Ухвала суду № 103085142, 09.02.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/2532/20

У Х В А Л А

09.02.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Леньо В.В.,

секретар судового засідання – Казимірська Н.В.,

за участі прокурора – Борис В.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Киретів В.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів кримінального провадження № 12020070080000533 від 20.07.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою.

Заявлене клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим вироком Залізничного районного суду м. Львів від 06.12.2019 року за вчинення кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 186 КК України з призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки, на шлях виправлення не став, а повторно вичинив новий злочин проти власності за наступних обставин.

07 липня 2020 року близько 13 години ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на крадіжку чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, з метою збагачення за рахунок крадіжки чужого майна, впевнившись у тому, що його дії непомітні для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, відчинив вхідну хвіртку, зайшов на територію дворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , де пройшов до спальної кімнати, звідки з під матрацу ліжка повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 110 000 (сто десять тисяч) так 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США, що в еквіваленті на Національну валюту - гривню становить 68 400 (шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень, із викраденим зник спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 178 400 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста) гривень.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме засуджений 06.12.2019 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки, був засуджений Виноградівським районним судом 29.04.2021 року до 4 років та 6 місяців позбавлення волі, ніде офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, по місцю свого проживання характеризується негативно, повторно вчинив тяжкий злочини проти власності, а тому існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого злочину, можливість переховуватись від органів досудового розслідування, тобто не з`являтись на виклики слідчого, прокурора, суду, виїхати за межі Закарпатської області як з метою пошуку роботи так і з метою переховування, впливати на свідків та потерпілих, які проживають із ним у одному селі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт підозрюваної будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із тримання під вартою.

В свою чергу майновий стан та відсутність будь - яких відомостей про наявність у ОСОБА_1 постійного місця роботи, позбавляють можливості обрати щодо останнього, запобіжний захід у вигляді застави.

З метою досягнення дієвості даного кримінального провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як існує обгрунтоване обвинувачення щодо вчинення ним кримінальних правопорушень проти власності, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, а не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до невиконання кримінального судочинства.

Крім цього, строк тримання під вартою обраний та продовжений судом спливає 14.02.2022 року, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не відпали, а тому є всі підстави для продовження стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та зазначив, що в обвинуваченого строк дії запобіжного заходу закінчується. До цього часу розглянути справу не виявилося можливим.

Також прокурор зазначив, що раніше встановлені ризики відносно обвинуваченого не відпали та продовжують тривати. Тому просив заявлене клопотання задоволити.

Обвинувачений та захисники щодо клопотання заперечили. Обвинувачений зазначив, що хворіє на туберкульоз, потребує протитуберкульозної терапії. Просилив відпустити його лікуватися. Захисник просив у задоволенні клопотання відмовити, а відносно підозрюваного встановити запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що з часу обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Зокрема, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наведене унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам, є необхідність у продовженні його застосування.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності, а саме засуджений 06.12.2019 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки.

Наразі обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності під час іспитового строку.

Завершити розгляд справи не виявилося можливим у зв`язку з клопотанням прокурора про надання часу на підготовку для уточнення обвинувачення без зміни його обсягу.

Суд констатує про наявність ризиків, які у своїй сукупності не дають суду підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе у достатній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке їм інкримінуються, тяжкістю покарання, яке їм загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Доводи захисника про те, що обвинувачений уже тривалий час перебуває під вартою та таке суперечить приписам ч.3 ст. 197 КПК України, суд відхиляє як безпідставні, оскільки положення зазначеної статті поширюються на випадки перебування особи під вартою на досудовому слідстві.

Правових підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Разом з тим у обвинуваченого наявна можливість внесення застави у розмірі 63540 грн., визначеної ухвалою слідчого судді від 07.08.2020 року.

За вказаних обставин клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 09.02.2022 року по 09.04.2022 року (включно).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий В. В. Леньо