю 400,00 грн; кувалду з дерев`яною ручкою вартістю 515,00 грн; бочку з нержавіючої сталі ємністю 50 л вартістю 650,00 грн. Після цього ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2539,72 грн.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 02 березня 2020 року близько 19-00 год., маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав радіоприймач марки «Кіро» КВ 7088 AS, вартістю 128,39 грн та електроплиту марки «Нева» 110 вартістю 170,00 грн, що належить ОСОБА_3 , після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 298,39 грн.

06 квітня 2020 року близько 21-00 год. ОСОБА_1 , маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей проник до господарського приміщення, яке використовувалося як сховище за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав оприскувач марки «Кварц Профі», вартістю 363,33 грн та електродриль марки «Енергомаш» ДУ 2195 вартістю 893,24 грн, бензопилу марки Stihl MS 180, вартістю 2295,31 грн та бензинову паяльну лампу Intertoll СВ 00-33 вартістю 173,41 грн, що належить ОСОБА_4 , після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 3725,29 грн.

30 серпня 2020 року в нічний час доби ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів проник через паркан на територію домогосподарства ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, повторно таємно викрав з господарських приміщень належне ОСОБА_5 майно, а саме: саморобний зварювальний пристрій вартістю 473,00 грн та алюмінієву миску вартістю 78,00 грн. Після цього ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 551,00 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 30 серпня 2020 року в нічний час доби ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, проник через паркан на територію домогосподарства ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, повторно таємно викрав з подвір`я та господарських приміщень належне ОСОБА_6 майно, а саме: алюмінієву каструлю ємністю 40 л, вартістю 720,00 грн; алюмінієві каструлі ємністю по 5 л у кількості 2 шт. вартістю 125,50 грн кожна, загальною вартістю 251,00 грн; чавунний неемальований пічний горщик (чугун) ємністю 15 л вартістю 333,33 грн; набір інструментів «Intertool» 108 одиниць, ET-6108SP, вартістю 836,95 грн; чавунний неемальований пічний горщик (чугун), ємністю 5 л вартістю 125,00 грн; будівельний сталевий лом ЛC, 1,4 м (d=26 мм) вагою 6,5 кг, вартістю 259,53 грн; решітку для гриля 2109 марки Time Eco вартістю 259,25 грн; ручну косу вартістю 400,00 грн; алюмінієвий бідон ємністю 40 л. вартістю 750,00 грн; пластикову каністру ємністю 10 л вартістю 14,40 грн; 4 літри палива – бензину марки А-92 вартістю 20,89 грн за 1 л, загальною вартістю 83,56 грн; ручну сталеву кросневу пилу вартістю 170,00 грн; кувалду з дерев`яною ручкою, вартістю 150,00 грн; заднє колесо від велосипеда «Україна», вартістю 250,00 грн; ручний металевий насос Elegant EL Plus 100 375 (метал) з дерев`яною ручкою вартістю 105,30 грн; емальовану каструлю ємністю 40 л вартістю 348,33 грн; електроподовжувачі Desant з 3-ма гніздами довжиною 5 м кожен, 16А, із заземленням у кількості 2 шт. вартістю 75,00 грн кожна, загальною вартістю 150,00 грн. Після цього ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 5206,65 грн.

На початку жовтня 2020 року в невстановлений день у нічний час доби ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів проник через хвіртку на територію домогосподарства ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, через вхідні двері проник до приміщення сараю, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме ковзани оцинковані для шиферу, розмірами 145*145*1500 мм товщиною 0,5 мм у кількості 15 шт. вартістю 83,00 грн кожен, загальною вартістю 1245,00 грн. Після цього ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1245,00 грн.

Дії ОСОБА_1 за епізодом обвинувачення у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

За епізодами обвинувачення у вчиненні крадіжок майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на початку жовтня 2020 року ОСОБА_2 , органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.05.2021 просив провести дослідження доказів у загальному порядку і будучи допитаним на початку дослідження доказів вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та надав показання про обставини скоєння крадіжок. Зазначені в обвинувачені час, місце, перелік і вартість викраденого майна за всіма шістьма епізодами не оспорював. При цьому зазначив, що двері у господарстві ОСОБА_3 на замок зачинені не були і він їх не вибивав, а викрадене у ОСОБА_3 у с. Довге майно він заховав у тому ж селі Довге у нежилій будівлі, а потім не встиг ним розпорядитися і викрадене вилучили поліцейські, яким він його видав. На сараї у господарстві ОСОБА_4 навісного замка він не збивав, так як його там не було. Речі, викрадені у господарстві ОСОБА_4 , заховав у тому ж місці, що і речі викрадені у ОСОБА_3 . Зварювальний апарат викрадений у ОСОБА_5 сховав у посадці у кущах метрів у 150 від місця крадіжки, який звідти в подальшому не забирав. У господарство ОСОБА_6 проник, обійшовши сарай через кущі. Викрадене заховав у кущах в метрах 150-200 від місця крадіжки у двох чи трьох місцях. Викрадене з місця схову не переміщав. Щодо господарства, з якого він викрав майно брата ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , зазначив, що це батьківське домоволодіння, в якому виросли він та його менший брат ОСОБА_2 . Батьки померли. За вказаною адресою проживає брат ОСОБА_2 , а він там упродовж тривалого часу не проживає, хоча зареєстрований, як і його брат. Як довго до крадіжки він не проживав у вказаному господарстві чітко не вказав. Після дослідження у судовому засіданні 23.06.2021 протоколів слідчих експериментів позицію змінив, вину заперечив повністю за всіма шістьма епізодами обвинувачення. В ході подальшого судового розгляду заявив, що під час досудового розслідування до нього працівниками поліції застосовувався психологічний тиск, погрози розправи у разі невизнання вини в інкримінованих йому злочинах, також застососувалася фізична сила, що підтверджується його оглядом при доставленні в СІЗО. Перед проведенням з ним слідчих експерементів працівники поліції змушували його завчити, що говорити і показувати у ході їх проведення.

Потерпілий ОСОБА_2 , який є рідним братом обвинуваченого, надав показання про те, що восени 2020 року виявив зникнення з сараю за місцем проживання в АДРЕСА_1 , коньків у кількості 16 штук, електроточила, ручної коси, кувалди, бочки ємнісю 50 л. Він відразу вважав, що майно взяв його брат ОСОБА_1 . Приблизно через місяць після виникнення зникнення речей він сказав ОСОБА_1 повернути майно, на що ОСОБА_1 відповів, що не брав його. ОСОБА_1 проживав з ним у вказаному господарстві. Однак за певний час до виявлення зникнення речей з сараю він вигнав ОСОБА_1 з дому, так як той «запив». ОСОБА_7 не зазначив за який час до виявлення зникнення він вигнав з дому ОСОБА_1 , вказуючи проміжок часу як один місяць, так і шість місяців. Заходити до господарства, у будинок, у сарай він обвинуваченому ОСОБА_1 дозволяв і не забороняв. У сараї, звідки вчинено крадіжку, знаходилися тільки його, потерпілого ОСОБА_2 , речі. У будинку також знаходилися і речі обвинуваченого ОСОБА_1 . До ОСОБА_1 у нього претензій майнового чи морального характеру не має.

Свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що ОСОБА_1 в залі судових засідань бачить вперше. Він залучався понятим до якихось процесуальних дій поліцією, але взагалі не пам`ятає ніяких обставин цих дій, зокрема і того, щоб він брав участь в таких діях у с. Синдаревське та с. Бідин. Його дружина ОСОБА_9 залучалась як другий понятий, на даний час вона померла.

У судовому засіданні досліджені надані стороною обвинувачення документи та висновки експертів.

За епізодом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 :

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.08.2020, з якого вбачається, що 13.08.2020 слідчим прийнято усну заяву від ОСОБА_4 про те, що виявлено крадіжку майна з господарських будівель домогосподарства в АДРЕСА_2 . Підозрює ОСОБА_10 (т. 1 а.п.85);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про призначення групи прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування від 14.08.2020, доручення про проведення досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні від 21.08.2020, згідно з якими відомості за заявою ОСОБА_4 зареєстровані у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.08.2020, розпочато досудове розслідування, доручено здійснення розслідування слідчому Сахону С.С., визначено групу прокурорів, після об`єднання з кримінальним провадженням за фактом крадіжки майна ОСОБА_3 проведення досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні 21.08.2020 доручено слідчому Постолу В.М. (т. 1 а.п. 80-84, 92-96);

- висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 25.08.2020 № 17-1/2186, згідно з яким чотири сліди пальців рук, які були виявлені на поверхні картонної коробки, під час ОМП від 13.08.2020 придатні для ідентифікації за ними особи і залишені пальцями рук ОСОБА_1 (т. 1 а.п. 115-126);

- протокол огляду місця події від 20.08.2020, згідно з яким оглянуто придворову територію за адресою: АДРЕСА_4 . Громадянин ОСОБА_11 добровільно видав працівникам поліції оприскувач зеленого кольору з написом «Кварц» та дрель марки «Енергомаш». Зі слів ОСОБА_11 дані речі він придбав у ОСОБА_10 07.04.2020 (т. 2 а.п. 138-139);

- протокол огляду предмета від 21.08.2020, відповідно до якого слідчим у приміщенні службового кабінету з участю потерпілої ОСОБА_4 оглянуто електродриль зеленого кольору марки «Енергомаш», оприскувач марки «Кварц», паяльну бензинову лампу чорного кольору, шину марки «Stihl» до бензопили з цепом до неї, які потерпіла ОСОБА_4 впізнала як належні їй речі (т. 2 а.п. 75-76);

- протокол слідчого експерименту від 05.09.2020 з додатком до нього – оптичним диском з відеозаписом його проведення, в яких зафіксовано як ОСОБА_1 у господарстві ОСОБА_4 показав сарай, на дверях якого він збив навісний замок залізякою, яку знайшов у дворі, та взяв оприскувач, паяльну лампу, бензопилу, які в подальшому продав у с.Дорогинка невідомому чоловікові, що проїздив на автобусі (т. 2 а.п. 77-81);

- висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 26.08.2020 № 841, згідно із яким ринкова вартість оприскувача марки «Кварц Профі» об`ємом 12 літрів, зеленого кольору, придбаного в 2015 році новим, який на момент викрадення перебував в повному робочому стані, без пошкоджень, виходячи з режиму вільного ціноутворення на території України, станом на 06.04.2020 могла становити 363, 33 грн. Ринкова вартість паяльної лампи марки Intertool, модель GB-0033 об`ємом 2 літри, придбаної в 2014 році новою, яка на момент викрадення перебувала в повному робочому стані, без пошкоджень, виходячи з режиму вільного ціноутворення на території України, станом на 07.04.2020 могла становити 173,41 грн. Ринкова вартість бензопили марки STIHL, модель MS 180, придбаної в 2014 році новою, яка на момент викрадення перебувала в повному робочому стані, без пошкоджень, виходячи з режиму вільного ціноутворення на території України, станом на 07.04.2020 могла становити 2295,31 грн. Ринкова вартість електродриля марки «Енергомаш», модель ДУ 2195 П, придбаного в 2017 році новим, який на момент викрадення перебував в повному робочому стані, без пошкоджень, виходячи з режиму вільного ціноутворення на території України, станом на 06.04.2020 могла становити 893,24 грн (т.1 а.п. 106-112);

- постанова про визнання речовими доказами від 21.08.2020, згідно з якою слідчим визнано речовими доказами оприскувач марки «Кварц» зеленого кольору, дриль марки «Енергомаш», шину від бензопили марки «Штіль» та цеп до неї, паяльну бензинову лампу (т.1 а.п. 97-98);

- ухвала слідчого судді від 25.08.2020 про накладення арешту на вказані речові докази (т. 1 а.п. 99-100).

За епізодом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 :

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.08.2020, з якого вбачається, що 17.08.2020 слідчим прийнято усну заяву від ОСОБА_3 про те, що 02.03.2020 ОСОБА_1 здійснив крадіжку речей з будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 91);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про призначення групи прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування від 17.08.2020, доручення про проведення досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні від 21.08.2020, згідно з якими відомості за заявою ОСОБА_3 зареєстровані у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 17.08.2020, розпочато досудове розслідування, доручено здійснення розслідування слідчому Картун В.В., визначено групу прокурорів, після об`єднання з кримінальним провадженням за фактом крадіжки майна ОСОБА_4 проведення досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні 21.08.2020 доручено слідчому Постолу В.М. (т. 1 а.п. 86-96);

- протокол огляду місця події від 20.08.2020, згідно з яким оглянуто придворову територію за адресою: АДРЕСА_5 . Громадянка ОСОБА_12 добровільно видала працівникам поліції електроплиту марки «Нева 110» та електрорадіо марки «Кіро КВ 7088АС». Зі слів ОСОБА_12 дані речі вона придбала у ОСОБА_1 04.03.2020 (т. 2 а.п. 73-74);

- протокол огляду предмета від 21.08.2020, відповідно до якого слідчим у приміщенні службового кабінету з участю потерпілої ОСОБА_3 оглянуто електроплиту марки «Нева 110» та електрорадіо марки «Кіро КВ 7878АС», які потерпіла ОСОБА_3 впізнала як належні їй речі (т. 2 а.п. 75-76);

- протокол слідчого експерименту від 05.09.2020 з додатком до нього – оптичним диском з відеозаписом його проведення, в яких зафіксовано як ОСОБА_1 у господарстві ОСОБА_3 показав яким способом проник у будинок, зазначивши, що вдарив кілька разів у двері і вони відкрилися, та показав де в будинку взяв радіо і електроплиту, які в подальшому продав у с. Талалаївка жінці чи чоловікові (т. 2 а.п. 77-81);

- висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 26.08.2020 № 830, згідно із яким ринкова вартість радіоприймача марки «КІРО» КВ 7088 АС станом на 02.03.2020 може становити 128,39 грн. Визначити ринкову вартість електроплити марки «НЕВА» 110 станом на 02.03.2020 не представляється за можливе у зв`язку із відсутністю ціни пропозиції та продажу вказаного виробу на зазначену дату (т.2 а.п. 128-131);

- постанова про визнання речовими доказами від 21.08.2020, згідно з якою слідчим визнано речовими доказами електроплиту марки «Нева 110» та електрорадіо марки «Кіро КВ 7088АS» (т. 1 а.п. 97-98);

- ухвала слідчого судді від 25.08.2020 про накладення арешту на вказані речові докази (т. 1 а.п. 99-100).

