Ухвала суду № 103090771, 07.02.2022, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15610/21

Провадження № 2/686/793/22

УХВАЛА

07 лютого 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Гузовій Л.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи – Лисої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суб`єктів владних повноважень,

встановив:

29.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2021 року було відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

28.10.2021 року до суду від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, в якому заперечуються позовні вимоги.

14.12.2021 року до суду надійшло клопотання відповідача Міністерства оборони України про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що зазначені позовні вимоги про відшкодування шкоди підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач в судовому засіданні заперечив щодо закриття провадження у справі та просив розглядати справу в Хмельницькому міськрайонному суді за правилами цивільного судочинства.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечила щодо закриття провадження у справі, подала до суду письмові пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі за вказаним позовом слід закрити з наступних підстав.

За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір – це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, у разі коли один з його учасників – суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах таких відносин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав та інтересів здійснюється судом за вимогою особи, що вважає своє право порушеним. Захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак, судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов`язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом, трансформує права та обов`язки учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.

Зокрема, наявність судових рішень про наявність у ОСОБА_1 права на отримання розрахунку вислуги років, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права та отримання розрахунку вислуги років лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання зі складання розрахунку вислуги років у спосіб, обраний позивачем.

Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Визначені ОСОБА_1 позовні вимоги щодо відшкодування шкоди є акцесорними, додатковими до основного зобов`язання, залежить від основного зобов`язання і поділяють його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (скласти розрахунок вислуги років).

Відтак, ураховуючи акцесорний характер визначених позивачем зобов`язань, спір про відшкодування шкоди, з огляду на його похідний характер від основного спору, підлягає розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої розглядався основний спір.

З огляду на зазначене, спір за позовними вимогами про стягнення шкоди, обумовленої не складанням розрахунку вислуги років, також належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки щодо визначення підсудності справ з акцесорними (похідними) вимогами виклав Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 757/69361/17-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане суд вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суб`єктів владних повноважень, слід закрити.

Керуючись ст.ст. 255, 258-261, 263 ЦПК України, суд -

постановив:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суб`єктів владних повноважень – закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08.02.2022 року.

Суддя: С.Л. Стефанишин