Ухвала суду № 103085394, 09.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/933/22

Провадження № 1-кс/461/630/22

УХВАЛА

09.02.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Нетребко І.О., про продовження обрання запобіжного заходу,

встановив:

Слідчий Нетребко І.О., за погодженням із прокурором, звернулався до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000932 від 24.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В межах даного провадження 21.05.2018 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 22.05.2018 винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 . Крім того, 08.07.2021 постановою старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУ НП у Львівській області Рокошевським А. підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Посилаючись на положення ст. 193 КПК України, зважаючи на доводи наведені у клопотанні, зокрема обґрунтованість підозри, наявність ризиків, а також те, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, слідча просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, згідно якої просить проводити розгляд справи без аудіо та відео фіксації судового засідання, клопотання підтримує.

Частиною першою статті 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Стаття 186 КПК України встановлює, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно статті 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Отже, аналіз вищенаведених положень КПК України свідчить про те, що прокурор, як сторона кримінального провадження, є вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Також, наведені положення покладають на слідчого суддю обов`язок дотримуватись розумних строків під час кримінального провадження, зокрема такі строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень(в даному випадку строки розгляду клопотання). Крім того, наведені вище положення встановлюють строки розгляду клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги необхідність дотримання строків розгляду клопотання визначених КПК України, наявність даних про належне оповіщення прокурора про час, місце та дату розгляду клопотання, а також те що прокурор подав до слідчого судді наведену вище заяву, приходжу до висновку про можливість розгляду клопотання за відсутності прокурора.

З матеріалів клопотання вбачається наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протоколом огляду місця події та схемою до нього, висновками судової транспортно-трасологічної та судових автотехнічних експертиз.

21.05.2018 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Оцінюючи особу підозрюваного та кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, орган досудового розслідування вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігти яким, не застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неможливо, зокрема мають місце ризики переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб.

22.05.2018 винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 .

Крім того, 08.07.2021 постановою старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУ НП у Львівській області Рокошевським А. підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.

Оцінюючи доводи наведені у клопотанні, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином наведені положення покладають на прокурора обов`язок довести наявність підстав, передбачених статтею 177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, прокурор має довести визначені ч.2 ст. 177 КПК України підстави застосування запобіжного заходу - наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді , суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Зі змісту вказаної норми випливає, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена у повідомленні.

У разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі, слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені КПК для вручення повідомлень.

Вказана норма статті вимагає, щоб письмове повідомлення про підозру було вручене особі в день його складення слідчим або прокурором.

Однак, в матеріалах справи відсутні дані про належне направлення або вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. До матеріалів клопотання не долучено жодних документів про направлення повідомлення про підозру у спосіб визначений чинним КПК України.

Також, до клопотання не долучено жодного документу посилання на які наведені у клопотанні, як на докази обґрунтованості підозри

Таким чином, слідчому судді не надано достатніх належних матеріалів, на підставі яких можна оцінити обгрунтованість підозри та набуття особою щодо якої подане клопотання статусу підозрюваного.

Крім цього, слідчий, звертаючись з клопотанням про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, зазначив, що останній перебуває у міжнародному розшуку, однак, долучених до клопотання матеріалів недостатньо для підтвердження цього факту.

Зокрема, матеріали клопотання не містять даних про те, що після винесення постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, було вчинено будь-яку із наведених дій: постанову скеровано з відповідними матеріалами до департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України; департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України надіслано запит до генерального секретаріату Інтерполу або в національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни; генеральним секретаріатом Інтерполу чи національним центральним бюро Інтерполу відповідної країни прийнято рішення про оголошення особи у міжнародний розшук.

Обов`язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про застосування запобіжного заходу, та підтверджується відповідними відомостями.

Кримінально-процесуальне законодавство регулює як реалізацію підозрюваним своїх процесуальних прав, так і їх охорону. Реалізація прав – це правомірна діяльність самого підозрюваного з використання ним своїх прав у кримінальному провадженні. Зміст діяльності, спрямованої на усунення перепон у реалізації прав підозрюваного, на запобігання їх порушенню і подолання неналежного виконання своїх обов`язків слідчими органів досудового розслідування, прокурорами та іншими суб`єктами процесуальних відносин, являє охорону прав зазначеного учасника кримінального провадження. Кожний підозрюваний, який безпосередньо й особисто бере участь у процесуальних діях, які проводять уповноважені суб`єкти сторони обвинувачення чи слідчий суддя або суд на стадії досудового розслідування, має процесуальні права, закріплені у ст. 42 та в інших статтях КПК України, що регулюють проведення таких процесуальних дій.

Процесуальні права певного суб`єкта кримінального процесу є предметом кримінально-процесуальних гарантій цих прав. Під процесуальними гарантіями, на відміну від процесуальних прав, слід розуміти передбачені кримінальним процесуальним законом правові вимоги, за допомогою яких суб`єкту процесуальних відносин забезпечується реальна можливість використання наданих йому прав та їх охорона. Процесуальні гарантії діють і в тих випадках, коли процесуальні права не були чи не можуть бути реалізовані.

Звідси вбачається, що гарантіями прав сторони кримінального провадження виступають не самі права, а спеціально закріплені в законі правові вимоги, призначення і мета яких полягає в охороні прав цього суб`єкта. Ігнорування дії вказаних гарантій здатне призвести до порушення як процесуальних прав сторони кримінального провадження, так і основних прав людини. Це своєю чергою спричинить важливі правові наслідки у вигляді неприпустимості отриманих стороною обвинувачення даних як доказів, скасування ухвалених судових рішень, тощо.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором та слідчим не доведено наявність законних підстав для задоволення клопотання, а тому воно задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196 КПК України, -

постановив:

В задоволеннні клопотання відмовити

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.