За епізодом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5 :

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про призначення групи прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування від 31.08.2020, постанови про доручення розслідування кримінального провадження декільком слідчим від 02.09.2020, 04.11.2020 (т. 1 а.п. 127-133);

- заява ОСОБА_13 про видачу алюмінієвої миски та протокол огляду місця події від 05.11.2020, згідно з якими оглянуто територію біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , де ОСОБА_13 добровільно видав працівникам поліції алюмінієву миску, яку як він пояснив, приніс йому знайомий ОСОБА_14 (т. 2 а.п. 82-86);

- протокол огляду від 06.11.2020, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_5 запропоновано оглянути алюмінієву миску, на що останній погодився та впізнав у ній ту, яку в нього було викрадено (т. 2 а.п. 87-90);

- протокол слідчого експерименту від 12.11.2020 з додатком до нього – оптичним диском з відеозаписом його проведення, в яких зафіксовано як ОСОБА_1 у господарстві ОСОБА_5 показав сарай, з якого викрав зварювальний апарат та місце у дворі де взяв миску, які в подальшому виніс з двору і заховав у кущах неподалік (т. 2 а.п. 106-108);

- постанова про визнання речовими доказами від 05.11.2020, згідно з якою слідчим визнано речовим доказом алюмінієву миску (т. 1 а.п. 155);

- ухвала слідчого судді від 09.11.2020 про накладення арешту на вказаний речовий доказ (т. 1 а.п. 156).

За епізодом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_6 :

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про призначення групи прокурорів, постанови про доручення розслідування кримінального провадження декільком слідчим від 03.11.2020, постанова від 12.11.2020 про об`єднання кримінальних проваджень за фактами крадіжок майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 141-144, 146-147, 154);

- протокол огляду місця події від 05.11.2020, відповідно до якого оглянуто територію біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , де ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда, ручну металеву пилку, які, як він пояснив, він викрав з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8 (т. 2 (а.п. 91-94);

- протокол огляду від 06.11.2020, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_6 запропоновано оглянути лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда, ручну металеву пилку, на що останній погодився та впізнав у них речі, які в нього було викрадено (т. 2 а.п.95-98);

- протокол слідчого експерименту від 12.11.2020 з додатком до нього – оптичним диском з відеозаписом його проведення, в яких зафіксовано як ОСОБА_1 у господарстві ОСОБА_6 розповів, що викрав частину майна із сараїв зачинених на защіпку, а частину із подвір`я. Проник у двір перелізши паркан зі сторони вулиці. Виніс речі вручну через хвіртку з іншої сторони двору і заховав, а надалі за два рази за ніч перевіз. Викрадене продав циганам (т. 2 а.п. 106-108);

- висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 10.11.2020 № 1004, згідно із яким визначено ринкову вартість алюмінієвих каструль ємністю 40 л і 5 л, чавунного пічного горщика ємністю 15 л, набору інструментів, сталевого лома, решітки для гриля, ручної коси, алюмінієвого бідону ємністю 40 л, пластикової каністри ємністю 10 л, літра бензинй А-92, ручного металевого насосу, емальованої каструлі ємністю 40 л. Визначити ринкову вартість чавунного неемальованого пічного горщика ємністю 5 л, ручної сталевої кросневої пили, кувалди з вуглецевої сталі, заднього колеса від велосипеда «Україна», електроподовжувача не представилося можливим (т. 1, а.п. 182-198).

- постанова про визнання речовими доказами від 05.11.2020, згідно з якою слідчим визнано речовим доказом лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда, металеву ручну пилку (т. 1 а.п. 159);

- ухвала слідчого судді від 09.11.2020 про накладення арешту на вказаний речовий доказ (т. 1 а.п. 160).

За епізодами обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок майна ОСОБА_2 :

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, доручення про проведення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, постанови про призначення та про зміну групи прокурорів, постанова від 10.11.2020 про об`єднання кримінальних проваджень за фактами крадіжок майна ОСОБА_5 та на початку жовтня 2020 року майна ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 134-140, 145);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, доручення про проведення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про призначення групи прокурорів, постанова від 11.11.2020 про об`єднання кримінальних проваджень за фактами крадіжок майна ОСОБА_5 та на в середині жовтня 2020 року майна ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 148-153);

- заява ОСОБА_1 про видачу металевої частини ручної коси та алюмінієвого конька і протокол огляду місця події від 05.11.2020, відповідно до якого оглянуто територію біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , де ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції лезо від ручної коси та оцинкований коньок розмірами 145х145х1500 мм та товщиною 0,5 мм, які, як він пояснив, він викрав з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2 а.п. 133-136);

- протокол огляду від 06.11.2020, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_2 запропоновано оглянути лезо від ручної коси та алюмінієвий оцинкований коньок на що останній погодився та впізнав у них речі, які в нього були викрадені (т. 2 а.п. 99-102);

- протокол слідчого експерименту від 12.11.2020 з додатком до нього – оптичним диском з відеозаписом його проведення, в яких зафіксовано як ОСОБА_1 у господарстві по АДРЕСА_7 , де проживає його брат ОСОБА_2 , і в якому зареєстрований він сам, розповів, що викрав із сараю на початку жовтня 2020 року 15 металевих коньків, а в кінці жовтня 2020 року також викрав електроточило, косу, молот, бочку. В двір проник через хвіртку. У сарай проник відкривши накидну защіпку-крючок. Викрадене переніс за місцем де на той час проживав, а в подальшому продав циганам, які їздили по селу скупляли металобрухт. Брат не давав дозволу взяти вказане майно (т. 2 а.п.103-105);

- висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 06.11.2020 № 990, згідно із яким визначено ринкову вартість електроточила марки «Forte», коси ручної, кувалди з вуглецевої сталі, бочки з нержавіючої сталі ємністю 50 л. Визначити ринкову вартість конька оцинкованого для шиферу розмірами 145х145х1500 мм та товщиною 0,5 мм не представилося можливим (т. 1, а.п. 173-180).

- постанова про визнання речовими доказами від 05.11.2020, згідно з якою слідчим визнано речовими доказами лезо від ручної коси і алюмінієвий коньок (т. 1 а.п. 157);

- ухвала слідчого судді від 09.11.2020 про накладення арешту на вказані речові докази (т. 1 а.п. 158).

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали заяви про розгляд справи без їх участі (т. 2 а.п. 40, 42, 57). ОСОБА_4 будучи повідомленою під розписку у підготовче судове засідання не з`явилася, судова повістка про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті повернута без вручення, в матеріалах кримінального провадження наявна її заява про розгляд справи без її участі та згоду з буть-яким рішенням суду (т. 1 а.п.14, т. 2 а.п. 51, 59).

У ході судового розгляду судом неодноразово задоволені клопотання сторін щодо відкладення судового розгляду для надання можливості з`явлення в судове засідання свідків, потерпілих, явку яких забезпечено в результаті не було.

Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами учасники судового провадження клопотань про доповнення судового розгляду, зокрема щодо виклику для допиту потерпілих, свідків не заявили.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд доходить наступних висновків.

Щодо непослідовності показань ОСОБА_1 , який на початку розгляду справи по суті визнавав вину, а потім повністю її заперечив, суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2021 у справі № 487/4245/18 (п. 20), за якими особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2 ст. 94 КПК України). Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 стороною обвинувачення надано висновок трасологічної експертизи від 25.08.2020 №17-1/2186, згідно з яким чотири сліди пальців рук, які були виявлені на поверхні картонної коробки, під час ОМП від 13.08.2020 залишені пальцями рук ОСОБА_1 . Зі змісту висновку експерта слідує, що експертиза проведена на підставі постанови слідчого Постола В.М. у кримінальному провадженні № 12020270180000838, надійшла до експертної установи при супровідному листі від 19.08.2020. У вказаному висновку наведено обставини провадження, відомі з постанови слідчого про те, що під час ОМП 13.08.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , при обробці поверхні картонної коробки магнітним порошком виявлені та вилучені сліди папілярних узорів.

Таким чином, висновок експерта є похідним доказом від доказів отриманих у ході проведення огляду місця події. Проте суду не надано сам протокол огляду місця події. Безпосередність дослідження документів відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України є однією із засад кримінального провадження. Згідно із ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, при відсутності у матеріалах кримінального провадження протоколу огляду місця події не доведено коли, ким і за чиєї участі, у який спосіб, у якому місці, у порядку яких норм законодавства, які саме сліди були вилучені. Ненадання для дослідження суду протоколу огляду місця події не дає можливості перевірити дотримання вимог КПК України при його проведенні і вважати встановленим сам факт його проведення і вилучення слідів рук, які були об`єктами експертного дослідження, за обставин, наведених у висновку експерта з постанови слідчого.

Крім того, вимоги ст. 241, 245 КПК України передбачають, що у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування. Однак, матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних про те, яким способом чи на підставі якого процесуального рішення органом досудового розслідування, було отримано аркуш паперу з відбитками пальців рук, заповненого на ім`я ОСОБА_1 (дактилокарту). Стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного процесуального документу, який би підтверджував, що у ОСОБА_1 відбиралися сліди (відбитки) пальців рук у встановленому законом порядку під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження. Таким чином, ці обставини в сукупності свідчать виключно про те, що аркуш паперу з відбитками пальців рук, заповнений на ім`я ОСОБА_1 , отриманий органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб, який в подальшому, як слідує зі змісту висновку дактилоскопічної експертизи, був наданий експерту на дослідження.

Також суд звертає увагу, що дактилоскопічна експертиза призначена на підставі постанови від 19.08.2020, винесеної слідчим Постолом В.М. у кримінальному провадженні №12020270180000838, що слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.п. 6) та висновку експерта. Проте, як вбачається з доручення про проведення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020270180000838, сформованому станом на 14.08.2020, (т.1 а.п. 80-81, 84), після прийняття 13.08.2020 заяви від ОСОБА_4 про крадіжку, і реєстрації 14.08.2020 кримінального провадження у ЄРДР, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020270180000838 було доручено слідчому СВ Ніжинського ВП Сахону С.С. Слідчому ж Ніжинського ВП Постолу В.М. проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було доручено лише 21.08.2020 після його об`єднання з кримінальним провадженням за фактом крадіжки майна ОСОБА_3 , що слідує з доручення про проведення досудового розслідування від 21.08.2020 і постанови про об`єднання кримінальних проваджень (т. 1 а.п. 92, 95-96). Визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, уповноважений керівник органу досудового розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України). Слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 2 ч. 2 ст. 40 КПК України). Таким чином, на час призначення 19.08.2020 слідчим Постолом В.М. дактилоскопічної експертизи у кримінальному провадженні №12020270180000838 проведення досудового розслідування йому не доручалося, заяву про злочин від потерпілої ОСОБА_4 13.08.2021 він не приймав, першочергових слідчих дій до внесення відомостей у ЄРДР із необхідністю невідкладного призначення судових експертиз не проводив, а тому визначених у ст. 40 КПК України повноважень слідчого в порядку ст. 39 КПК України у кримінальному провадженні на час призначення ним експертизи не набув, що свідчить про призначення і проведення судової експертизи на підставі процесуального рішення не уповноваженого суб`єкта.

З урахуванням сукупності вказаних порушень кримінального процесуального законодавства під час відібрання порівняльних зразків, призначення експертизи, не надання суду процесуального документу про фіксацію порядку і обставин виявлення та вилучення наданих на експертизу слідів (відбитків) пальців рук, суд приходить до висновку, що висновок експерта від 25.08.2020 №17-1/2186 достовірно не підтверджує виявлення і вилучення з господарства потерпілої ОСОБА_4 слідів рук обвинуваченого.

Протокол огляду місця події, під час якого ОСОБА_11 видав оприскувач та дрель, та протокол огляду предмету, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала у оприскувачі, дрелі, паяльній лампі, шині від бензопили викрадені в неї речі, доводять факт видачі вказаних предметів ОСОБА_11 органу досудового розслідування і їх впізнання як викрадених потерпілою, але не підтверджують причетність до крадіжки обвинуваченого ОСОБА_1 . Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_11 , зазначені у протоколі складеному при видачі ним предметів, про те, що він їх придбав у ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні ОСОБА_11 не допитувався і суду таких показань не давав. За змістом ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. При цьому, суду не надано документів у який процесуальний спосіб органом досудового розслідування здобуто шину і цеп до бензопили та паяльну лампу, надані потерпілій для огляду. Попри зазначення у постанові про визнання речовими доказами про їх добровільну видачу 20.08.2020 ОСОБА_1 , документів у яких зафіксовано таку видачу на дослідження суду не подано. Крім того, огляд місця події в ході якого ОСОБА_11 видав оприскувач і дрель, як вбачається з протокол огляду, проведено слідчим Постолом В.М. 20.08.2020, тобто до того, як йому 21.08.2020 було доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Товарознавча експертиза, як вбачається з її висновку (т. 1 а.п. 106), призначена вказаним слідчим також до набуття ним 21.08.2020 повноважень слідчого у кримінальному провадженні, а саме 19.08.2020.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту від 05.09.2020 (т. 2 а.п. 77-81) суд звертає увагу, що перед його проведенням слідчим Постолом В.М. підозрюваному на той час ОСОБА_1 право на свободу від самовикриття роз`яснено не було, а лише оголошено, що підозрюваному згідно ч.ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснено права і обов`язки, але не доведено до відома підозрюваного ОСОБА_1 зміст положень цих норм і не пояснено їх суть. Отримання ОСОБА_1 28.08.2020 при врученні йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 друкованого тексту положень ст. 42 КПК України, не спростовує порушення його прав під час проведення слідчого експерименту, оскільки за приписами ч. 3 ст. 223 КПК України особам, які беруть участь у слідчій дії, їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом, роз`яснюються перед проведенням слідчої (розшукової) дії. Таким чином, вручення тексту прав і обов`язків підозрюваного при оголошенні підозри, не звільняє від обов`язку роз`яснити підозрюваному його права перед кожною слідчою дією за його участі.

