Ухвала суду № 103084965, 10.02.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11952/21

Провадження № 1-кп/219/668/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 лютого 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Худіної О.О.,

при секретарі: Троян Л.К.,

за участю прокурора: Гогенко В.Ю.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

захисника: Павличук В.П.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150000920 від 13.09.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив:

02.11.2021 року в провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Худіної О.О. надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12021052150000920 від 13.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що слідчим суддею Артемівського міськрайонного суду відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області запобіжний захід було продовжено. Приймаючи до уваги, що судове провадження стосовно обвинуваченого фактично не розпочато, а строк дії продовженого відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу спливає, прокурор вважає за необхідне продовжити обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб. Прокурор, вважає, що застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці позбавлення волі. Окрім наявного обґрунтованого обвинувачення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ризики, а саме можливість переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, в тому числі тих, яких на теперішній час ще не допитано у судовому засіданні, вчинення іншого злочину, є дійсними та триваючими і вони виключають, на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, а саме осіб на утриманні, офіційно не працевлаштований, є підстави вважати, що обвинувачений зможе знову переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання, а крім того зможе здійснювати вплив на свідків з метою зміни показів, даних під час досудового розслідування, оскільки вони є його знайомими. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що він схильний до надмірного вживання спиртними напоями, прояву агресії, особисто не має власного житла, у зв`язку з чим це не дає впевненості щодо належної поведінки ОСОБА_2 в побуті та дотримування вимог зазначеного запобіжного заходу, офіційно не працевлаштований, перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин, не виключається можливість що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися в іншій області, в інших містах, перейти на тимчасово окуповані території Донецької області НЗФ так званої ДНР та ЛНР, тим самим переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Не можливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді застави, обумовлена тим, що зазначений злочин пов`язаний із застосуванням насильства щодо особи, а також вказаний злочин спричинив загибель людини, тому підстав для визначення розміру застави не має. Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_2 , у вигляді особистої поруки пов`язана з відсутністю надходження до органу досудового розслідування, прокуратури та суду звернень із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконанням обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу. В зв`язку з вказаним, прокурор вважає, що застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 одного з будь – яких більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливе, та просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно – східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ще на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

У судовому засіданні захисник Павличук В.П. заперечував проти задоволення клопотання, оскільки у даному клопотанні зазначені доводи, які ідентичні доводам в попередніх клопотаннях, нових аргументів не зазначено. Обвинувачений тривалий час перебуває під вартою. Вказав, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтоване, жодних ризиків про які вказує прокурор не існує. Обвинувачений сам добровільно прийшов до правоохоронних органів. Вину визнав, вибачився перед потерпілим. Вказання прокурора щодо того, що обвинувачений може переховуватися на непідконтрольній території не обґрунтовані, адже обвинувачений є учасником АТО, має відзнаки. Крім того, захисник зауважив, що обвинувачений є молода людина, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має стабільні соціальні зв`язки, адже мешкає разом із матір`ю та сестрами, в квартирі, що належить його бабці. Родичі не заперечують проти його подальшого проживання у квартирі, а також мають намір забезпечувати його матеріально. Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду, є всі підстави для зміни запобіжного заходу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника, вину визнав, вибачився перед потерпілим.

Прокурор та потерпілий заперечували проти зміни запобіжного заходу.

Встановлено, що відносно ОСОБА_2 . Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2021 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; ухвалами Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.11.2021 року, від 20.12.2021 року продовжено ОСОБА_2 строк тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа.

Аналіз рішень Європейського Суду з прав людини у справах проти України, в яких констатовані порушення при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дає розуміння, що до обрання самого жорстокого запобіжного заходу суду слід ставитися виважено; враховувати тяжкість скоєного злочину, докази обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків того, що особа буде ухилятися від суду і слідства або перешкоджати їх провадженню.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Конвенція по суті відсилає до національного законодавства і проголошує зобов`язання держави дотримуватися його матеріальних і процесуальних норм, але вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало цілям статті 5 з метою захисту особи від свавілля (п. 82 рішення ЄСПЛ у справі «Білоусов проти України» від 07.11.2013 р.).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

При цьому, суд враховує позицію ЄПСЛ у рішенні від 12.01.2012 року в справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження строків тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатись достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».

Відтак, при вирішенні клопотань про продовження та зміну запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також ст. 12 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Суд враховує стадію судового розгляду, а також те, що ОСОБА_2 не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, має стабільні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, має родину, яка бере на себе зобов`язання утримувати його, є учасником АТО, безпосередньо приймав участь в бойових діях та має нагороди, раніше не судимий, є особою молодого віку, критично ставиться до скоєного та щиро кається, перебуває під вартою з 28.09.2021 року, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, відповідно до вимог ст.12 КК України.

Проте, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення його належної процесуальної поведінки, у зв`язку з чим, клопотання прокурора про подальше тримання під вартою обвинуваченого не можна вважати належно обґрунтованим та вважає слушними доводи сторони захисту про відсутність достатніх підстав для продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені. Також відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики.

Враховуючи, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, суд приходить до висновку, що запобіганню встановленим судом ризикам, на даному етапі судового розгляду забезпечить альтернативний, більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відтак, суд вважає за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 8, 177, 194, 199, 331376, 392 КПК України,суд, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання захисника Павличук В.П. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який полягає у забороні цілодобово залишати своє місце проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на термін 2 (два) місяці, тобто по 9 лютого 2022 року по 9 квітня 2022 року включно, із покладенням на нього наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі міста Соледар Донецької області без дозволу суду;

4) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

5)утримуватися від спілкування з потерпілим, не допитаними свідками у даному кримінальному провадженні.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 негайно з під варти в залі суду.

Доручити Бахмутському РВП ГУНП України в Донецькій області відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання даної ухвали за правилами статті 181 КПК України покласти на начальника Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань, застосовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору - для відома; направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», начальнику Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області - для виконання.

Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Худіна