Як вказано Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 ЄСПЛ наголошує на необхідності застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому та порядку (процедури) проведення слідчої (розшукової) дії, під час якої від особи отримуються відомості (права на справедливий суд, на захист, на мовчання і права не свідчити проти себе тощо). За умови застосування передбачених національним законодавством гарантій, що мають відповідати Конвенції, ЄСПЛ не ставить під сумнів допустимість протоколу слідчої (розшукової) дії як доказу, оскільки це питання перебуває в площині регулювання національного законодавства. За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування забезпечений захисником не був, що не є в даному випадку порушенням вимог КПК. Однак, відсутність правової допомоги та його базовий середній рівень освіти і захворювання на алкоголізм свідчить, що при проведенні з ним слідчого експерименту 05.09.2020 без детального роз`яснення його прав перед цією слідчою дією він не був належним чином поінформований про його право не говорити нічого з приводу підозри, а тому суд доходить висновку про порушення під час слідчого експерименту загальних засад кримінального провадження, визначених у п. 11 ч. 1 ст. 7 КПК - свобода від самовикриття, зміст якої розкритий у ст. 18 КПК, згідно з якою кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

У зв`язку із допущеними порушеннями процесуальних гарантій, встановленим кримінальним процесуальним законом, належної правової процедури проведення 05.09.2020 слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 суд приходить до висновку про недопустимість протоколу його проведення відповідно до ст. 86, п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України.

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_1 вчинив крадіжку оприскувача, електродриля, бензопили, паяльної лампи 06.04.2020 близько 21 години шляхом пошкодження навісного замку. Проте, з урахуванням визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 05.09.2020, та зміни обвинуваченим ОСОБА_1 своїх показань у судовому засіданні від визнання вини до повного її заперечення, жодного доказу про вчинення крадіжки в зазначений у обвинуваченні час, пошкодження навісного замку, матеріали кримінального провадження не містять. У заяві про злочин потерпілої ОСОБА_4 час крадіжки чітко невизначений. В судовому засіданні потерпіла не допитувалася, а прокурором з посиланням на позицію потерпілої про розгляд справи без її участі, клопотань про здійснення судового виклику ОСОБА_4 при завершенні судового розгляду заявлено не було.

Надані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 показання за змістом, яких він визнавав вину, містять суперечності і не узгоджують з іншими доказами. Так, ОСОБА_1 зазначив суду, що на сараї у господарстві ОСОБА_4 навісного замка він не збивав, так як його там не було. Але під час слідчого експерименту ОСОБА_1 вказав, що збив навісний замок залізякою, яку знайшов у дворі. У показаннях суду ОСОБА_1 повідомив, що речі, викрадені у господарстві ОСОБА_4 , заховав у нежилій будівлі в с.Довге, а потім видав поліцейським, не встигши ними розпорядитися, що не узгоджується із протоколами слідчого експерименту, де від вказав, що продав викрадене у с. Дорогинка невідомому чоловіку, що проїздив на автобусі, та із протоколом огляду, під час якого ОСОБА_11 видав речі, які в подальшому впізнала потерпіла ОСОБА_4 . Такі неузгодженості показань, наданих обвинуваченим суду, з іншими доказами, щодо деталей крадіжки і способу розпорядження викраденим майном, на думку суду, не пояснюються часом чи властивостями пам`яті щодо можливості не пам`ятати певні обставини, а є свідченням недостовірності наданих суду обвинуваченим показань.

Решта досліджених судом документів що стосуються обвинувачення ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_4 , як витяг з ЄРДР, постанова про визначення прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про визнання речовими доказами, ухвала про їх арешт, самостійного доказового значення щодо предмета доказування не мають.

Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом обвинувачення щодо крадіжки майна ОСОБА_4 , а тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за цим епізодом обвинувачення, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 надано той же самий протокол слідчого експерименту від 05.09.2020, що і стосовно крадіжки у ОСОБА_4 , який судом з аналогічних підстав, а саме через порушення права на свободу від самовикриття, визнається недопустимим доказом.

Протокол огляду місця події від 20.08.2020 (т. 2 а.п. 73-74), під час якого ОСОБА_12 видала електроплиту і радіоприймач, та протокол огляду предмету, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала у них викрадені в неї речі, доводять факт видачі вказаних предметів ОСОБА_12 органу досудового розслідування і їх впізнання як викрадених потерпілою, але не підтверджують причетність до крадіжки обвинуваченого ОСОБА_1 . Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_12 , зазначені у протоколі складеному при видачі нею предметів, про те, що вона їх придбала у ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні ОСОБА_12 не допитувалася і суду таких показань не давала, що в силу положень ст. 23 КПК України унеможливлює визнання доказами таких відомостей без безпосереднього дослідження судом.

Крім того, огляд місця події в ході якого ОСОБА_12 видала електроплиту і радіоприймач проведено слідчим Постолом В.М. 20.08.2020, тобто до того, як йому 21.08.2020 було доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_1 вчинив крадіжку електроплити і радіоприймача 02.03.2020 близько 19 години шляхом пошкодження вхідних дверей. Проте, з урахуванням визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 05.09.2020, та зміни обвинуваченим ОСОБА_1 своїх показань у судовому засіданні від визнання вини до повного її заперечення, достатніх доказів про вчинення крадіжки в зазначений у обвинуваченні час і пошкодження вхідних дверей, матеріали кримінального провадження не містять. Попри зазначення слідчим у протоколі прийняття усної заяви про злочин від потерпілої ОСОБА_3 часу крадіжки – 02.03.2020, суд звертає увагу, що при проведенні слідчого експерименту 05.09.2020 сама ж потерпіла ОСОБА_3 після зазначення підозрюваним часу крадіжки висловилась про невідповідність такого часу періоду крадіжки та за вказівкою голосу особи, яку на відео не зафіксовано і слідчим учасникам слідчої дії не названо, потерпіла ОСОБА_3 надалі будь-які висловлювання припинила. В судовому засіданні потерпіла не допитувалася, а прокурором з посиланням на позицію потерпілої про розгляд справи без її участі, клопотань про здійснення судового виклику ОСОБА_3 при завершенні судового розгляду заявлено не було. Таким чином, сукупністю досліджених судом доказів не підтверджено поза розумним сумнівом зазначений в обвинуваченні час вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_3 .

Доказів відповідності вартості викраденого у ОСОБА_3 майна розміру, необхідному для настання кримінальної відповідальності, не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2020 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року в сумі 2102 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2020 році складала 1051 грн. (2102 грн. ? 50%).

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП у 2020 році крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 210 грн. 20 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 210 грн. 20 коп., то настає кримінальна відповідальність.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).

Наданий висновок товарознавчої експертизи (т.2 а.п. 128-131) підтверджує вартість викраденого майна, а саме радіоприймача, на суму 128,39 грн, тоді як кримінальна відповідальність за крадіжку за ст. 185 КК України у 2020 році згідно із законодавством була передбачена у разі якщо вартість викраденого майна перевищує 210 грн. 20 коп. Будь-яких інших доказів про вартість викраденої у ОСОБА_3 електроплити, що підтверджували б її вартість в розмірі, необхідному для наявності ознак кримінально караної крадіжки з урахуванням вартості радіоприймача, не надано.

Надані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 показання за змістом, яких він визнавав вину, містять суперечності і не узгоджують з іншими доказами. Так, ОСОБА_1 зазначив суду, що речі, викрадені у господарстві ОСОБА_3 , заховав у нежилій будівлі в с. Довге, а потім видав поліцейським, не встигши ними розпорядитися, що не узгоджується із протоколами слідчого експерименту, де від вказав, що продав у с.Талалаївка викрадене невідомій жінці чи чоловіку, та із протоколом огляду, під час якого ОСОБА_12 видала речі, які в подальшому впізнала потерпіла ОСОБА_3 . Такі неузгодженості показань, наданих обвинуваченим суду, з іншими доказами, щодо деталей крадіжки і способу розпорядження викраденим майном, на думку суду, не пояснюються часом чи властивостями пам`яті щодо можливості не пам`ятати певні обставини, а є свідченням недостовірності наданих суду обвинуваченим показань.

Решта досліджених судом документів що стосуються обвинувачення ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_3 , як витяг з ЄРДР, постанова про визначення прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про визнання речовими доказами, ухвала про їх арешт, самостійного доказового значення щодо предмета доказування не мають.

Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом обвинувачення щодо крадіжки майна ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за цим епізодом обвинувачення, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5 заява ОСОБА_13 про видачу алюмінієвої миски і протокол огляду місця події від 05.11.2020 (т. 2 а.п. 82-86), під час якого ОСОБА_13 видав вказану миску, а також протокол огляду від 06.11.2020 (т. 2 а.п. 87-90), в ході якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав у ній викрадену в нього річ, доводять факт видачі вказаної миски ОСОБА_13 органу досудового розслідування і її впізнання як викраденої потерпілим, але не підтверджують причетність до крадіжки обвинуваченого ОСОБА_1 . Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_13 , зазначені у протоколі складеному при видачі ним миски, про те, що йому її дав обвинувачений ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні ОСОБА_13 не допитувався і суду таких показань не давав, що в силу положень ст. 23 КПК України унеможливлює визнання доказами таких відомостей без безпосереднього дослідження судом.

Надаючи оцінку протоколу слідчого експерименту від 12.11.2020 (т. 2 а.п. 106-108) суд враховує, що під час його проведення потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що алюмінієва миска перебувала не в тому місці, на яке вказав обвинувачений. Крім того, спочатку обвинувачений зазначив, що потіг викрадене з двору і заховав у кущах, махнувши рукою вказуючи напрямок до кущів, де здійснив схов. Однак, потерпілий ОСОБА_5 відразу ж упевнено зазначив, що в тому напрямку кущів немає взагалі, що підтверджується і подальшим відеозаписом. Також потерпілий висловив сумнів, що обвинувачений з урахуванням ваги зварювального апарату, міг сам це зробити. Тільки після цього ОСОБА_1 зазначив, що мав тачанку, яку взяв з собою для здійснення крадіжки. При цьому, кущів у яких він заховав викрадене, так і не показав. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що зафіксовані під час слідчого експерименту відомості не є достатньо переконливими і узгодженими, які б відповідали критеріям достовірності і могли бути покладені в основу висновку про вчинення обвинуваченим крадіжки майна ОСОБА_5 .

Надані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 показання за змістом, яких він визнавав вину, не узгоджують з іншими доказами. Так, ОСОБА_1 зазначив суду, що викрадене у ОСОБА_5 сховав у посадці у кущах метрів у 150 від місця крадіжки, яке звідти в подальшому не забирав. Проте під час слідчого експерименту місця, де він заховав викрадене не показав. І як видно з відеозапису слідчого експерименту ніяких кущів на відстані 150 метрів у тому напрямку в якому показав ОСОБА_1 не має. ОСОБА_1 у показаннях зазначив, що викрадене після схову він не чіпав, що не узгоджується із протоколом огляду, під час якого ОСОБА_13 видав алюмінієву миску, яку в подальшому впізнав потерпілий ОСОБА_5 . Обвинувачений суду нічого не повідомив про використання для крадіжки тачанки, про що зазначив при слідчому експерименті тільки після того як потерпілий ОСОБА_5 засумнівався у його спроможності самостійно перемістити зварювальний апарат. Такі неузгодженості показань, наданих обвинуваченим суду, з іншими доказами, щодо деталей крадіжки і способу розпорядження викраденим майном, на думку суду, не пояснюються часом чи властивостями пам`яті щодо можливості не пам`ятати певні обставини, а є свідченням недостовірності наданих суду обвинуваченим показань.

Крім того, жодних доказів про вартість викрадених у ОСОБА_5 алюмінієвої миски та саморобного зварювального апарату суду не надано.

Докази про наявність будь-яких слідів обвинуваченого ОСОБА_1 на місці крадіжки у господарстві ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Решта досліджених судом документів що стосуються обвинувачення ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_5 , як витяг з ЄРДР, постанова про визначення прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про визнання речовими доказами, ухвала про їх арешт, самостійного доказового значення щодо предмета доказування не мають.

Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом обвинувачення щодо крадіжки майна ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за цим епізодом обвинувачення, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечує достовірність, наданого на підтвердження його вини у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_6 , протоколу огляду від 05.11.2020 (т. 2 а.п. 91-94), під час якого він видав лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда, ручну металеву пилку. Вказує, що в дійсності дані речі йому були надані працівниками поліції, щоб сфотографувати його з ними, і вказані події відбувалися не у АДРЕСА_7 , як зазначено у протоколі, а у м. Ніжині в районі «Фрунзівка». Здійснюючи судову перевірку даного доказу з урахуванням доводів обвинуваченого суд враховує, що допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який згідно з вказаним протоколом, був залучений понятим, повідомив, що ОСОБА_1 в залі судових засідань бачить вперше. Він залучався понятим до якихось процесуальних дій поліцією, але взагалі не пам`ятає ніяких обставин цих дій, зокрема і того, щоб він брав участь в таких діях у с. Синдаревське. За показаннями ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_9 , котра згідно з протоколом залучалась як другий понятий, на даний час померла. Як вбачається із фототаблиці до вказаного протоколу огляду від 05.11.2020 не виключається правдивість тверджень обвинуваченого ОСОБА_1 про здійснення фотофіксації не у АДРЕСА_7 , а саме по АДРЕСА_9 . Ураховуючи, що обвинувачений заперечує зафіксовані у протоколі обставин, як щодо місця проведення слідчої дії, так і щодо її змісту, а саме, що він видав речі поліції, зазначаючи що поліцейські їх дали йому для фотографування з ними, а також те, що допитаний як свідок для судової перевірки вказаного доказу понятий, твердження обвинуваченого не спростував, а навпаки вказав, що бачить обвинуваченого вперше, суд за результатами оцінки з точки зору належності, допустимості і достовірності доходить висновку про неможливість набуття протоколом огляду від 05.11.2020 значення судового доказу, і через не доведення дотримання процесуальних гарантій під час його проведення, грунтувати на його основі висновки про встановлення зазначених у ньому обставин.

Надаючи оцінку протоколу слідчого експерименту від 12.11.2020 (т. 2 а.п. 106-108) суд враховує, що під час його проведення ОСОБА_1 лише повідомив, що переліз через паркан у двір потерпілого, але не демонстрував і не показував як саме він це зробив, з яких саме сараїв і як він викрадав речі, де саме на подвір`ї він викрав майно, куди саме і через який вихід він його виніс з двору. Зміст вчинюваних під час слідчого експерименту дій зводився до того, що слідчий із ОСОБА_1 зайшли в двір господарства ОСОБА_6 , де ОСОБА_1 відповів на питання слідчого про обставини вчинення крадіжки без демонстрації того, як саме він вчиняв крадіжку. Тому суд доходить висновку, що у даному випадку слідчий експеримент проведений у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, що у відповідності до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

Впізнання потерпілим ОСОБА_6 наданих слідчим для огляду леза від ручної коси, заднього колеса від велосипеда, ручної металевої пилки, що зафіксовано у протоколі огляду від 06.11.2020 (т. 2 а.п. 95-98), не доводить, що вони були викрадені ОСОБА_1 .

Крім того, дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується перелік викраденого у ОСОБА_6 майна. Заяви про злочин чи іншого документу із наведенням викраденого майна суду не надано. В судовому засіданні потерпілий не допитувався, а прокурором з посиланням на позицію потерпілого про розгляд справи без його участі, клопотань про здійснення судового виклику ОСОБА_6 при завершенні судового розгляду заявлено не було. Отримані під час слідчого експерименту від підозрюваного ОСОБА_1 відомості, із вказаних вище підстав, судом враховані бути не можуть. Таким чином, сукупністю досліджених судом доказів не підтверджено поза розумним сумнівом перелік майна потерпілого ОСОБА_6 , обсяг якого пред`явлений у обвинуваченні ОСОБА_1 .

Попри зазначення в обвинуваченні конкретної вартості чавунного неемальованого пічного горщика ємністю 5 л, ручної сталевої кросневої пили, кувалди з вуглецевої сталі, заднього колеса від велосипеда «Україна», електроподовжувача, доказів їх вартості суду не надано. Так, за висновком товарознавчої експертизи від 10.11.2020 № 1004 (т. 1, а.п. 182-198) визначити їх ринкову вартість не представилося можливим, а будь-яких інших доказів на підтвердження їх вартості матеріали кримінального провадження не містять. Отже, в частині розміру шкоди від крадіжки вказаних речей, обвинувачення не доведено.

Надані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 показання за змістом, яких він визнавав вину, не узгоджують з іншими доказами. Так, ОСОБА_1 зазначив суду, що у господарство ОСОБА_6 проник, обійшовши сарай через кущі, тоді як під час слідчого експерименту вказав, що переліз через паркан. Суду повідомив, що викрадене у ОСОБА_6 сховав у кущах метрів у 150-200 від місця крадіжки у двох чи трьох місцях. Викрадене з місця схову не переміщав, тоді як під час слідчого експерименту вказав, що викрадене переніс за місцем свого проживання. Такі неузгодженості показань, наданих обвинуваченим суду, з іншими доказами, щодо деталей крадіжки і способу розпорядження викраденим майном, на думку суду, не пояснюються часом чи властивостями пам`яті щодо можливості не пам`ятати певні обставини, а є свідченням недостовірності наданих суду обвинуваченим показань.

Докази про наявність будь-яких слідів обвинуваченого ОСОБА_1 на місці крадіжки у господарстві ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

Решта досліджених судом документів що стосуються обвинувачення ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_6 , як витяг з ЄРДР, постанова про визначення прокурорів, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про визнання речовими доказами, ухвала про їх арешт, самостійного доказового значення щодо предмета доказування не мають.

Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом обвинувачення щодо крадіжки майна ОСОБА_6 , а тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за цим епізодом обвинувачення, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 також заперечує достовірність, наданих на підтвердження його вини у вчиненні крадіжки на початку жовтня 2020 року майна (15 коньків) ОСОБА_2 , заяви підозрюваного про видачу металевого конька та протоколу огляду від 05.11.2020 (т. 2 а.п. 133-136), під час якого він видав, серед іншого, оцинкований коньок. Вказує, що в дійсності дану річ йому було надано працівниками поліції, щоб сфотографувати його з нею, і вказані події відбувалися не у АДРЕСА_7 , як зазначено у протоколі, а у м. Ніжині в районі «Фрунзівка». За результатами судової перевірки даного доказу з урахуванням доводів обвинуваченого суд доходить висновків про неможливість набуття зазначеним протоколом огляду від 05.11.2020 значення судового доказу, і через не доведення дотримання процесуальних гарантій під час його проведення, грунтувати на його основі висновки про встановлення зазначених у ньому обставин, з підстав аналогічних тим, що наведені судом стосовно протоколу огляду від 05.11.2020 (т. 2 а.п. 91-94).

Водночас, як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 12.11.2020 (т. 2 а.п.103-105), підозрюваний ОСОБА_1 , якому перед проведення слідчого експерименту роз`яснено право не давати показання стосовно себе, добровільно у господарстві по АДРЕСА_7 , де проживає його брат ОСОБА_2 , і в якому зареєстрований він сам, розповів, що викрав із сараю на початку жовтня 2020 року 15 коньків металевих, не пам`ятаючи оцинкованих чи алюмінієвих. В двір проник через хвіртку. У сарай проник відкривши накидну защіпку-крючок. Викрадене переніс за місцем, де на той час проживав, а в подальшому продав циганам, які їздили по селу скупляли металобрухт. Брат не давав дозволу взяти вказане майно. Також показав у якому приміщенні сараю лежали коньки. Матеріали провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 12.11.2020 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст.ст. 223, 240 КПК. Заперечення ж обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий перевіряв та уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, оскільки в даному випадку дотримано встановлений порядок його проведення і забезпечено реалізацію прав підозрюваного ОСОБА_1 як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому, що узгоджується із правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі №740/3597/17.

Тому зазначений доказ є достатнім для висновку про доведеність заволодіння ОСОБА_1 15-ма коньками ОСОБА_2 за вказаних у обвинуваченні обставин, окрім твердження в обвинуваченні про вартість викраденого майна, оскільки жодних доказів на підтвердження розміру такої, суду не надано. Так, за висновком товарознавчої експертизи від 06.11.2020 № 990 (т. 1, а.п. 173-180) визначити ринкову вартість конька не представилося можливим, а будь-яких інших доказів на підтвердження їх вартості матеріали кримінального провадження не містять. Отже, в частині розміру шкоди від крадіжки вказаних речей, обвинувачення не доведено.

Ураховуючи, що згідно із п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, від вартості викраденого майна, залежить кваліфікація дій особи як адміністративного, чи як кримінального правопорушення, а обвинувачення за правилами ст. 62 Конституції України не може ґрунтуватися на припущеннях, проте доказів на підтвердження зазначеного у обвинуваченні розміру шкоди від крадіжки на початку жовтня 2020 року майна ОСОБА_2 , стороною обвинувачення не надано, обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню за вказаним епізодом обвинувачення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 12.11.2020 (т. 2 а.п. 103-105), підозрюваний ОСОБА_1 , якому перед проведенням слідчого експерименту роз`яснено право не давати показання стосовно себе, добровільно у господарстві по АДРЕСА_7 , де проживає його брат ОСОБА_2 , і в якому зареєстрований він сам, розповів і показав як він викрав із сараю у жовтні 2020 року електроточило, косу, молот, бочку. В двір проник через хвіртку. У сарай проник відкривши накидну защіпку-крючок. Бочка була в одному приміщенні сараю з окремими дверима, а інше майно – у іншому приміщенні сараю. Викрадене в подальшому продав циганам, які їздили по селу скупляли металобрухт. Брат не давав дозволу взяти вказане майно. Також показав у яких приміщеннях сараю і де саме лежало майно. Матеріали провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 12.11.2020 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст.ст. 223, 240 КПК. Заперечення ж обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий перевіряв та уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, оскільки в даному випадку дотримано встановлений порядок його проведення і забезпечено реалізацію прав підозрюваного ОСОБА_1 як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому, що узгоджується із правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі №740/3597/17.

Тому зазначений доказ є достатнім для висновку про доведеність заволодіння ОСОБА_1 належних ОСОБА_2 електроточила, коси, молота, бочки за вказаних у обвинуваченні обставин.

Потерпілий ОСОБА_2 вказав, що крадіжку в його господарстві вчинив брат ОСОБА_1 , якого він вигнав з дому через те, що той зловжив спиртним.

Надані обвинуваченим суду показання до зміни ним своєї позиції і заперечення вини, про обставини крадіжки не містять суттєвих суперечностей чи неузгодженостей з іншими доказами.

Обвинувачення в частині вартості викраденого майна підтверджується висновком товарознавчої експертизи від 06.11.2020 № 990 (т. 1, а.п. 173-180), згідно із яким визначено ринкову вартість електроточила марки «Forte», коси ручної, кувалди з вуглецевої сталі, бочки з нержавіючої сталі ємністю 50 л, на загальну суму 2539,72 грн.

Таким чином, сукупністю зазначених доказів за даним епізодом обвинувачення підтверджується вчинення ОСОБА_1 таємного викрадення зазначеного майна ОСОБА_2 .

Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого та вирішуючи питання про їх кваліфікацію, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до обвинувального акта при пред`явленні ОСОБА_1 обвинувачення за вказаним епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України, йому інкриміновано кваліфікуючу ознаку проникнення у сховище.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі №569/1111/16-к звернуто увагу, що при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття проникнення. Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки проникнення, навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Із встановлених за показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_2 фактичних обставин слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований у господарстві по АДРЕСА_7 , звідки вчинив крадіжку майна брата, вказаний будинок належав померлим батькам обвинуваченого і потерпілого, які в ньому виросли, обвинувачений проживав у даному господарстві, хоча за певний час до крадіжки фактично мешкав у іншому місці, але хоча у сараї його речей і не було, у будинку вони зберігалися, потерпілий не забороняв обвинуваченому заходити до господарства, у будинок, у сарай.

Зазначене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_1 мав вільний доступ до приміщення, з якого вчинив крадіжку, і мав правомірні підстави там перебувати, а тому хоча і потрапив до приміщення таємно, вночі, з умислом заволодіти чужим майном, кваліфікуюча ознака проникнення в його діях відсутня.

Ураховуючи наявність не знятих і непогашених судимостей за крадіжки, дії ОСОБА_1 , які полягали у крадіжці у середині жовтня 2020 року у невстановлений день у нічний час доби з сараю у господарстві по АДРЕСА_7 належних ОСОБА_2 електроточила, ручної коси, кувалди, бочки суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно із ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, який карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

ОСОБА_1 є чоловіком 44 років, працездатний але офіційно не працює, неодружений, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації старостинським округом характеризується негативно, за місцем утримання з 13.11.2020 в установі попереднього ув`язнення ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» характеризується позитивно, на обліках лікаря-психіатра не перебуває, знаходить на обліку у лікаря-нарколога з приводу захворювання на алкоголізм.

Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_2 завдано шкоди на суму 2539,72 грн, яка не відшкодована. Потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру.

Ураховуючи особу винного та зазначені конкретні обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в дещо нижчій за середню межу санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення після ухвалення стосовно нього вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2020, за яким він був засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На виконання вироку затриманий 13.11.2020. Невідбута частина покарання за вказаним вироком становить 1 рік 9 місяців 3 дні.

За таких умов, при призначенні міри покарання слід керуватися положеннями ч. 1 ст.71 КК України та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі, приєднавши до покарання за цим вироком частково, а саме 1 (один) рік і 1 (один) місяць, невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2020.

З урахуванням того, що ухвалами слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 25.07.2020, 09.11.2020 накладено арешт на майно, то ухвалюючи вирок у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України арешт слід скасувати у зв"язку із припиненням потреби у його подальшому застосуванні.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів в розмірі 6 535,00 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися. Запобіжний захід не обирався і підстави для його обрання відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_10 визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами обвинувачення крадіжки майна ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

ОСОБА_10 визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом обвинувачення крадіжки майна на початку жовтня 2020 року ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодом обвинувачення крадіжки майна ОСОБА_2 у середині жовтня 2020 року, та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2020, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, покарання, відбуте ним частково за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2020, термін відбування якого відраховувати з часу затримання ОСОБА_1 - з 13 листопада 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави за проведення експертиз 6 535 (шість тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень.

Скасувати арешт майна, накладений:

- ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 серпня 2020 року – на електроплиту марки «Нева 110» та електро радіо марки «Кіро КВ 7088 AS», оприскувач марки «Кварц» зеленого кольору та дриль марки «Енергомаш», шину від бензопили марки «Штіль» та цеп до неї, паяльну бензинову лампу;

- ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2020 року – на алюмінієву миску;

- ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2020 року – на лезо від ручної коси та алюмінієвий коньок;

- ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2020 року – на лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда «Україна» у зборі, металеву ручну пилку.

Речові докази:

- електроплиту марки «Нева 110» та електрорадіо марки «Кіро КВ 7088 AS», які згідно постанови слідчого від 21.08.2020 вирішено зберігати в камері схову Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику ОСОБА_3 ;

- оприскувач марки «Кварц» зеленого кольору та дриль марки «Енергомаш», шину від бензопили марки «Штіль» та цеп до неї, паяльну бензинову лампу, які згідно постанови слідчого від 21.08.2020 вирішено зберігати в камері схову Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- алюмінієву миску, яку згідно постанови слідчого від 05.11.2020 вирішено передати на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , – залишити в його користуванні;

- лезо від ручної коси та алюмінієвий коньок, які згідно постанови слідчого від 05.11.2020 вирішено передати на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 , – залишити в його користуванні;

- лезо від ручної коси, заднє колесо від велосипеда «Україна» у зборі, металеву ручну пилку, які згідно постанови слідчого від 05.11.2020 вирішено передати на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , – залишити в його користуванні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя І.М. Карпусь